Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/17531/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/17531/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "АГРО-СОЮЗ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Макрохім" Про стягнення 112 346,18 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Логвінов О.В. - представник

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АГРО - СОЮЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Макрохім" про стягнення 112 346,18 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17531/15 та призначено розгляд справи на 07.08.2015.

В судове засідання 07.08.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги та подав додаткові матеріали по справі.

В судове засідання 07.08.2015 представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 10.07.2015 не виконав, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою від 07.08.2015 розгляд справи відкладено 20.10.2015.

Ухвалою суду від 26.10.2015 відкладено розгляд справи на 17.11.2015.

В судове засідання 17.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

В судове засідання 17.11.2015 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надав.

В судовому засіданні 17.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.09.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити , а покупець оплатити та прийняти продукцію в асортименті, кількості та ціні, вказаних в рахунках та накладних які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.2.3 Договору відповідач повинен був поставити продукцію протягом 3-х з моменту перерахування позивачем передплати в розмірі 100 % вартості продукції.

Позивач зазначив, що сплатив відповідачу 208 340 грн . передплати, а саме:

12.09.2014 позивач платіжним дорученням №168 здійснив передплату в розмірі 189 400 грн . Строк поставки продукції сплив 15.09.2014.

15.09.2014 позивач платіжними дорученням №219 здійснив передплату в розмірі 18 940 грн. Строк поставки продукції сплив 18.09.2014.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено поставку по видатковій накладній №39 частково, а саме було поставлено продукції вартістю 105 124,80 грн . Тобто вартість не поставленої продукції складає 103 215,20 грн.

Позивач направив відповідачу лист №641 від 29.09.2014 з вимогою про повернення тієї частини суми передплати, на яку продукції не було поставлено. Пізніше позивачем було пред'явлено відповідачу претензію №806 від 23.12.2014. Відповідно до вказано позивачем та не спростовано відповідачем було виконано вимогу частково, а саме повернуто кошти в розмірі 30 900грн

Позивач зазначив, заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 315,20 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ст.. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 72 315,20 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути пеню в розмірі 3 200,70 грн., ітрат від інфляції 31 898,69 грн., 3% річних в розмірі 4 931,59 грн.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Ц України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення строку поставки продукції постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі 0,2% вартості, не поставленої в строк партії товару, за кожен день прострочення поставки. Пеня може бути нарахована за весь час прострочки поставки.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи приписи вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору в зв'язку із чим підлягають задоволенню вимоги позивача відносно стягнення заборгованості в розмірі 72315,20 грн., пеня в розмірі 3200,70, інфляційні втрати в розмірі 31 898,69 грн., 3% річних в розмірі 4931,59 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Макрохім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, ідентифікаційний код 39121831) на користь Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (52511, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Майське, провулок Радгоспний, 5, ідентифікаційний код 24437204) заборгованість в розмірі в розмірі 72315 ( сімдесят дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 20 коп., пеня в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн., інфляційні втрати в розмірі 31 898 (тридцять одну тисячу вісімсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн.. 59 коп., судовий збір в розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 92 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко