Постанова

від 03.12.2015 по справі 820/11265/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 грудня 2015 р. № 820/11265/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чердак на Каразіна» до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проскасування рішення, - встановив:

Позивач, ТОВ «Чердак на Каразіна», звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 р. №0001852204 про нарахування штрафних санкцій у сумі 8 057,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», про які згадується в акті від 12.06.2015 року №000542. Викладені в акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з фактичними обставинами діяльності підприємства. Посилаючись на викладені міркування, позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення. У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд його задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що викладені в акті про результати фактичної перевірки судження є правильними, адже перевіркою встановлена наявність порушень у діяльності ТОВ «Чердак на Каразіна». У судовому засіданні представник ДПІ підтримав доводи заперечень проти позову, просив залишити позовні вимоги без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 12.06.2015 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області (правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена фактична перевірка бару за адресою м. Харків, вул. Сумська, буд. 92, в якому здійснює свою діяльність ТОВ «Чердак на Каразіна» (ідентифікаційний код - 38634016), щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати проведеної перевірки оформлені актом №000542 від 12.06.2015 р., в якому викладені судження податкової інспекції про вчинення платником податків порушення п. 9, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звітів), а саме Z-звіт за 28.05.2015 р. роздруковано 29.05.2015 р.; ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 3858,00 грн.; незабезпечення відповідності суми готівкових коштів за місцем проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у поточному звіті РРО у сумі 200,00 грн.

З посиланням на згаданий акт податковий орган виніс податкове повідомлення - рішення №0001852204 від 01.07.2015 р., яким до платника податків застосовано штрафні санкції у сумі 8057,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, до зазначеної суми штрафу структурно входять: штраф за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 340,00 грн., штраф за порушення п. 13 ч. 3 Закону у розмірі 1,00 грн., штраф за порушення п. 12 ч. 3 Закону у розмірі 7716,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Норми зазначеного закону деталізовані Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. №637; Зареєстровано Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320; далі за текстом - Положення №637) та Вимогами щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. №199; далі за текстом - Вимоги №199).

Так, надаючи правову оцінку доводам щодо порушень ТОВ «Чердак на Каразіна» вимог вказаного Закону, суд зазначає таке.

По епізоду порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Із дослідженої у судовому засіданні книги обліку розрахункових операцій встановлено, що фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 28.05.2015 р. фактично роздруковано 29.05.2015 р.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

За змістом пункту 2 Вимог №199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до п. 7 Вимог №199 усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У додатку до Вимог №199 зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Довід позивача стосовно наявності наказу директора підприємства, яким робоча зміна 28.05 2015 р. була продовжена до 00 годин 10 хвилин 29.05.2015 р., не може бути прийнятий судом, оскільки аналіз положень п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та підпункту 2.6 глави 2 Положення №637 свідчить, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності перелічених норм, до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції. Така позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.03.2014 р. у справі за позовом ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області, і в силу приписів ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для застосування Харківським окружним адміністративним судом.

Таким чином, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах штрафні санкції у сумі 340,00 грн. згідно абз. 2 п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ТОВ "Чердак на Каразіна" були застосовані податковим органом обґрунтовано та правомірно, а відтак відсутні підстави для задоволення позову у цій частині вимог.

По епізоду порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

У ході перевірки ТОВ «Чердак на Каразіна» податковою інспекцією було встановлено, на думку податкового органу, ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 3858,00 грн. (згідно додатку №3 до акту перевірки). Так, було встановлено відсутність накладних на низку товарів, що знаходилися за місцем реалізації, на загальну суму 3 858,00 грн.

Розглядаючи справу у цій частині, суд зазначає, що п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст. 20 згаданого Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 6 даного Закону встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для такого правового висновку.

У розділі V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 20.01.2015 р. Верховним Судом України по справі за позовом ТОВ «Сварог Трейд» до ДПІ у Московському районі м. Харкова було викладено правову позицію, яка полягає в тому, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції. Так, позивачем були надані до суду видаткові та товарно-транспорті накладні на товари, які перебували на реалізації під час перевірки.

Оцінивши надані первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд не вбачає в них недоліків форми та змісту, які спричинили б невідповідність цих документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази належного обліку таких товарів.

Відтак, рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій у сумі 7716,00 грн. за порушення ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суперечить вимогам діючого законодавства та фактичними обставинам спірних правовоідносин.

По епізоду порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Як встановлено судовим розглядом справи, на початку перевірки ТОВ «Чердак на Каразіна» 12.06.2015 р. о 15 годині 24 хвилини було роздруковано денний Х-звіт, згідно з яким сума готівкових коштів у касі підприємства становила 20,00 грн. У той же час згідно наявного в матеріалах справи опису наявних купюр та монет (додаток до акту перевірки), в касі містилися кошти в сумі 220,00 грн., що вказує на наявність розбіжності у розмірі 200,00 грн. Даний опис було складено власноручно барменом ОСОБА_4, про що свідчить його підпис в згаданому описі.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язан, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Наведена норма Закону кореспондується з пунктом 1.2 Положення № 637, згідно якого каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до п. 4.1 Положення №637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку, що законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.

Посилання позивача на такі обставини, як відсутність у бармена ОСОБА_4 повноважень на приймання готівки, проведення її через РРО, відсутність у нього кваліфікації для обліку операцій тощо, на факт того, що вказана особа не мала права складати опис купюр, визнаються судом неспроможними, позаяк не узгоджуються з фактичними обставинами спірних правовідносин.

Також, відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи; платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що фахівців контролюючого органу допущено до перевірки барменом ОСОБА_4 після пред'явлення направлень та наказу на проведення перевірки. Зауважень щодо проведення перевірки або будь-яких заперечень не висловлено, про що свідчить підпис ОСОБА_4 в акті проведеної перевірки.

Таким чином, встановлений факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності, передбаченої ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що і було здійснено податковим органом у спірних правовідносинах.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення в частині застосування штрафної санкції у сумі 7716,00 грн., у зв'язку із чим позов у цій частині вимог належить задовольнити. Решта ж мотивів податкового органу знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду справи, що зумовлює залишення позову без задоволення в частині вимоги про скасування застосованих санкцій у сумі 1,00 грн. та 340,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чердак на Каразіна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.07.2015 р. №0001852204 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 7716,00 грн.

У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 04.12.2015 р.

Суддя Кучма Ю.В.