Постанова

від 02.12.2015 по справі 924/1570/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа № 924/1570/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Грязнов В.В.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" с. Заставки на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.15 р.

у справі № 924/1570/15 (суддя Дячук Т.В. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" с. Заставки

про стягнення 430 000,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням Голови суду від 25.11.2015 р. у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М., та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді внесені зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у справі № 924/1570/15 визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., суддя Гудак А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015р. у справі № 924/1570/15 (суддя Дячук Т.В.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю " Заставки -Агро" про стягнення 430000 грн. задоволені.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд керувався положеннями абз.2 ч.1 ст.175, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525,526,610,611, ч.1 ст.612, п.3 ч.1 ст.3 ст.627, ч.2 ст.693, ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано отримання від позивача попередньої оплати за товар в сумі 130000,00 грн. і не надано доказів про те, що зобов"язання по поставці товару на зазначену суму ним виконано.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення є незаконне та необґрунтоване.

Зокрема, апелянт вказує, що долучена позивачем до позовної заяви копія Договору поставки сільськогосподарської продукції № 8673/341580 від 15 січня 2014 року не є належним доказом наявності зазначеної в позовній заяві заборгованості, оскільки такий договір поставки між ТОВ В«АМАКО УкраїнаВ» та ТОВ В«Заставки- АгроВ» 15 січня 2014 року не укладався, оригінал вказаного договору керівником ТОВ В«Заставки- АгроВ» не підписувався і печаткою товариства не скріплявся.

Скаржник наголошує, що завірена позивачем копія договору поставки від 15.01.2014р. підписана невідомою особою, підпис керівника Постачальника в даній копії договору поставки не відповідає підпису директора ТОВ В«Заставки -АгроВ» , відтиск печатки відсутній, і тому вказаний договір є неукладеним та не породжує ніяких правових наслідків для відповідача, у тому числі наслідків щодо відповідальності перед позивачем за невиконання зобов'язань за таким В«ДоговоромВ» .

Виходячи з наведених обставин відповідач вважає, що господарським судом Хмельницької області було безпідставно задоволено позовні вимоги ТОВ В«АМАКО УкраїнаВ» та незаконно стягнуто з ТОВ В«Заставки-АгроВ» заборгованість у сумі: 130000 грн. основного боргу, та 300000 грн. штрафних санкцій.

Оскільки сплата штрафу за прострочення постачання продукції у розмірі 300000 грн, який значно перевищує основну суму В«заборгованостіВ» відповідача, передбачений пунктом 8.3 Договору поставки від 15.01.2014р., який відповідачем не укладався, вважає стягнення цього штрафу з відповідача безпідставним.

Відтак, оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015р. відповідач вважає незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Крім того, вказує, що відповідач не був належним чином повідомлений про час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, у зв"язку з чим не зміг обґрунтувати свої заперечення проти позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує, що ним до суду першої інстанції був наданий для огляду оригінал договору поставки сільськогосподарської продукції №8673/341580 від 15.01.2014 року, який міститься в матеріалах справи. Цей договір підписаний керівником і кожна його сторінка скріплена печаткою відповідача. Крім того, на підтвердження оплати суми заборгованості в розмірі 130 000 гривень позивачем надавались об'єднані детальні виписки по рахунках позивача.

Просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015р. у справі № 924/1570/15 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" без задоволення.

У судовому засіданні 25.11.2015р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги і вказав, що було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції та ними було здійснено попередню оплату у сумі 130 000 грн., проте продукція поставлена так і не була. Наголосив, що відповідачу було надіслано лист від 03.08.15р., в якому повідомлялось про односторонню відмову від зобов'язання, повернення суми попередньої оплати та сплату штрафу у сумі 300 000 грн. відповіді на який надано не було.

Просив рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2015 р. у справі № 924/1570/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В подальшому представник позивача не скористався правом участі у судовому засіданні 02.12.2015 р., про час та місце розгляду справи попереджався належним чином , про що свідчить розписка (а.с.67)

Відповідач черговий раз в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заздалегідь, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції ( а.с. 72).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача,налдані ним всудовому засіданні 25 листопада 2015 року ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Заставки-Агро" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №8673/341580, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме, ріпак та/або кукурудзу та/або сою урожаю 2014 року (далі - товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Відповідно п.2.1 договору загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ, складає 600000грн., в т.ч. ПДВ 100000грн. ( а.с.8).

