Постанова

від 30.11.2015 по справі 820/8633/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2015 р. № 820/8633/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3"

до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23620408 від 12.08.2015 року;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39860234) про державну реєстрацію права власності на 1/2 частини нежитлових будівель: будівлі літ. "Г-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Д-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Б-1" площею 673,4 м.кв. літ. "А-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Л1-1" площею 121,1 кв.м, літ. "Л2-1" площею 576,1 кв.м, літ. "Е1-1" площею 392,2 кв.м, розташованих за адресою: місто Харків, вул. Лодзька, буд. 7, яка внесена до статутного капіталу його засновником ОСОБА_2;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39860234) право власності на 1/2 частини нежитлових будівель: будівлі літ. "Г-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Д-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Б-1" площею 673,4 м.кв. літ. "А-1" площею 673,4 м.кв., літ. "Л1-1" площею 121,1 кв.м, літ. "Л2-1" площею 576,1 кв.м, літ. "Е1-1" площею 392,2 кв.м, розташованих за адресою: місто Харків, вул. Лодзька, буд. 7, яка внесена до статутного капіталу його засновником ОСОБА_2.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23620408 від 12.08.2015 року є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 року залучено до участі у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів уточненої позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа, ОСОБА_2, у судовому засіданні просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_4, в судове засідання не прибула, була повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" звернулось до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в Харківській області з заявою про реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією картки прийому заяви №22578601(а.с.20).

Суд зазначає, що до заяви позивачем надані також Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.03.2015 року, акт приймання-передачі від 01.07.2015 року, протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" від 23.06.2015 року.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно 21.07.2015 року прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та для подальшого розгляду заяви запропоновано надати письмову згоду всіх співвласників, яка засвідчена відповідно до Закону України «Про нотаріат»(а.с.21).

Оскільки позивачем не було усунуто недоліків заяви, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором прав на нерухоме майно 12.08.2015 року прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень(а.с.22).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952, Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 №3502/5.

Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як передбачено ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав.

Статтею 6 Закону №1952 визначена система органів державної реєстрації прав, яку становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації відноситься до повноважень органів державної реєстрації прав, що утворені Міністерством юстиції України (стаття 8 Закону №1952).

Приписами ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

У п. 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказано, що цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор здійснює розгляд документів, поданих для реєстрації прав, та приймає рішення про реєстрацію права на відповідний об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 16 Порядку, у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його па електронну пошту заявника.

Приймаючи рішення зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.07.2015 року відповідач керувався п. 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ЦПК, ч. 2 ст. 9, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1,4 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом 4.1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 52 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності З видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

У разі коли така передача здійснюється щодо об'єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Як встановлено судом з рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.03.2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_2 визнано право власності на частку у праві спільної часткової власності у розмірі ? в нежитлові будівлі літ. ««Г-1»» площею 673,4 м.кв. літ. ««Д-1»» площею 673,4 м.кв. літ. ««Б-1» площею 673,4 м.кв., літ. ««А-1»» площею 673,4 м.кв. літ. ««Л1-1» площею 121,1 м.кв. літ. ««Л2-1» площею 576,1 м.кв., літ. ««Е1-1»» площею 392,2 м.кв., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Лодзинська, 7, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 09 грудня 2011 року(а.с.9-12).

Разом з тим, співвласником вказаних нежитлових приміщень є ОСОБА_4, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 04.11.1998 року, копія якого міститься в матеріалах справи(а.с.95-97).

В ході розгляду справи судом з наданих пояснень встановлено, що позивач звертався до ОСОБА_4 з проханням надання нотаріальної письмової згоди на передачу нерухомого майна у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3", проте вона відмовлялась від надання такої згоди.

При наданні усних пояснень та в уточненому адміністративному позові позивач посилався на ч. 1, 2 ст. 362 Цивільного кодексу України в яких вказано, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

З матеріалів справи встановлено, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" ОСОБА_2, 11.11.2015 року на адресу ОСОБА_4 направлено повідомлення з пропозицією придбання належної ОСОБА_2 частки нерухомого майна та наголошено, що після спливу терміну 30 днів від дня отримання адресатом даного повідомлення, ОСОБА_2 має право відчужити свою частку іншій особі(а.с.101).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ст. 362 Цивільного кодексу України та направлене повідомлення від 11.11.2015 року, оскільки рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23620408 прийнято ще 12.08.2015 року, тобто задовго до вище зазначених дій позивача щодо направлення повідомлення.

В даному випадку суд надає оцінку діям та рішенню суб'єкта владних повноважень на момент їх здійснення, прийняття рішення.

Згідно ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень діяв з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та відповідно до чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23620408 від 12.08.2015 року є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов'язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень (посадової особи) в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.

Разом з тим, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 4.ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У відповідності до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача, в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЕРКА ОСОБА_3" до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний тест постанови складено 04 грудня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко