Рішення

від 17.11.2015 по справі 908/4777/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/157/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 Справа № 908/4777/15

за позовом публічного акціонерного товариства В«Запорізький автомобілебудівний заводВ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 8, ідентифікаційний код 25480917)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСПОЛІСВ» (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32013445)

про стягнення 37 514,13 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 23 від 02.02.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, директор ТОВ В«ТрансполісВ»

СУТЬ СПОРУ:

31.08.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство В«Запорізький автомобілебудівний заводВ» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСПОЛІСВ» про стягнення з відповідача 37 514,13 грн., з яких: 24 000,00 грн. основного боргу, 8 625,67 грн. інфляції, 441,46 грн. 3 % річних, 4 447,00 грн. пені.

Ухвалою від 31.08.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/4777/15, присвоєно провадженню номер 24/157/15, справу призначено до розгляду на 05.10.2015р.

Ухвалою від 05.10.2015р. розгляд справи відкладений на 22.10.2015р.

Ухвалою від 22.10.2015р. строк вирішення спору продовжено, призначено розгляд справи на 03.11.2015р.

В судовому засіданні 03.11.2015р.оголошено перерву на 17.11.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 17.11.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та зазначив, що 23.02.2010р. сторонами укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені № 230210-МЄП, на виконання умов якого сторонами були підписані: заявка на перевезення автомобільним транспортом № 08/08/2014-1, якою позивач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Москва, а відповідач зобов'язався сплатити вартість перевезення в розмірі 31 000,00 грн. та заявка на перевезення автомобільним транспортом № 18/09/2014-1, якою ПАТ «ЗАЗ» взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Запоріжжя - Московська обл., с. Лучинські, Істринський р-н. Після здійснення перевезення позивач надав відповідачу оригінали документів, що підтверджують факт перевезення та документи на сплату вартості перевезення, а саме: рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), СМR. Таким чином, свої зобов'язання позивач виконав належним чином та у повному обсязі. Однак відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого сума основного боргу становить 24 000,00 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано пеня в розмірі 4 447,00 грн., 441,46 грн. 3% річних та 8 625,67 грн. інфляції. Просить суд, на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 909 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду відзив № 28 від 22.09.2015р., в якому вказує, що сума 3 000,00 грн. є остатком оплати за перевезення за заявкою від 18.09.2014р. оплачена ТОВ «Трансполіс» 31.08.2015р. (день звернення з позовом до суду). Отже, відповідач вважає, що в цій частині предмет спору відсутній. Стосовно позовних вимог про стягнення 21 000,00 грн. за заявкою від 08.08.2014р., а також пені та індексу інфляції, відповідач просить суд в позові відмовити виходячи з наступного. Згідно п. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезення, здійснюється протягом одного року. В заявках від 08.08.2014 та від 18.09.2014 вказано, що оплата гарантується протягом 20 банківських днів, при цьому не вказано з якого моменту ці 20 банківських днів починають обчислюватися. Пунктом 3.4. договору визначено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10 днів з моменту направлення оригіналів документів на адресу експедитора поштою або їх вручення під розпис представнику експедитора. Доказів направлення листів позивач не надав, проте надані акти виконаних робіт, які підписані сторонами 13.08.2014р. та 24.09.2014р. Отже, строк оплати за актами настав відповідно 23.08.2014р. та 03.09.2014р. Оскільки позов подано 31.08.2015р, то строк позовної давності (один рік) пропущено. Відповідачем надана письмова заява про застосування строку позовної давності. Також відповідач звернув увагу, що згідно договору підставою для оплати є оригінал рахунку, акту виконаних робіт, міжнародна накладна СМR (ТТН), проте позивачем не надано оригіналу СМR (ТТН), внаслідок чого відсутні підстави для стягнення пені та інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансполіс» (Експедитор) та закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями В«Запорізький автомобілебудівний заводВ» (станом на час розгляду справи - публічне акціонерне товариство В«Запорізький автомобілебудівний заводВ» , Перевізник) укладений договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 23010-МЭП, умовами якого (п. 1.1.) визначено порядок взаємовідношень між експедитором та перевізником при організації та здійсненні перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника за заявками експедитора в інтересах вантажовідправників, вантажоотримувачів.

Умови кожного окремого перевезення, кількість та род вантажу, маршрути напрямку транспортних засобів, графік подачі транспортних засобів, адреса та контактні особи вантажовідправників і вантажоотримувачів, тарифи оплати обумовлюються у разових заявках експедитора додатково перед кожним перевезенням. Погоджена та прийнята до виконання перевізником заявка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг на кожне перевезення визначається заявкою, яка узгоджується сторонами окремо.

Згідно з п. 3.2. договору, вартість послуг є договірною та визначається виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку та об'єму транспортних послуг, що надаються.