Пунктами 3.1-3.4 договору поставки передбачено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки ЕХW (франко-елеватор) ПВКФ"ПОДІЛЛЯ-АГРОПРОДУКТ" (адреса : 31000, Хмельницька обл., м.Красилів, вул.Грушевського, 148). Строк поставки товару - не пізніше 15 вересня 2014 року. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця по факсимільному зв'язку про готовність передачі товару з вказівкою кількості і місцезнаходження партії товару та надати копії сертифікату якості і складську квитанцію. Постачальник здійснює оплату вартості зберігання товару та несе всі ризики його втрати (пошкодження) до моменту поставки товару покупцю (оформлення складської квитанції). Моментом поставки товару вважається дата фактичної його передачі покупцеві на елеваторі згідно складської квитанції із зазначенням власника - ТОВ"АМАКО УКРАЇНА" (усі графи повинні бути заповнені) з оформленням тристороннього акта прийому-передачі та виконання постачальником умов, передбачених розділом 5 цього договору (надання документів на товар).

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк до 31 грудня 2014 року, за умови виконання постачальником зобов'язання з поставки товару ( а.с.8).

В розділі 8 сторонами встановлено відповідальність за невиконання умов та передбачених договором зобов'язань. Зокрема визначено : прострочення строків поставки має своїм наслідком обов'язок постачальника сплатити покупцю штрафні санкції у розмірі 0,1% від загальної вартості недопоставленого товару за кожний календарний день прострочення по день поставки включно (п.8.1 договору); у випадку порушення строків поставки товару, вказаних в п.3.2 договору, більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, покупець має право вимагати від постачальника зниження ціни на прострочену з поставкою партію товару (згідно середньозважених цін провідних зернотрейдерів регіону (області) на момент поставки) або відмовитись від приймання товару (п.8.2 договору); у разі прострочення поставка більш ніж на 10 (десять) календарних днів або у разі фактичної відсутності на елеваторі товару, а також у разі відмови від договору та/або відмови від підписання додаткових угод до даного договору постачальником, постачальник зобов'язаний негайно сплатити покупцю штраф в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від загальної вартості товару (п.8.3 договору) ( а.с.9).

Згідно п.11.1 цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині відшкодування збитків та оплати штрафних санкцій - до повного виконання зобов'язань сторонами (а.с.10).

Договір підписано повноваженими представниками (керівниками) сторін ( а.с.10).

Відповідно до об"єднаних детальних виписок по рахунках позивачем здійснено часткову попередню оплату вартості товару, а саме :

17.02.2014р. сплачено 54245,44грн.;

26.03.2014р. сплачено 75754,56грн.

Тобто всього сплачено 130000грн.

В подальшому, 03.08.2015р. за вих.№50юр позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу про повернення суми попередньої оплати та сплату штрафу за несвоєчасну поставку в розмірі в розмірі 50% від загальної вартості товару ( а.с.13).

Разом з тим, позивач відповіді на вимогу не отримав, у зв"язку з чим 15.09.2015р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 130000грн. та штрафу в сумі 300000грн.

Аналізуючи зазначені обставини справи колегія суддів вважає за необхідне застосувати такі норми чинного законодавства.

Так, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб'єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч.1ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України визначено , що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді першої інстанції, між сторонами укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №8673/341580 від 15.01.2014р. предметом якого є поставка товару (ріпаку та/або кукурудзи та/або сої урожаю 2014 року) загальною вартістю 600000 грн. Строк поставки товару - не пізніше 15.09.2014р. (пункти 1.1, 2.1, 3.2 договору) ( а.с.8).

В рахунок попередньої оплати за поставку товару по договору №8673/341580 від 15.01.2014р. ТОВ "АМАКО УКРАЇНА" сплачено на рахунок ТОВ "Заставки-Агро" 130000 грн. (в т.ч.: 17.02.2014р. у сумі 54245,44грн.; 26.03.2014р. у сумі 75754,56грн.), згідно об"єднаної виписки по рахунку ( а.с.11-12).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.ст.662,663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.ст.610,611 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

З огляду на наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем не спростовано доказами, в розумінні ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що зобов'язання по поставці товару на зазначену суму ним виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, п.8.3 Договору поставки №8673/341580 від 15.01.2014 р., встановлює відповідальність постачальника перед покупцем у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% від загальної вартості товару у разі прострочення поставки більш ніж на десять календарних днів.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 300000,00грн. (50% від 600000грн.), яка є аргументованою та такою , що підлягає до стягнення.

