Рішення

від 03.12.2015 по справі 905/2592/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2015 Справа № 905/2592/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сотір Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу № 905/2592/15

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Найс БудВ» ,

м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фартнео», м.Донецьк

про стягнення 6707,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №16/11/2 від 16.11.2015року

від відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в:

06.10.2015року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Найс Буд" м.Івано-Франківськ (далі - ТОВ «Найс-Буд») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фартнео" м.Донецьк ( далі- ТОВ "Фартнео") про стягнення 6707,31грн., а саме, основної заборгованості в сумі 4033,98грн., 3% річних в сумі 166,44грн., інфляційних нарахувань в сумі 2506,89грн.

Ухвалою суду від 13.10.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.11.2015р. Розгляд справи відкладався внаслідок задоволення клопотання позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №5 від 06.05.2014року в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за актом №6-05/14 за травень 2014року в сумі 4033,98грн., прострочка виконання грошового зобов'язання спричинила нарахування інфляційних та 3% річних.

На підтвердження наведених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору № 5 від 06.05.2014року, акту приймання виконаних будівельних робіт № 6-05/14 за травень 2014 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за травень 2014 року, претензії № 1505-1 від 15.05.2015року, довідки №АА558702,довідки про взяття на облік платника податків, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, витягів з ЄДРПОУ щодо сторін у справі.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), ст.ст. 44, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України ), ст.ст. 2, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

29.10.2015року позивач через канцелярію суду додатково надав суду докази сплати відповідачем авансу в сумі 4033,98грн.(виписки з банківського рахунку), докази направлення претензії відповідачу, копію рахунку на оплату наданих послуг №04/08/3 від 04.08.2014року, оригінал податкової накладної, що складалась за наслідками господарської операції, належним чином засвідчену копію Статуту підприємства.

У письмових поясненнях, які отримані судом 29.10.2015 року, позивач вказує, що у зазначений період між ТОВ «Найс Буд» та ТОВ «Фартнео» не укладалось жодних тотожних договорів, а також, що в акті приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року №6-05/14 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2014 року не міститься посилань на договір № 5 у зв'язку з тим, що відповідно до наказу Держкомстату і Держкомбуду від 26.06.2002року № 237/5 типова форма акту прийому виконаних будівельних робіт розглядається як бухгалтерський документ, що має відповідати встановленим правилам бухгалтерського обліку, посилання на договір в акті приймання виконаних будівельних робіт та витрат та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат не є обов'язковим.

У судовому засіданні 03.12.2015року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав усні пояснення з приводу наявних у справі доказів.

У судове засідання 03.12.2015року, як і у попереднє засідання 03.11.2015року, уповноважений представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 83084, АДРЕСА_1.

Дана адреса зазначена і у позовній заяві.

У суду відсутні інші будь-які засоби зв'язку з відповідачем.

Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ В«УкрпоштаВ» №7-14-197 від 06.05.2015р. відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.

Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/781/15 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідними повідомленнями.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів позивач до суду не звертався.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані позивачем в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

06.05.2014 року між юридичними особами: ТОВ «Фартнео» (Замовник) і ТОВ «Найс Буд» (Підрядник) укладено договір підряду № 5 (арк. справи 9-13), за умовами якого (пункти 1.1-1.3) Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: ремонт приміщення по вул.Станіславська, 4 в м. Івано-Франківськ. Роботи по даному договору Підрядник здійснює своїми силами і технічними засобами. Роботи по даному договору виконуються матеріалами Замовника.

Положеннями Розділу 5 договору обумовлені права та обов'язки сторін: Замовник зобов'язується: пункт 5.1. - надати Підряднику всі необхідні документи ( ордери, дозволи) на проведення робіт, погоджені експлуатуючими організаціями; протягом двох днів після закінчення робіт своєчасно в повному об'ємі прийняти виконані роботи шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, а у випадку виявлення недоліків і невідповідностей виконаних робіт умовами даного договору, положеннями чинних нормативних актів України надіслати підряднику вмотивовану відмову. Підрядник, зокрема, у п.5.3 договору відповідно зобов'язується передати виконані роботи Замовнику по акту приймання виконаних робіт.

У пункті 2.2 сторони погодили, що вартість робіт, що виконується в межах даного договору, визначається згідно кошторису з ПДВ і становить 8 067,95грн.

