Рішення

від 17.11.2015 по справі 921/916/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2015 р.Справа № 921/916/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом: Головного управління статистики у Тернопільській області, вул. Над Ставом, 10, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Малого приватного підприємства "Алекс", вул. Крушельницької, 8, м. Борщів, Тернопільська область, 48702

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 15 676,90 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1М - (довіреність №17-38/28 від 13.10.2015р.)

відповідача: ОСОБА_2П, (НОМЕР_1 від 17.03.1998 р.), директор Малого підприємства "Алекс"

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 - (довіреність № 40 від 09.11.2015 р.)

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 17.11.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Головне управління статистики у Тернопільській області звернулося до господарського суду з позовом до Малого приватного підприємства "Алекс" про стягнення заборгованості в сумі 15 676,90 грн., із яких: 7 690,24 грн. заборгованості по орендній платі та 7 985,96 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2015 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13.10.2015 р., який в порядку ст.77 ГПК України відкладався на 27.10.2015 р. та 03.11.2015 р. з підстав викладених у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 13.10.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Тернопільській області.

Ухвалою суду від 03.11.2015 р. продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів.

В судовому засіданні 03.11.2015р. в порядку ст.77 ГПК України за клопотанням відповідача оголошувалася перерва до 17.11.2015р.

Представник позивача в судових засіданнях 13.10.2015р., 27.10.2015р., 03.11.2015р. та 17.11.2015р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 03.11.2015р., 17.11.2015р. та у поданому відзиві на позовну заяву б/н від 17.11.2015р. (вх.№24263 від 17.11.2015р.) проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що будь-яка заборгованість перед позивачем станом на 30.04.2015р. відсутня, стверджує, що позивачем не надсилалось на адресу підприємства рахунку на оплату, претензій. Також зазначив, що жодного акту звірки розрахунків не отримував. Також повідомив суд, що в підвалі орендованого приміщення згідно договору від 02.01.2002р. знаходиться захисна споруда цивільного захисту №72481, про що відповідача не було повідомлено при укладенні договору. А згідно норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" такі споруди не можуть бути об'єктами оренди. Просить суд відмовити в позові повністю.

Представник Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області в судових засіданнях 27.10.2015р., 03.11.2015р., 17.11.2015р. та у письмових поясненнях №10-12-04287 від 26.10.2015р. (вх.№22720 від 27.10.2015р.) вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. 03.11.2015р. регіональним відділенням надано суду розрахунок заборгованості та пені з врахуванням ст. 232 ГК України, відповідно до якого розмір пені що підлягає до стягнення становить 3 927,81 грн.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

02.01.2002 р. між Борщівським районним відділом статистики, правонаступником якого є Головне управління статистики у Тернопільській області (далі по тексту - Орендодавець/позивач) та Малим приватним підприємством "Алекс" (далі по тексту - Орендар/відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір), у відповідності до умов якого Орендодавець здав, а Орендар прийняв в орендне користування нежиле підвальне приміщення площею 85 кв.м. для виконання статутних завдань Орендаря (п. 1.1 Договору).

Вказані в п. 1 приміщення Орендодавець передає тільки для потреб обумовлених цим договором (п. 1.2. Договору).

Орендар не має права без дозволу Орендодавця переобладнати або пристосувати для своїх цілей приміщення, що орендується (п. 1.3. Договору).

Пристосування приміщення до особливостей діяльності Орендаря виконується ним за свій рахунок при умові дозволу Орендодавця (п. 1.4. Договору).

Керуючись законом України "Про оренду державного майна", постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 19.01.2000 р. та на основі експертної оцінки, проведеної ТОВ "Центр нерухомості", яке діє на підставі угоди з Фондом державного майна України розмір орендної плати встановлюється: підвальне приміщення - 1,52 грн. за м.кв. В разі зміни згідно постанов (рішень) виконавчої влади діючих ставок змінюється і орендна плата (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що встановлену в п. 3.1. плату Орендар зобов'язаний перераховувати на рахунок Орендодавця до 10 числа наступного місяця після повного розрахункового періоду.

