Рішення

від 23.11.2015 по справі 914/3383/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015р. Справа№ 914/3383/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РК-ТРАНСВ» , м.Львів

про стягнення 54 827,08 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №10/08 від 10.08.2015р.);

від відповідача ОСОБА_4 - директор (наказ №1-ос від 06.03.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РК-ТРАНСВ» про стягнення 54 827,08 грн., з яких 44 190,00 грн. основного боргу, 305,09 грн. три проценти річних, 5 912,99 грн. пені та 4 419,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 25.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.10.2015р.

В судовому засіданні 19.10.2015р. оголошено перерву до 09.11.2015р.

Ухвалою суду від 09.11.2015р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача подав заяву за вих.№23/11 від 23.11.2015р. (вх.№5464/15 від 23.11.2015р.), в якій повідомив суд про те, що станом на 23.11.2015р. сума заборгованості по основному боргу становить 20000,00 грн. та долучив даною заявою докази часткових оплат на загальну суму 24190,00 грн., а саме платіжні доручення: №632 від 13.10.2015р. на суму 4190,00 грн.; №642 від 16.10.2015р. на суму 4000,00 грн.; №656 від 02.11.2015р. на суму 6000,00 грн.; №662 від 04.11.2015р. на суму 3000,00 грн.; №682 від 19.11.2015р. на суму 7 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача, з врахуванням часткової сплати суми основного боргу в розмірі 24 190,00 грн., просив стягнути з відповідача 30 637,08 грн. з яких 20 000,00 грн. основного боргу, 305,09 грн. три проценти річних, 5 912,99 грн. пені та 4 419,00 грн. штрафу.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував, пояснив причини несвоєчасного виконання своїх зобов»язань по договору, просив не стягувати нараховані позивачем три проценти річних, штраф та пеню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

15.09.2014р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РК-ТРАНСВ» (покупець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» (продавець) було укладено договір №КЛ0450 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а покупець зобов'язувався приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно п.2.5. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому виступають дані Процесінгово центру продавця, або видаткові документи, або чеки терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АЗС.

Відповідно до п.3.1. договору загальна ціна (вартість) цього договору визначається кількістю поставленого та/або оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Ціна (вартість) товарів, які відпускатимуться (передаватимуться) продавцем покупцеві в рамках та на підставі цього договору (надалі також - ціна товарів) і яка підлягає оплаті покупцем, визначається продавцем у видаткових накладних/актах приймання-передачі/актах виконаних робіт на поставлені (передані у власність) покупцеві товари й підлягає обов'язковій оплаті покупцем.

Згідно п.5.1. договору сплата вартості товарів за стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (тобто до моменту фактичного отримання товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в реквізитах цього договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату. (Рахунок на оплату оплачується до моменту фактичного отримання товару).

За умовами п.6.1. договору даний договір вступає і дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. У разі, якщо за 2 (два) тижні до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання щодо припинення договору, цей договір вважається автоматично продовженим ще на 365 календарних днів на таких самих умовах. Правило авто пролонгації застосовується неодноразово.

Згідно п.10.4.2. договору покупець зобов'язаний здійснювати повну та своєчасну оплату отриманих товарів, у відповідності до умов цього договору.

Згідно п.11.2. договору покупець як сторона, що неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлені товари) за цим договором (п.п.5.1., 5.2., 9.6.2.1.) повинна сплатити на користь іншої сторони і за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен дань прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення такої заборгованості, винна сторона зобов'язана додатково (окрім пені) сплатити на користь і на вимогу протилежної сторони штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплачених товарів.

Позивач на виконання умов договору №КЛ0450 передав ТзОВ В«РК-ТРАНСВ» за період з 30.09.2014р. по 30.06.2015р. товари на АЗС з використанням пластикових старт-карт на загальну суму 641 081,04 грн., згідно актів прийому-передачі:

№11312 від 30.09.2014р. на суму 5 820,14 грн.;

№12933 від 31.10.2014р. на суму 71 997,23 грн.;

№14618 від 30.11.2014р. на суму 70 324,19 грн.;

№16328 від 31.12.2014р. на суму 40 042,03 грн.;

№729 від 31.01.2015р. на суму 39 193,52 грн.;

№2340 від 28.02.2015р. на суму 62 940,54 грн.;

№3817 від 31.03.2015р. на суму 153 703,67 грн.;

№5171 від 30.04.2015р. на суму 93 364,28 грн.;

№6309 від 31.05.2015р. на суму 52 160,73 грн.;

№7450 від 30.06.2015р. на суму 51 534,71 грн.;

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткову оплату за отриманий товар (дизельне паливо) на загальну суму 596 891,04 грн.

15.07.2015р. відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому гарантував позивачу оплатити залишок заборгованості до 31.08.2015р. Гарантій лист підписаний директором ТзОВ В«РК-ТРАНСВ» ОСОБА_4

10.08.2015р. позивач звертався до ТзОВ В«РК-ТРАНСВ» з вимогою (вих.№1408), про негайне (не пізніше 5 банківських днів від дати отримання даної вимоги) перерахувати заборгованість на поточний рахунок позивача. Проте дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви до суду (22.09.2015р.) у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 44 190,00 грн.

Позивач, на підставі п.11.2. договору нарахував відповідачу пеню за період з 01.07.2015р. по 22.09.2015р., яка становить 5 912,99 грн. та 4 419,00 грн. штрафу.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 305,09 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості станом на момент подання позовної заяви становила 54 827,08 грн., з яких 44 190,00 грн. основного боргу, 305,09 грн. три проценти річних, 5 912,99 грн. пені та 4419,00 грн. штрафу.

Після порушення провадження у справі, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 24 190,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Позивач на виконання умов договору №КЛ0450 передав за період з 30.09.2014р. по 30.06.2015р. ТзОВ В«РК-ТРАНСВ» товари (дизельне паливо) на АЗС з використанням пластикових старт-карт на загальну суму 641 081,04 грн.

У п.3.1. договору сторони погодили, що ціна (вартість) товарів, які відпускатимуться (передаватимуться) продавцем покупцеві в рамках та на підставі цього договору (надалі також - ціна товарів) і яка підлягає оплаті покупцем, визначається продавцем у видаткових накладних/актах приймання-передачі /актах виконаних робіт на поставлені (передані у власність) покупцеві товари й підлягає обов'язковій оплаті покупцем.

Факт поставки не заперечується відповідачем та підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі:

№11312 від 30.09.2014р. на суму 5 820,14 грн.;

№12933 від 31.10.2014р. на суму 71 997,23 грн.;

№14618 від 30.11.2014р. на суму 70 324,19 грн.;

№16328 від 31.12.2014р. на суму 40 042,03 грн.;

№729 від 31.01.2015р. на суму 39 193,52 грн.;

№2340 від 28.02.2015р. на суму 62 940,54 грн.;

№3817 від 31.03.2015р. на суму 153 703,67 грн.;

№5171 від 30.04.2015р. на суму 93 364,28 грн.;

№6309 від 31.05.2015р. на суму 52 160,73 грн.;

№7450 від 30.06.2015р. на суму 51 534,71 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено два види порядку розрахунків - за стандартною схемою (п.5.1. договору) та за лімітною схемою (п.5.2. договору).

Як пояснив представник позивача, відповідач повинен був оплачувати товар за стандартною схемою, порядок оплати за якою визначений п.5.1. договору.

Так, згідно п.5.1. договору сплата вартості товарів за стандартною схемою здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (тобто до моменту фактичного отримання товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в реквізитах цього договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату. (Рахунок на оплату оплачується до моменту фактичного отримання товару).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткову оплату за отриманий товар (дизельне паливо) на загальну суму 596 891,04 грн.

На підтвердження факту оплати на суму 596 891,04 грн. позивач долучив до матеріалів справи реєстр документів по рахунку позивача виданий ПАТ «Марфін Банк», в якому відображено усі оплати, які надходили від відповідача за період з 06.10.2014р. по 03.07.2015р.

Неоплаченим частково залишився акт прийому-передачі №7450 від 30.06.2015р. на суму 51 534,71 грн.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви до суду (22.09.2015р.) у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 44 190,00 грн. по акту прийому-передачі №7450 від 30.06.2015р.

Після порушення провадження у справі, відповідачем частково сплачено основний борг на загальну суму 24 190,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №632 від 13.10.2015р. на суму 4 190,00 грн.; №642 від 16.10.2015р. на суму 4000,00 грн.; №656 від 02.11.2015р. на суму 6000,00 грн.; №662 від 04.11.2015р. на суму 3000,00 грн.; №682 від 19.11.2015р. на суму 7000,00 грн., з призначенням платежу - оплата за нафтопродукти згідно договору №КЛ0450 від 15.09.2014р.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 24190,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Отже, основний борг станом на дату прийняття рішення (23.11.2015р.) складає 20 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн. є обґрунтованими не заперечуються відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.11.2. договору покупець як сторона, що неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлені товари) за цим договором (п.п.5.1., 5.2., 9.6.2.1.) повинна сплатити на користь іншої сторони і за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен дань прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш ніж 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення такої заборгованості, винна сторона зобов'язана додатково (окрім пені) сплатити на користь і на вимогу протилежної сторони штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплачених товарів.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути 5 912,99 грн. пені за період з 01.07.2015р. по 22.09.2015р.

Слід зазначити, що позивач вірно визначив початок прострочки, оскільки умовами п.5.1. договору сторони передбачили проведення 100% передоплати, однак не визначили строк протягом якого така передоплата повинна бути проведена. Отже, слід вважати, що сторонами не визначено конкретного строку оплати, відтак застосуванню підлягає ч.1 ст.692 ЦК України. Вказане узгоджується із позицією Вищого господарського суду України викладеною у п.п.1.7. п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає нарахована позивачем за період з 01.07.2015р. по 22.09.2015р. пеня в сумі 5 912,99 грн.

Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок штрафу суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 10% штрафу від суми 44 190,00 грн. на загальну суму 4 419,00 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 305,09 грн. 3% річних за період з 01.07.2015р. по 22.09.2015р.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач правомірно нарахував вказану суму, відтак до стягнення з відповідача підлягає 305,09 грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 30637,08 грн. з яких 20000,00 грн. основного боргу, 305,09 грн. три проценти річних, 5912,99 пені та 4419,00 грн. штрафу.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №11220 від 14.09.2015р. на суму 1 218,00 грн.

Слід зазначити, що згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, судовий збір в сумі 537,38 грн. (пропорційний до суми припинення позовних вимог у зв"язку із сплатою 24 190,00 грн. основного боргу) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, за умови подання ним відповідного клопотання .

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір пропорційний до стягнутої суми позовних вимог на відповідача.

Керуючись п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 655, 663, 692 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РК-ТРАНСВ» (79015, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39135451) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» (юридична адреса: 01042, м.Київ, б-р Дружби Народів, буд.35; поштова адреса: 79066, м.Львів, вул.Зелена, 273, код ЄДРПОУ 31839425) основний борг в сумі 20 000,00 грн., 305,09 грн. три проценти річних, 5 912,99 грн. пені, 4 419,00 грн. штрафу та 680,62 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 24 190,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. За клопотанням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» , ухвалою суду повернути з Державного бюджету України ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ФОРВЕЙВ» (юридична адреса: 01042, м.Київ, б-р Дружби Народів, буд.35; поштова адреса: 79066, м.Львів, вул.Зелена, 273, код ЄДРПОУ 31839425) судовий збір в сумі 537,38 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 30.11.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.