Щодо доводів скаржника про те, що директор ТОВ В«Заставки- АгроВ» не підписував Договору поставки №8673/341580 від 15.01.2014 р., та у зв"язку з відсутністю печатки на ньому, останній не укладався, колегія суддів відзначає таке.

Наведені скаржником обґрунтування не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з Договору №8673/341580 від 15.01.2014 р. він підписаний Директором ТОВ "Заставки - Агро" та Директором ТОВ "АМАКО Україна".

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору ( ст. 180 ГК України).

На підставі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст.ст. 207, 208 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір підписаний уповноваженою особою ТОВ "Заставки -Агро" , як постачальника, разом з тим він не містить відбитка печатки підприємства.

Судова колегія відзначає, що зміст Договору № 8673/341580 від 15.01.2014 р., не містить такого положення , як обов"язкове скріплення його печаткою.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про подальше схвалення правочину відповідачем. Так, згідно об"єднаної виписки по рахунку, позивачем ТОВ "АМАКО УКРАЇНА" сплачено на рахунок ТОВ "Заставки-Агро", в сумі 130000грн. (в т.ч.: 17.02.2014р. у сумі 54245,44грн.; 26.03.2014р. у сумі 75754,56грн.), як часткова попередня оплата вартості товару з покликанням на номер Договору ( а.с. 11-12).

З часу перерахування позивачем коштів за Договором №8673/341580 від 15.01.2014 р., в рахунок попередньої оплати за поставку товару, відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення коштів, як помилково перерахованих.

Тим, самим ТОВ " Заставки-Агро" підтвердив своє волевиявлення на укладення правочину, шляхом зарахування коштів на власний рахунок, що кореспондується з положеннями ст. 181 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, дії апелянта, а саме підписання Договору №8673/341580 від 15.01.2014 р. та подальше його схвалення, шляхом зарахування коштів в сумі 130000грн спрямовані на його укладення та виконання.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують вірного висновку господарського суду Хмельницької області та підлягають відхиленню.

Крім того, апеляційним господарським судом оглядався оригінал договору №8673/341580 від 15.01.2014 р. (копія долучена до матеріалів справи ),з якого вбачається наявність відтиску печатки відповідача на кожному аркуші договору .

Щодо повідомлення апелянта про час та місце розгляду апеляційної скарги в суді першої інстанції колегія суддів відзначає таке.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 (Рівність перед законом і судом) та 43 (Змагальність) ГПК України.

Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (далі-Інструкція), затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002р., ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Пунктом 3.5.11 Інструкції передбачено, що перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.

Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним чином завірених примірників процесуальних документів. На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві зазначена адреса ( місцезнаходження ) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" (31045, Хмельницька область, Красилівський район, село Заставки, провулок Шевченка, будинок 2, ідентифікаційний код 37347343) ( а.с.2)Аналогічні адреси відповідача вказані в договорі поставки № 8673/341580 від 15.01.2014 р.( а.с.10) та в повідомленні - вимозі від 03.08.2015р.( а.с.13) .

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції приймались міри для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Так, на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві місцевим господарським судом була направлена копія ухвали про порушення провадження у справі від 18.09.2015р., розгляд якої був призначений на 01.10.2015 року, про що свідчить відтиск штампу суду у лівому нижньому куті першого примірника вказаного процесуального документа ( а.с.1, зворот).

Разом з тим, ухвала суду від 18.09.2015 р. була не вручена відповідачу , про що свідчить повернутий поштовий конверт з відміткою " за закінченням терміну зберігання" ( а.с.30-31).

В подальшому, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.10.2015 року,судом розгляд справи № 924/1570/15 був відкладений на 20.10.2015 р. на 11 год., про що відповідач був повідомлений, зокрема, зазначена ухвала була йому направлена, про що свідчить відтиск штампу суду у лівому нижньому куті першого примірника вказаного процесуального документа ( а.с.35, зворот).

Проте, ухвала суду від 01.10.2015 року була повернута на адресу суду, про що свідчить відмітка на поштовому конверті " за закінченням терміну зберігання" ( а.с. 36-37).

Відповідно до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання, чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, відповів таке. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищого господарського суду України на запитання, чи можуть вважатися доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку через неможливість вручення адресатові відповів, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на наведене , судова колегія прийшла до висновку, що місцевим господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо повідомлення скаржника , про час та місце розгляду справи № 924/1570/15, у зв"язку з чим відсутні порушення процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

В силу ст.ст. 33,38,43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року у справі № 924/1570/15.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року у справі № 924/1570/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Заставки - Агро" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Гудак А.В.