Згідно п.10.6 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення їх умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

Сторони дійшли згоди згідно з п. 3.1 договору, що прийом-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт - ремонту приміщення по вул. Станіславська 4 в м. Івано-Франківськ.

Як встановлено у п. 3.2 договору Замовник протягом двох днів з моменту отримання акту прийому-передачі виконаних робіт зобов'язаний направити Підряднику підписаний акт чи вмотивовану відмову від його підписання.

Згідно п. 4.1 договору терміни виконання робіт становлять: початок робіт 07 травня 2014 року, закінчення робіт 10 травня 2014 року.

ТОВ «Найс Буд» та ТОВ «Фартнео» підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року № 6-05/14 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за травень 2014 року на загальну суму 8067,95грн.

У вищезазначеній довідці та акті відсутнє посилання на договір №5 як підставу виконання робіт, однак виходячи з обсягу робіт, що заактовані, які відповідають предмету договору, пояснень позивача щодо відсутності інших договорів з тотожнім предметом між сторонами у справі, суд дійшов до висновку, що вказані документи підписані на виконання умов договору №5 від 06.05.2014року.

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Одночасно суд зазначає, що акт та довідка не містять конкретної дати їх підписання, але оскільки підписані за період - травень 2014року, про що наявні відомості у преамбулі документів, суд вважає датою підписання документу останній день травня 2014року - 31.05.2014року.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт №6-05/14 форми КБ-2в та довідка КБ-3 за травень 2014року є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №5 від 06.05.2014року

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Оплата виконаних Підрядником робіт здійснюється поетапно: аванс у розмірі 4 000грн. не пізніше двох робочих днів з моменту виходу Підрядника на об'єкт, 4 067,95грн. не пізніше 12.05.2014року. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 15.05.2014року.(п.2.3договору).

Як свідчить виписка з банківського рахунку, 30.04.2014року відповідач здійснив оплату в сумі 4033,98грн.

З огляду на умови договору, відповідач остаточно повинен був сплатити вартість виконаних робіт не пізніше 15.05.2014року.

Будь-які інші докази на підтвердження здійснення оплати суду не надані.

У претензії № 1505-1 від 15.05.2015року ТОВ «Найс Буд» просило ТОВ «Фартнео» сплатити суму заборгованості 4 033,97грн.

Сума боргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фартнео» по договору складає 4 033,97грн.

Положеннями статті 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт порушення ТОВ «Фартнео» своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт з ремонту приміщення по вул. Станіславській 4 в м. Івано-Франківськ за договором № 5 від 06.05.2014року, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості 4 033,97грн., в сумі 0,01грн. суд відмовляє, оскільки при розрахунку позовних вимог позивач припустився арифметичної помилки при визначенні розміру боргу.

Крім того, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ «Найс Буд» до ТОВ «Фартнео» про стягнення 3%річних в сумі 166,44грн. за період з 15.05.2014року по 30.09.2015року та інфляційних втрат в сумі 2506,89грн. за період травень 2014року - серпень 2015року.

Частина 2 статті 625 ЦК України регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд встановив, що розрахунок 3%річних є невірним, оскільки позивач помилково включив до означеного розрахунку 15.05.2014року, тоді як фактично прострочка виконання грошового зобов'язання мала місце з 16.05.2014року.

Здійснивши розрахунок 3%річних за період з 16.05.2014року по 30.09.2015року, суд прийшов до висновку, що сума 3%річних за згадуваний період складає 166,77грн.

Таким чином, позивачем до стягнення заявлена сума 3%річних, що є меншою, ніж арифметично вірна, розрахована судом.

Суд у відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума 3% річних в сумі 166,44грн., що заявлена до стягнення позивачем.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

На підставі цього суд, зробивши розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних, обчислених з червня 2014 року по серпень 2015року відносно заборгованості у сумі 4 033,97грн., в розмірі 2267,45грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судовий збір у розмірі 1174,64грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті - залишається на позивачі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Найс Буд», м. Івано-Франківськ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фартнео», м.Донецьк про стягнення 6707,31 грн., у тому числі основного боргу в сумі 4033,98грн., 3%річних в сумі 166,44 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2506,89 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фартнео» (83084, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34534335) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Найс Буд» (76008, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 38161999) основну заборгованість в сумі 4033,97грн., 3%річних в сумі 166,44 грн., інфляційні нарахування в сумі 2267,45грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1174,64грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 03.12.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду підписано 07.12.2012року.

Суддя А.М. Осадча