Постанова

від 03.12.2015 по справі 820/11126/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 грудня 2015 р. № 820/11126/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Олексіївка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Олексіївка" (далі по тексту - позивач, ТОВ"Атлант-М Олексіївка", Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ, ДПІ у Дзержинському районі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307500, 00 грн., в тому числі 205000, 00 грн. за основним платежем та 102500, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 винесене на підставі висновку акта перевірки від 31.07.2015 р. № 192/20-30-22-03/34754402 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлант-М Олексіївка» (код ЄДРПОУ 34754402) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Елемент ОСОБА_1» податковий номер 39403011 за лютий 2015 року», згідно якого були встановлені порушення позивачем п.44.6 ст.44 п.198.6 ст.198 п. 200.1 п.200.2 ст.200 відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на сумі 205000 грн. та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 205000 грн.

Такі висновки, як стверджує позивач, відповідач зробив у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість, сплачених позивачем постачальнику ТОВ «Елемент ОСОБА_1» у складі вартості рекламних послуг, відносно якого від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідачем було отримано податкову інформацію за №1045/7/10-08-15-01/1072 від 27.05.2015р., в якій вказано, що платник має неосновний стан, а також те, що підприємство має ймовірні ознаки ризиків, відпрацьовується відповідно до листа 27.05.2015 № 4942/7/10-36-15-01-16 ГУ ДФС у Київській області.

Вважає, що висновки акта перевірки щодо нього позивач вважає незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків про завищення сум податку по господарських операціях з контрагентом стала вищевказана податкова інформація, яка, на думку позивача, не є належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст. 70 КАС України.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом ТОВ"Атлант-М Олексіївка" зареєстроване юридичною особою Харківським міським управлінням юстиції №14801020000031000 від 27.11.2006 року, перебуває на податковому обліку в податкових органах за №16548 з 27.11.2006 року і, станом на дату проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ Дзержинського району м. Харкова, є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, зокрема ПДВ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - №100008468 від 26.12.2006 р.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2015 року на підставі наказу на проведення перевірки від 21.07.2015 року №13, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області згідно із п. 78.1.1 ст. 78 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, посадовими особами податкового органу проведена була проведена перевірка позивача за результатами якої був складений акт перевірки від 31.07.2015 р. № 192/20-30-22-03/34754402 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлант-М Олексіївка» (код ЄДРПОУ 34754402) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Елемент ОСОБА_1» податковий номер 39403011 за лютий 2015 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновку акта перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п.44.6 ст.44 п.198.6 ст.198 п. 200.1 п.200.2 ст.200 відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на сумі 205000 грн. та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 205000 грн.

Не погодившись із висновками зазначеного акта перевірки позивачем до ДПІ у Дзержинському районі були подані письмові заперечення від 06.08.2015 р. № 108, у відповіді на які, листом від 12.08.2015 р. № 1337/10/20-30-22-03-21 «Про розгляд заперечення до акту перевірки ТОВ «Атлант-М Олексіївка» податковий номер 34754402», ДПІ залишено висновок акта перевірки без змін.

На підставі висновків акта перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307500, 00 грн. в тому числі 205000, 00 грн. за основним платежем та 102500, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем, у порядку передбаченому статтею 56 Податкового Кодексу України, до ГУ ДФС у Харківській області за № 115 від 31.08.2015 року була направлена скарга з вимогою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення -рішення.

Рішенням «Про результати розгляду скарги» від 30.09.2015 р. № 3214/10/20-40-10-04-14 ГУ ДФС у Харківській області скаргу ТОВ залишила без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем до Державної фіскальної служби України було направлено скаргу № 136 від 08.10.2015 р. на прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Харківській області «Про результати розгляду скарги» від 30.09.2015 р. № 3214/10/20-40-10-04-14.

Рішенням «Про результати розгляду скарги» № 2268/6/99-99-10-01-01-25 від 28.10. 2015 року Державна фіскальна служба України податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Харківській області «Про результати розгляду скарги» від 30.09.2015 р. № 3214/10/20-40-10-04-14 залишила без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Директором ТОВ «Атлант-М Олексіївка» був виданий наказ (розпорядження) № 186-ОМ від 30.12.2014 року про проведення рекламної компанії в період з 16.01.2015 року по 27 лютого 2015 року з метою інформування про переваги продукції та послуг, відповідальним за виконання якого призначено начальника відділу сервісу ОСОБА_2 та начальника відділу продажів автомобілів ОСОБА_3

При судовому розгляді справи встановлено, що між ТОВ «Атлант-М Олексіївка» (замовник) укладено з ТОВ «Елемент ОСОБА_1» (виконавець), яке зареєстровано юридичної особою 22.09.2014 р., запис № 1 074 102 0000 050905 та включено до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується витягом № 21458925 від 25.11.2015 року і є платником ПДВ згідно довідки з реєстру платників ПДВ (а.с. 153), договір № 05-01-15 про надання рекламних послуг від 05.01.2015 р. (а.с.92-97).

Як вбачається з витягу № 21458925 від 25.11.2015 року (а.с. 117-118) до видів діяльності ТОВ «Елемент ОСОБА_1» віднесено, зокрема,- 73.11 рекламні агентства.

Так, згідно п. 2.1. договору № 05-01-15 про надання рекламних послуг від 05.01.2015 р. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання самостійно або за допомогою третіх осіб надати Рекламні послуги, в обсязі та на умовах,- даним Договором, і у відповідності до Порядку розповсюдження Реклами.

У п. 4.1. договору вартість та порядок оплати Рекламних послуг, які надаються ЗАМОВНИКУ на кожному етапі робіт, визначаються в Додатках до даного Договору.

Згідно п. 2.1. додатку №1 до договору № 05-01-15 загальна вартість робіт (послуг) складає 1230000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 205000, 00 грн., які мають буди сплачені протягом 60 днів з моменту підписання акта про надані послуги.

У п. 12.1 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку до « 31» грудня 2015 року.

Факт виконання зазначеного договору підтверджується копіями: макетів листівок, кошторису витрат на виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів (флаерів) від 05.01.2015 року, акта №5 надання послуг від 27.02.2015 року, звіту виконавця про надання рекламних послуг (додаток до акта про надання послуг №5 від 27.02.2015 року, власне рекламних матріалів (флаерів), розписки директора ТОВ від 17.11.2015 року, платіжних доручень від 12.03.2013 р. № 75462, від 26.03.2015 р. № 75570, від 12.08.2015 р. № 76593, податкової накладної № 5 від 27.02.2015 р. з квитанцією № 1 (а.с. 98 - 112).

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується карткою рахунку 631 (а.с. 113).

Суми податку на додану вартість за отриманою податковою накладною включено до податкового кредиту лютого 2015 року, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за лютий 2015 р. та даним Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 87-91, 119-152).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на податкову інформацію іншого податкового органу, яка не є первинними документами.

Податкова інформація щодо контрагентів позивача інших податкових органів не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не податкова інформація інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту лютого 2015 року по господарським операціям із ТОВ «Елемент ОСОБА_1».

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Олексіївка" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Олексіївка" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307500, 00 грн.(триста сім тисяч п'ятсот гривень), в тому числі 205000, 00 грн. (двісті п'ять тисяч гривень) за основним платежем та 102500, 00 грн. (сто дві тисячі п'ятсот гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків, вул. Червоношкільна наб., 16, код 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Олексіївка" (61202, м. Харків, вул. Білогорська, 92-Б, ідентифікаційний код 34754402) суму сплаченого судового збору в розмірі 1218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.