Ухвала

від 30.11.2015 по справі 417/313/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/313/14-ц

Провадження № 22ц/782/777/15

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

30 листопада 2015 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Авалян Н.М., перевіривши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на житловий будинок з апеляційною скаргою Прокурора Марківського району Луганської області на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 20 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

В обґрунтування позову, з яким позивачі звернулись до суду 20 жовтня 2014 року, зазначено, що 03 червня 2014 року між ними і відповідачем був укладений договір дарування

нерухомого майна - житлового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами та земельної ділянки, призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. При укладенні договору ними були погоджені всі належні умови договору дарування . Відповідач передав їм увласність житловий будинок та земельну ділянку, а вони прийняли цей дар, але нотаріально оформити право власності вони не можуть , оскільки відповідач добудував будинок , а зміни в технічний паспорт не вніс.

Ухвалою від 20 листопада 2014 року суд закрив провадження у справі у зв'язку з визнанням мирової угоди сторін, відповідно до якої за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнається право власності згідно договору дарування на:

1) житловий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: с.Лісна Поляна , вул.Ювілейна ,18, Марківського району Луганської області;

2) земельну ділянку площею 0,2051 гектара, призначену для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: с.Лісна Поляна, вул.Ювілейна,18,Марківського району Луганської області, кадастровий номер 4422586600:03:004:0007.

18 листопада 2015 року прокурором подана апеляційна скарга, в якій ставиться притання про скасування ухвали суду та передачі справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі прокурор посилається на незаконність ухвали суду, неправильність встановлення обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні відповідно до вимог статті 297 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття апеляційного провадження встановлено наступне.

Ухвала суду про визнання мирової угоди підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України.

Прокурор не приймав участі у розгляді справи, тому для вирішення питання, чи відноситься прокурор відповідно до частини 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України до кола осіб, яким за законом надано право на апеляційне оскарження ухвали суду про визнання мирової угоди між фізичними особами, необхідно встановити, в інтересах якої особи подано апеляційну скаргу, виходячи з функцій, покладених на органи прокуратури Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Участь прокурора у цивільному процесі регламентована статтею 45 Цивільного процесуального кодексу України, яка передбачає наступне.

З метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор наділений правом ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи. Представництво в суді законних інтересів держави прокурор здійснює у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

В апеляційній скарзі прокурор послався на те, що ухвала суду оскаржена з метою захисту економічних інтересів держави. В обгрунтування своїх доводів прокурор послався на те, що за розгляд справи позивачами не доплачений судовий збір в розмірі 376,12 грн., а не надходження судового збору до бюджету порушує економічні інтереси держави, оскільки кошти судового збору спрямовуються на здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

В обгрунтування права на самостійне оскарження ухвали суду прокурор послався на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати контроль за надходженням судового збору до спеціального фонду Державного бюджету. Але зазначений довод апеляційної скарги не можє бути прийнятий до уваги, оскільки не відповідає нормам матеріального права та прямо їм протирічить.

Так, відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Статтею 19 Бюджетного кодексу України визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Стаття 22 Бюджетного кодексу України визначає джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України, до яких входить також судовий збір, а крім того, визначає головних розпорядників бюджетних коштів, до яких відносяться, зокрема, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників.

Частиною 7 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» установлений перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. До цих органів, зокрема, відносяться Верховний Суд України, Державна судова адміністрація України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

В зазначеній постанові Кабінету Міністрів України на органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, покладено обов'язок забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, посилання прокурора на відсутність органів, уповноважних здійснювати контроль за надходженням судового збору до спеціального фонду Державного бюджету, прямо протирічить законодавству України.

Крім посилань не неповноту сплати судового збору, в апеляційній скарзі прокурор також посилається на неправильне застосування до правовідносин сторін норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, не зазначаючи в чиїх інтересах оскаржується ухвала суду з цих підстав.

Сторонами у справі є фізичні особи, які не оскаржили ухвалу суду про визнання мирової угоди. Апеляційне оскарження прокурором судового рішення в інтересах фізичних осіб можливо відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виключно у тому випадку, якщо громадянин неспроможний через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів. Однак, на ці обставини прокурор не посилається, з чого можна зробити висновок про те, що апеляційна скарга подана в інтересах інших осіб. Однак, за наявності таких порушень прокурор в апеляційній скарзі повинен вказати на конкретну особу, чиї права порушені, а також зазначити підстави для представництва, як це передбачено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі викладеного, керуючись частинами 1 та 2 статті 121, частиною 2 статті 297 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу залишити без руху.

Копію ухвали направити апелянту рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Запропонувати апелянту в строк до п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.

Роз'яснити апелянту, що у разі не виправлення недоліків апеляційна скарга буде вважатися не поданою та повернута.

Суддя: