Рішення

від 01.12.2015 по справі 904/9300/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.15р. Справа № 904/9300/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм", м. Кривий Ріг

до приватного підприємства "Геохора", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору № 29/10-2/1 від 29.10.2012 року на виготовлення проекту землеустрою, стягнення збитків у сумі 9 000,00 грн., 1 403,75 грн. пені, 4 043,56 грн. інфляційних втрат, 172,36 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Геохора" про:

- розірвання договору № 29/10-2/1 на виготовлення проекту землеустрою від 29.10.2012 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм" та приватним підприємством "Геохора";

- стягнення 9 000,00 грн. збитків, завдані невиконанням договору № 29/10-2/1 на виготовлення проекту землеустрою від 29.10.2012 року;

- стягнення 1 403,75 грн. пені за період з 04.12.2014 року по 24.07.2015 року;

- стягнення 4 043,56 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по червень 2015 року;

- стягнення 172,36 грн. 3% річних за період з 04.12.2014 року по 24.07.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 29/10-2/1 на виготовлення проекту землеустрою від 29.10.2012 року позивачем була сплачена попередня оплата у сумі 9 000,00 грн., проте відповідачем станом на 21.07.2015 року не було вжито жодних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, а саме не виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції комплексу нежитлових споруд з прибудовою допоміжних та офісних приміщень за адресою: вул. Тинка, 19, Саксаганського району, м. Кривий Ріг поетапно: 1) технічна документація щодо складання меж існуючих землекористувань; 2) містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками; 3) виготовлення проекту землеустрою; 4) створення обмінного файлу; 5) супровід до реєстрації договору оренди.

11.11.2015 року до господарського суду Дніпропетровської області за допомогою факсимільного зв'язку позивачем надані письмові пояснення де вказує, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання.

У судовому засіданні 12.11.2015 року представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

30.11.2015 року позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм".

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців станом на 23.10.2015 року (а.с. 21,22, том 1).

Направлена господарським судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася з відміткою "немає дома".

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов відповідач суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2015 року порушено провадження у справі з призначення справи до розгляду в засіданні на 12.11.215 року, після чого розгляд справи відкладався до 01.12.2015 року.

У судовому засіданні 01.12.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм" (далі - позивач, замовник) та приватним підприємством "Геохора" (далі - відповідач, виконавець) укладено договір № 29/10-2/1 на виготовлення проекту землеустрою (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції комплексу нежитлових споруд з прибудовою допоміжних та офісних приміщень за адресою: вул. Тинка, 19, Саксаганського району м. Кривий Ріг поетапно:

- технічна документація щодо складання меж існуючих землекористувань;

- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками;

- виготовлення проекту землеустрою;

- створення обмінного файлу;

- супровід до реєстрації договору оренди.

Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт за даним договором визначається договірною ціною і складає 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 000,00 грн.

Замовник протягом 5 банківських днів з дня підписання цього договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця передоплату у розмірі 50% від суми договору та ще 50% протягом 40(сорока) банківських днів з дня підписання містобудівного розрахунку (п.2.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору приймання виконаних робіт за цим договором оформлюються актом приймання-передачі робіт (Додаток №2).

Відповідно до п.7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань. Зміни та доповнення у договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору і є його невід'ємною частиною (п.7.2 договору).

На виконання вимог договору позивачем було здійснена передоплата у сумі 9 000,00 грн., що підтверджується рахунком № 29/10-2/1 від 29.10.2012 року, проте відповідачем зобов'язання за договором з виконання робіт не виконані, що є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів поетапного виконання відповідачем зобов'язання щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції комплексу нежитлових споруд з прибудовою допоміжних та офісних приміщень за адресою: вул. Тинка, 19, Саксаганського району м. Кривий Ріг не надано.

Як встановлено приписами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене відповідач є таким, що прострочив виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором № 29/10-2/1 від 29.10.2012 року.

21.11.2014 року позивач направив відповідачу претензію № 20/11/2014 від 20.11.2014 року, в якій просив відповідача протягом 7 днів повернути попередню оплату у сумі 9 000,00 грн. Відповідач отримав претензію 26.11.2014 року про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17, том 1).

Відповідно до п. 1. ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відтак, вимоги позивача про розірвання договору №29/10-2/1 від 29.10.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представник позивача в судовому засіданні, враховуючи, що відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання за даними договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передплати є правомірними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано доказів виконання робіт за договором ані в цілому, ані частково.

Отже вимоги про стягнення передплати в сумі 9 000,00 грн. за договором №29/10-2/1 від 29.10.2012 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 4 043,56 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по червень 2015 року та 172,36 грн. 3% річних за період з 04.12.2014 року по 24.07.2015 року.

Зазначені вимоги не підлягають задоволенню оскільки відповідно до п.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 403,75 грн. пені суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 193, 199 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування Господарських санкцій передбачено частиною І статті 216 та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Сторонами в письмовій формі не було узгоджено умови про неустойку в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення пені.

Виходячи з викладеного та з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню в частині розірвання договору № 29/10-2/1 від 29.10.2012 року та стягнення з відповідача передплати за даним договором у сумі 9 000,00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1 967,81 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм" та приватним підприємством "Геохора" договір № 29/10-2/1 на виготовлення проекту землеустрою від 29.10.2012 року.

Стягнути з приватного підприємства "Геохора" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 50Е, приміщення 2, ідентифікаційний код 21885563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арізона Гейм" (50008, м. Кривий Ріг, вул. Тинка, буд. 19, ідентифікаційний код 32692659) передплату у сумі 9 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 967,81 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2015 року.

Суддя ОСОБА_1