Рішення

від 26.11.2015 по справі 906/1430/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" листопада 2015 р. Справа № 906/1430/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2015 р.;

ОСОБА_2 - приватний підприємець;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №11 від 01.07.2015 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг ЮА"

про стягнення 126400,00 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ні ж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 120400,00 грн. - основного боргу, 6020,00 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.09.2015 даний позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі.

Позиивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та додаткових поясненнях, просили задовольнити. Додатково пояснили, що відповідач оплатив частково товар в сумі 34400,00 грн., на підтвердження чого суду подано платіжне доручення №361 від 19.11.2015.

Також представник позивача підтримав клопотання про залучення в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ПП "Ельбрус-69", що є правонаступником ТОВ "Ельбрус-69".

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в запереченнях, підтвердив факт оплати в сумі 34400,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг ЮА" (ОСОБА_5) укладено Договір №0306-14 від 03.06.2014р. згідно якого Продавець продав а відповідач ОСОБА_5 придбав товар, а саме: антисептик для захисту деревини, іменований надалі товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару визначається згідно виставленого рахунку. А кількість товару встановлюється згідно заявок ОСОБА_5.

Згідно із п. 9.2. даного Договору він набирає сили з дати його підписання і діє до повного виконання кожної зі сторін взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається із умов Договору між сторонами за ним виникли правовідносини із Договорів купівлі - продажу товару.

Позивач стверджує, що Покупцем неодноразово здійснювалось замовлення товару за даним Договором, що підтверджує оплата ним товару протягом дії цього Договору.

Покупцем 08.06.2015р. було здійснено замовлення на 1000 літрів 1 мЗ товару

10.06.2015р. покупцю було поставлено 900 кг товару на суму 77 400,00 грн., підтверджується експрес накладною № 10016518430.

За поставлений товар ОСОБА_5 було виставлено рахунок на оплату товару № 70 від 08.06.2015р. Проте, вказаний рахунок Покупцем було оплачено лише частково на суму 43 000,00грн., про що свідчить платіжне доручення № 176 від 11.06.2015р. з відміткою "проведено банком" та з посиланням на виставлений рахунок № 70 від 08.06.2015р.

У іншому випадку, за замовленням ОСОБА_5 . йому було поставлено за експрес накладною № 10016518264 від 15.06.2015р. товар у розмірі 1000 кг на 86000,00грн. та виставлено рахунок на оплату товару № 75 від 12.06.2015р., який Покупцем не був оплачений взагалі.

Таким чином, на думку позивача неоплаченим залишається товар за рахунком №70 від 08.06.2015 на суму 34 400,00грн. та за рахунком № 75 від 12.06.2015р. на суму 86000,00грн., усього суму 120 400,00грн.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за ним розрахунки між Продавцем та Покупцем проводяться шляхом готівкового або безготівкового розрахунку - попередня оплата, 100% від вартості товару.

Продавцем надсилалось на адресу ОСОБА_5 вимога від 31.08.2015р. про оплату товару разом із Актом звірки та попереджалось відповідача про звернення із позовною заявою у суд у випадку, якщо ним не буде оплачено повну вартість проданого йому товару

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, не оплативши повністю проданого йому товару

Відповідно до умов п. 6.1. Договору у випадку повного чи часткового невиконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором, викликаними причинами не стосовними до форс-мажорних, сторона, що відмовилася від виконання виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 5 % від загальної вартості даного договору.

Враховуючи, що не виконаним належним чином є сума за придбаний товар у розмірі 120400,00грн., позивач вважає, що згідно умов Договором до оплати додатково підлягає 6020,00 грн. штрафу. Усього відповідачу слід сплатити позивачу 126 400 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на такі обставини.

На протязі року Продавцем здійснювались численні та регулярні поставки товару ОСОБА_5. При цьому сторони належним чином виконували свої обов'язки.

Оскільки за тривалий термін співпраці між Продавцем і Покупцем виникли добросовісні та Довірливі відносини, між Сторонами була укладена усна домовленість про здійснення післяоплати товару після отримання Покупцем належних товаросупровідних документів.

У відповідності до п. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, Продавець повинен одночасно з товаром передати Покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару тa підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства

Незважаючи на викладене та всупереч вимогам чинного законодавства 10.06.2015 року Продавцем було поставлено 1000 кг продукції, яку не можна ідентифікувати, як товар, виходячи із наступного:

1) до поставленої продукції Продавцем не було додано належного товаросупровідного документу, який засвідчує якість;

2) до поставленої продукції не було додано інформації щодо її цільового використання;

3) на продукції були відсутні будь-які маркування, які б могли її ідентифікувати.