Пунктом п. 3.3. договору сторони обумовили, що підставою для оплати експедитором виконаних перевезень є: оригінал рахунку, підписаний директором ГРП В«АвтотранспортВ» , акт виконаних робіт, СМR (ТТН) та інш., які направляються експедитору перевізником не пізніше 10 днів з моменту прибуття транспортних засобів у м. Запоріжжя, після виконання перевезення.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10 днів з моменту направлення оригіналів документів на адресу експедитора поштою або їх вручення під розпис представнику експедитора (п. 3.4.).

Відповідно до п. 7.1., даний договору вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір його розірвати, то даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, та згідно заявок відповідача на перевезення автомобільним транспортом № 08/08/2014-1 та № 18/09/2014-1, позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Москва (Російська Федерація), загальна вартість перевезення 31 000,00 грн. та за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - Московська обл., с. Лучинські, Істринський р-н., Росія, загальна вартість перевезення 15 500,00 грн.

Виконання перевезення вантажу підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АТХ-1041 від 13.08.2014р., а також міжнародними товарно-транспортними накладними № 0666693, № 0666697, № 4504.

Для оплати наданих послуг з перевезення позивачем були виставлені рахунки-фактури № АТХ-1041 від 12.08.2014р. на суму 31 000,00 грн., № АТХ-1247 від 24.09.2014р. на суму 15 500,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, оплату за послуги з перевезення вантажу здійснив частково, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2014р. на суму 10 000,00 грн., від 23.02.2015р. на суму 7 500,00 грн., від 17.04.2015р. на суму 5 000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з чим, на час звернення з позовом до суду, загальна суму боргу складала 24 000,00 грн., а саме: згідно заявки № 08/08/2014-1 - 21 000,00 грн., заявки № 18/09/2014-1 - 3 000,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що 31.08.2015р. відповідачем сплачено 3 000,00 грн. за послуги перевезення вантажу, що підтверджено позивачем.

Враховуючи, що суму 3 000,00 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 230210-МЭП від 23.02.2010р. становить 21 000,00 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу 21 000,00 грн. не надав.

Факт наявності заборгованості за послуги з перевезення вантажу в розмірі 21 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 21 000,00 грн. заборгованості за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 230210-МЭП від 23.02.2010р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 441,46 грн. 3% річних, а саме: за рахунком АТХ - 1041 від 13.08.2014р. в сумі 388,36 грн. за період з 13.01.2015р. по 25.08.2015р. та за рахунком АТХ - 1247 від 24.09.2014р. в сумі 53,10 грн. за загальний період з 16.03.2015р. по 25.08.2015р., а також 8 625,67 грн. інфляції, у т.ч.: за рахунком АТХ - 1041 від 13.08.2014р. в сумі 6 867,00 грн. за період з 01.02.2015р. по 30.06.2015р. та за рахунком АТХ - 1247 від 24.09.2014р. в сумі 1 758,67 грн. за період з 16.03.2015р. по 30.06.2015р.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Вимоги в частині стягнення 441,46 грн. 3% річних та 8 625,67 грн. інфляції є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 447,00 грн. пені, а саме: за рахунком АТХ - 1041 від 13.08.2014р. в сумі 3 801,00 грн. за період з 13.01.2015р. по 13.07.2015р. та за рахунком АТХ - 1247 від 24.09.2014р. в сумі 646,00 грн. за загальний період з 16.03.2015р. по 25.08.2015р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1.5. договору передбачено, що у випадку прострочки оплати, Експедитор сплачує Перевізникові пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено. Вимоги в частині стягнення пені є законними, обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідачем подано суду заяву про застосування позовної давності, в якій стверджується про сплив 13.08.2015р. позовної давності в один рік за актом від 13.08.2014р.

Твердження відповідача суд вважає безпідставними та необґрунтованими з наступного.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку…Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначалося вище, для оплати наданих послуг з перевезення згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АТХ-1041 від 13.08.2014р., позивачем виставлено рахунок-фактура № АТХ-1041 від 12.08.2014р. на суму 31 000,00 грн., який частково оплачений відповідачем 23.12.2014р., про що свідчить платіжне доручення на суму 10 000,00 грн.

Часткове погашення боргу є дією відповідача, як юридичної особи, і свідчить про визнання ним свого боргу перед позивачем. Факт визнання боргу судом встановлений.

Виходячи з вищенаведеного, перебіг строку позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України, перервався у день визнання відповідачем боргу шляхом часткової оплати, а саме 23.12.2014р., розпочав свій перебіг заново і тому на день звернення з позовом до суду не закінчився.

Стосовно надання документів, що є підставою для сплати вартості послуг.

Часткова оплата вартості послуг та підписання ОСОБА_1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджує виконання з боку позивача усіх умов договору по спірному перевезенню.

За таких обставин, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОЛІС» (69118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи 32013445, р/р 26000355199001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, свідоцтво № НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства В«Запорізький автомобілебудівний заводВ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 8, ідентифікаційний код 25480917, р/р 26003619938221 в ПАТ «ПромінвестБанк», м. Київ ) - 21 000 (двадцять одна тисяча) суми основного боргу, 441 (чотириста сорок одна) грн. 46 коп. 3% річних , 4 447 (чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 00 коп. пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми 3 000,00 грн.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 30.11.2015р.