Крім внесення орендної плати та плати за землю Орендар бере участь у загальних для всієї будівлі і прилеглих до неї територій витратах, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом нежилих приміщень, а також сплачує фактичні витрати за користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло) по встановленим тарифам у процентному співвідношенні від займаної площі (п. 3.3. Договору).

При невиконанні умов договору кожна сторона має вимагати дострокового припинення договору (п. 5.1. Договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що строк дії договору встановлюється з 02.01.2002 р. по 02.01.2017 р.

Додатковим договором № 1 від 26.03.2010 р., а саме п. 1, сторони погодили внести зміни до п.п. 1.2., 3.1. договору та виклали їх у наступній редакції:

- майно передається в оренду з метою виробництва Орендарем мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв (п. 1.2. Договору).

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 288,18 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (січень 2007 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (грудень 2006 року) на індекс інфляції за січень 2007 року і становить 289,62 грн. (п. 3.1. договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному законодавством (п.3.1.1. договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.1.2. Договору).

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 50% до 50% відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.1.5. Договору).

Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Орендодавцю (п. 3.1.7. Договору).

Додатковий договір № 1 вступає в силу з моменту його підписання (п. 2. додаткового договору).

30.04.2015 р. за згодою сторін договір розірвано, орендоване приміщення повернуто Головному управлінню статистики у Тернопільській області, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна від 30.04.2015 р.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 ЦК України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 ЦК України та ст. 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в строки, обумовлені у Договорі оренди, не виконав, у результаті чого за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати перед державним бюджетом за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. в сумі 5 815,24 грн. без ПДВ та перед Орендодавцем за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р. в сумі 1 875,70 грн. Зазначені суми заборгованості підтверджені копіями рахунків на оплату, розрахунками заборгованості.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Розглянувши надані позивачем та третьою особою розрахунки суми боргу суд приймає їх як правомірні та обґрунтовані, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, так як не спростовують користування приміщенням та наявність заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасні розрахунки Орендар сплачує пеню Орендодавцю в розмірі 0,5 відсотка від суми договору за кожний день прострочки, аналогічну відповідальність несе Орендодавець за несвоєчасне представлення рахунку за надані послуги.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України пеню в розмірі 7 985,96 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 27.10.2015 року третьою особою подано уточнений розрахунок пені, яку позивач просить стягнути на користь Державного бюджету, з врахуванням ч. 2 ст. 232 ГПК України, розмір якої становить 3 927,81 грн.

Однак, як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасні розрахунки Орендар сплачує пеню Орендодавцю в розмірі 0,5 відсотка від суми договору за кожний день прострочки.

Таким чином, в п. 4.1. Договору визначено, що пеня сплачується Орендодавцю, в даному випадку позивачу.

Додатковим договором № 1 від 26.03.2010 року до Договору внесено зміни лише в частині розподілу сплати орендної плати, яка перераховується Орендодавцю та до Державного бюджету у співвідношенні 50% до 50% відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України.

Додатковим договором № 1 до Договору не вносилися зміни до п. 4.1. Договору щодо сплати пені за невиконання зобов'язань по оплаті орендної плати окремо за несплату до Державного бюджету та окремо за несплату Орендодавцю.

В п. 2 Додаткового договору № 1 до Договору передбачено, що інші умови вищевказаного Договору оренди, не порушені даним Додатковим договором № 1 залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України пені в розмірі 7 985,96 грн. є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 1 875 грн. 70 коп. заборгованості по орендній платі на користь Головного управління статистики у Тернопільській області та 5 815 грн. 24 коп. заборгованості по орендній платі в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, то відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. слід покласти на нього повністю.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Алекс", вул. Крушельницької, 8, м. Борщів, Тернопільська область, 48702 (ідентифікаційний код 30249033) на користь Головного управління статистики у Тернопільській області, вул. Над Ставом, 10, м. Тернопіль, 46000 (ідентифікаційний код 02362374) 1 875 грн. 70 коп. заборгованості по орендній платі та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Алекс", вул. Крушельницької, 8, м. Борщів, Тернопільська область, 48702 (ідентифікаційний код 30249033) в дохід Державного бюджету України 5 815 грн. 24 коп. заборгованості по орендній платі.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.12.2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.