Товар - продукт праці, який задовольняє певні потреби людини і виготовляється для продажу, обміну. Має дві властивості - споживчу вартість - здатність задовольняти певні споживчі потреби людини (фізичні, фізіологічні, побутові, естетичні тощо) і вартість, яка встановлюється у процесі обміну Товару на інші Товари, тобто визначається кількістю і якістю суспільно необхідної праці, втіленої в Товар при його виготовленні.

Відповідач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 268 ГК України Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

З приводу надання документів, що підтверджують якість Товару, а також надання достовірної інформації про товар ОСОБА_5 неодноразово звертався до Продавця у телефонному режимі, однак Продавець відверто ігнорував обґрунтовані вимоги ОСОБА_5, адже відмовлявся задовольнити законні вимоги ОСОБА_5.

25.08.2015р. Продавець надіслав на адресу ОСОБА_5 письмову претензію з вимогою надати документи, які засвідчують якість Товару.

Однак, замість документів, які підтверджують якість товару, 03.09.2015р. на адресу TOB «Холдінг ЮА» надійшла вимога про оплату заборгованості в семиденний термін.

08.09.2015р. TOB «Холдінг ЮА» було відправлено на адресу ФОП «ОСОБА_2Б.» претензію на вимогу, в якій було зазначено, що TOB «Холдінг ЮА» має намір розрахуватися з ФОП «ОСОБА_2Б.», однак TOB «Холдінг ЮА» не може цього зробити на підставі того, що від ФОП ОСОБА_2 не надійшло на нашу адресу всіх необхідних документів, а саме: видаткові накладні згідно платіжних доручень - №169 від 04.06.2015р. на суму 21600,00грн., №170 від 08.06.2015р. на суму 920О,ООгрн., №171 від 08.06.2015р. на суму 3600,00грн., №172 від 10.06.2015р. на суму 3680,00грн., №176 від 11.06.2015р. на суму 43000,00грн., та відповідних рахунків на вказані оплати, внаслідок чого TOB «Холдінг ЮА» не має змоги скласти належний акт звірки взаємних розрахунків та встановити суму заборгованості за товар. Також, Продавцю було повторно зазначено його обов'язок засвідчити якість товару.

Однак замість задоволення законної вимоги про засвідчення якості товару, ОСОБА_5 отримав судову повістку та позовну заяву про стягнення заборгованості.

Таким чином, на думку відповідача, несплата 1000 кг поставленої продукції виникла з вини Продавця, оскільки ним не було належним чином виконано свій обов'язок по поставці Товару.

Оскільки складовою Товару є його якість, а Продавцем не було надано ОСОБА_5 підтвердження якості поставленої Продукції, у ОСОБА_5 відсутні підстави для оплати такої продукції, у зв'язку із порушенням Продавцем умов Договору щодо поставки Товару.

25 листопада 2015 року від позивача до господарського суду надішли додаткові пояснення по справі.

В додаткових поясненнях по справі позивач вказав, що відповідачем 19 листопада 2015р. здійснено оплату поставленого товару за рахунком № 70 від 08.06.2015р., на суму 34 400,00грн.

Таким чином, відповідач визнав факт поставки йому товару позивачем а також і те, що між сторонами існували взаємовідносини за Договором купівлі - продажу від 03.06.2014р. № 0306-14 згідно якого позивач як Продавець продав а відповідач як ОСОБА_5 придбав товар.

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Приймання товарів з якості здійснюється згідно Інструкції Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості".

Як вбачається із змісту пунктів 4,5 Договору купівлі-продажу № 0306-14 від 03.06.2014р. якість проданого за даним Договором товару, повинна відповідати встановленим державним стандартам і підтверджуватися сертифікатом про якість виробника. У випадку виявлення покупцем невідповідності якості товару, зазначеним у відповідних документах, покупець має право притягти продавця до відповідальності і вимагати відшкодування всіх заподіяних збитків. Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем відповідно до якості зазначеній у сертифікаті про якість, виданий виробником.

При цьому, позивач звернув увагу, що на момент приймання (отримання) товару відповідач не дотримувався вимог вищезазначеної Інструкції не зупинив прийомки товару та його використання, не складав будь-яких актів за участю позивача чи участю уповноважених спеціалістів інших компетентних підприємств, установ, не звертався до позивача у встановлені строки та порядку із зауваженнями щодо виявлених недоліків у якості товару не вжив своєчасно інших необхідних заходів передбачених Інструкцією.

Від відповідача не надходило будь-яких повідомлень, що відповідач відмовляється від поставленого йому товару в силу його неналежної якості.

А тому позивач вважає, що в силу положень чинного законодавства положень Договору та наведених Положень Інструкції, поставлений товар за замовленням відповідача як ОСОБА_5 від 10.06.2015р. за експрес накладною № 10016518264 від 15.06.2015р. у розмірі 1000 літрів (кг.) на суму 86000,00 грн. (виставлено рахунок на оплату товару № 75 від 12.06.2015р.) вважається прийнятою відповідачем за якістю, проте не є ним оплаченим.

