Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/22443/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/22443/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/22443/15

за позовом державного підприємства «Палац Спорту»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Ві Інтернешенел»;

про стягнення 38 975,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Асипенко Т.О., довіреність № 01-11/01 від 20.01.2015р.;

від відповідача: Єщенко І.О., довіреність б/н від 17.09.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство «Палац Спорту» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Ві Інтернешенел» (надалі - відповідач) про стягнення 214 458,55 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 76 від 10.10.2014р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 130 332,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пені в сумі 34 757,58 грн., 2378,11 грн. - 3% річних та 46 990,86 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/22443/15 та призначено її розгляд на 01.10.2015р.

У судовому засіданні 01.10.2015р. було оголошено перерву до 26.10.2015р., у судовому засіданні 26.10.2015р. - до 12.11.2015р.

Також, ухвалою від 26.10.2015р. суд, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк вирішення спору у справі.

12.11.2015р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає про наміри сплатити суму основного боргу протягом шести місяців та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 34 757,58 грн., 2378,11 грн. - 3% річних та 46 990,86 грн. - інфляційні втрати.

У судовому засіданні 12.11.2015р. представник відповідача в усних поясненнях позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав та просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення пені в сумі 34 757,58 грн., 2378,11 грн. - 3% річних та 46 990,86 грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача подав суду виписку банку з рахунку позивача за 04.11.2015р. на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 76, у відповідності з п.п. 1.1. якого позивач зобов'язується під час організації підготовки і проведення з 20 по 24 грудня 2014 року заходу - новорічних шоу «Аліса в країні чудес», за завданням замовника за плату, надати послуги за визначеним регламентом.

Відповідно до п.1.4 договору, виконавець може надавати під час проведення заходу додаткові послуги, які будуть вказуватись в Акті приймання-передачі послуг та додаткових послуг.

Вартість послуг, що надаються за цим договором, є ціною договору, та становить 575 000,00 грн. з ПДВ (п.3.1 договору). Вартість послуг, визначена в пункті 3.1. договору, не включає вартість додаткових послуг. Вартість додаткових послуг визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть на час надання послуг та вказуватимуться в акті приймання-передачі послуг та додаткових послуг (п.3.3 договору).

Так, 19.12.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, умовами якої погоджено надання позивачем додаткових послуг, які відповідач приймає й оплачує, вартість яких слала 130 332,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору та додаткової угоди № 2 до договору позивачем за актом приймання-передачі послуг від 31.12.2014р., копія якого залучена до матеріалів справи, а оригінал було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу послуги на загальну суму 705 332,00 грн.

За умовами п. 3.2. договору, оплата послуг здійснюється відповідачем окремими траншами у такі терміни:

- протягом шести днів з моменту підписання договору замовник перераховує позивачу сума передоплати у розмірі 60 000,00 грн. з ПДВ;

- до 10.12.2014р. замовник перераховує позивачу остаточну суму по цьому договору в розмірі 515 000,00 грн. з ПДВ.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на день звернення позивача з позовом до суду отримані послуги не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги в сумі 130 332,00 грн.

Відтак, неоплаченими є послуги, надані згідно з додатковою угодою № 2 до договору.

Умовами п. 3 додаткової угоди до договору встановлено, що відповідач зобов'язується оплатити послуги відповідно до додаткової угоди до 16.01.2015р.

Оскільки отримані послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 17.04.2015р., цінним листом, направив відповідачу претензію за вих. № 01-13/16 від 17.04.2015р. з вимогою про сплату боргу в сумі 130 332,00 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 130 332,00 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг, у відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг, виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 130 332,00 грн. Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 5000,00 грн. лише 04.11.2015р., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 04.11.2015р., тобто після подання позову до суду (згідно штампу поштової установи позовну заяву відправлено на адресу суду 28.08.2015р.). У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті послуг підлягають частковому задоволенню в сумі 125 332,00 грн. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 5000,00 грн. підлягають припиненню, на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправомірними діями відповідача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пені в сумі 34 757,58 грн., 2378,11 грн. - 3% річних та 46 990,86 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.9 договору передбачено, у разі порушення замовником строків оплати послуг, що передбачені п.3.1 даного договору, замовник зобов'язаний, на вимогу виконавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день затримки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 34 757,58 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень частини 3 пункту 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.7.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідач перебуває в тяжкому майновому стані, з огляду на що, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 1000,00 грн. від визначеного позивачем.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією .

Таким чином, виходячи з правової природи індексу інфляції та 3% річних, господарський суд приписами чинного законодавства не наділений повноваженнями на їх зменшення.

Отже, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відтак, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ес Ві Інтернешенел» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 6-а, код ЄДРПОУ 39413350) на користь державного підприємства «Палац Спорту» (01001, м. Київ, пл. Спортивна, 1; код ЄДРПОУ 37193349) 125 332,00 грн. основного боргу, 1000,00 грн. - пені, 2378 грн. 11 коп. - 3% річних, 46 990 грн. 86 коп. - інфляційних втрат та 4289 грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 17.11.2015р.

Суддя А.І. Привалов