Розглянувши надані матеріали, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 3870,00 грн. штрафу, а також про припинення провадження у справі в частині стягнення 34400,00 грн. основного боргу, виходячи з наступного.

З умов Договору, укладеного між сторонами, вбачається, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу товару.

За умовами договору Продавець продає, а ОСОБА_5 купляє, а саме: антисептик для захисту деревини, іменований надалі товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару визначається згідно виставленого рахунку. А кількість товару встановлюється згідно заявок ОСОБА_5.

Згідно із п. 9.2. даного Договору він набирає сили з дати його підписання і діє до повного виконання кожної зі сторін взятих на себе зобов'язань

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Із змісту ст.663-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 20) позивач виставив відповідачу рахунок №70 від 08.06.2015 на оплату товару-антисептик в сумі 77400 грн. На вказаний товар було видано видаткову накладну №64 від 11.06.2015 (а.с. 21). Платіжним дорученням №176 від 11.06.2015 відповідач частково оплатив товар на суму 43000 грн. (а.с. 22). Призначення платежу в платіжному доручення визначено "оплата за антисептик згідно рах.№70 від 08.06.2015.

Додатково на підтвердження існування договірних правовідносин по вищевказаному договору позивачем надано податкову накладну від 11.06.2015, в якій зазначена вказана господарська операція на суму 77400 грн. на виконання договору купівлі-продажу від 03.06.2014 року.

В засіданні суду 25.11.2015 представником відповідача надано платіжне доручення №361 від 19.11.2015 на суму 34400 грн. в підтвердження оплати заборгованості по вказаній господарській операції. Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість за поставлений товар на суму 77400 грн. відсутня. Враховуючи відсутність предмету спору провадження у справі в частині стягнення 34000 грн. підлягає припиненню.

Поставка наступної партії товару на суму 86000 грн. згідно рахунку №75 від 12.06.2015 позивачем належними та допустимими доказами не підтверджена, оскільки як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, а саме з експресс-накладної №10016518430 компанії логістичних послуг "Нова пошта" (а.с.19), відправником товару є приватна особа ОСОБА_2 ( адреса Збаразький район, с.Шили, вул. Лесі Українки,1), а одержувачем - приватна особа ОСОБА_6, адреса м. Боярка, вул. Магістральна, 5д. З вказаного слідує, що поставка товару відбулася між двома приватними особами, які не мають відношення до договору купівлі-продажу між сторонами по справі.

Інші докази, такі як рахунок на оплату №75 від 12.06.2015 та видаткова накладна №116 від 12.06.2015, не є належним доказом поставки товару, оскільки сам факт поставки вказаного товару заперечується відповідачем а видаткова накладна не містить підпис уповноваженої особи відповідача. Доказів часткової проплати товару, що свідчили б про вчинення дій відповідачем на визнання вказаної господарської операції, позивачем не надано.

25 листопада 2015 року позивачем у справі надано клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 246 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) та Приватне підприємство "Ельбрус -69", АДРЕСА_1, що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус -69", місто Боярка, вул.Магістральна,5 д.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що зазначені особи несуть відповідальність за угодою купівлі-продажу або безпосередньо поставку товару між продавцем та покупцем. Позивачем не надано доказів укладення будь-яких договорів з вказаними особами. На підставі викладеного господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про залучення у справі інших відповідачів.

Відповідно до ст. 692,693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар і його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором та актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Із змісту п. 1.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини д статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису час першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-про повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Продавцем надсилалось на адресу ОСОБА_5 вимога від 31.08.2015р. про оплату товару разом із Актом звірки та попереджалось відповідача про звернення із позовною заявою у суд у випадку, якщо ним не буде оплачено повну вартість проданого йому товару.

Відповідно до ст. 529 Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, ОСОБА_5 порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, не оплативши повністю переданого йому товару на суму 77400 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до умов п. 6.1. Договору у випадку повного чи часткового невиконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором, викликаними причинами не стосовними до форс - мажорних, сторона, що відмовилася від виконання виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 5 % від загальної вартості даного договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару на суму 77400 грн., правові наслідки такої поведінки є передбачена договором відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5 % від загальної вартості отриманого товару, тобто в даному випадку це 5% від суми 77400 грн., що складає 3870,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3870,00 грн. штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 34400,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг ЮА" (11602, Житомирська область, м. Малин, вул. Гагаріна, 2, ід. код 38395120)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (46001, м. Тернопіль, вул. Сагайдачного, 11/2, ід. номер НОМЕР_1) 3870,00 грн. штрафу, а також 547,95 грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 34400,00 грн. основного боргу на підставі п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.12.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.