Рішення

від 04.12.2015 по справі 908/5721/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/190/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2015 Справа № 908/5721/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«РЕС ЗапоріжелектромашоптторгВ» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-А; поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, Павло-Кічкаський промвузол)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства В«ЗапоріжжяобленергоВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 54 633,64 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 1 від 23.11.2015 р.);

Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 516 від 21.09.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 63100,99 грн., із яких: 54391,12 грн. - основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., 7770,16 грн. основного боргу за договором реструктуризації від 24.04.2015 р. № 383, 224,83 грн. - 3 % річних за договором реструктуризації, 714,88 грн. інфляційних збитків за договором реструктуризації.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5721/15, справі присвоєно номер провадження 20/190/15, справу призначено до розгляду на 26.11.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.12.2015 р., потім до 04.12.2015 р.

У судовому засіданні 04.12.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

26.11.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 54391,12 грн. - основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., 224,83 грн. - 3 % річних за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р., 714,88 грн. інфляційних збитків за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р. У заяві зазначено про сплату відповідачем 18.11.2015 р. суми 7770,16 грн. за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р.

Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

03.12.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 54391,12 грн. - основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., 242,54 грн. - 3 % річних за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р. У заяві зазначено про зменшення позивачем розміру позовних вимог до відповідача на суму 714,88 грн. інфляційних збитків.

Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 04.12.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 03.12.2015 р. Також усно уточнив, що у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 03.12.2015 р., допущено технічну помилку у частині зазначення загальної суми, заявленої до стягнення, а також в частині 3% річних. Правильною є сума 3% річних, визначена у розрахунку, долученого до цієї заяви. На підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-32/2 від 01.01.2013 р., договору реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р., ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму 54 633,64 грн., із яких - сума 54391,12 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., суму 242,52 грн. - 3 % річних за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 26.11.2015 р., зазначив, що ним 18.11.2015 р. було сплачено залишок боргу по договору реструктуризації в розмірі 7770,16 грн., отже предмет спору в цій частині відсутній. Нарахування позивачем інфляційних збитків по договору реструктуризації вважає безпідставним, оскільки позивач у розрахунку не бере до уваги дефляцію за період нарахування. Просить припинити провадження в справі в частині стягнення основного боргу за договором реструктуризації від 24.04.2015 р. № 383 в розмірі 7770,16 грн.; відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 714,88 грн.; відстрочити виконання рішення до 01.01.2016 р.; розстрочити виконання рішення на 6 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Позивач через канцелярію суду 03.12.2015 р. надав письмове заперечення на відзив, відповідно до якого заперечив проти надання відповідачу відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (власник мереж, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством В«ЗапоріжжяобленергоВ» (користувач, відповідач) був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-32/2, відповідно до якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач (відповідач) зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1).

Згідно з п. 4.1 відповідач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

У розділі 7 договору сторони визначили порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж. Відповідно до п. 7.1 розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 (п. 7.2). За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» із урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача (п. 7.3). Оплата користувачем послуг здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг у термін, що не перевищує 20 днів із дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору (п. 7.4).

У пункті 11.5 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно з усними поясненнями сторін, договір № 1-32/2 діє до теперішнього часу.

Сторонами до договору підписані додатки, зокрема, додаток № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», відповідно до якого встановлено помісячно суму відшкодування у 2015 р.

Матеріали справи свідчать, що сторонами за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. були підписані та скріплені печатками акти прийому-здачі виконаних робіт за лютий-вересень 2015 р. на суму 7770,16 грн. кожен, всього на загальну суму 62161,28 грн. Позивач щомісячно виставляв відповідачу платіжні вимоги-доручення з зазначенням суми, належної до сплати у конкретному місяці.

24.04.2015 р. між сторонами в справі укладений договір реструктуризації № 383, предметом якого відповідно до п. 1.1 є умови і порядок сплати боржником (відповідачем) заборгованості, що утворилась станом на 02.03.2015 р. за період із червня 2014 р. по лютий 2015 р. перед кредитором (позивачем) у розмірі 56556,33 грн., за спільне використання технологічних електричних мереж, згідно з договором про спільне використання технологічних електричних мереж, укладеного між кредитором та боржником від 01.01.2012 р. за № 1-32/2 (далі - основний договір).

Згідно з п. 1.3 кредитор надає розстрочку боржнику в погашенні заборгованості, а боржник зобов'язується сплатити борг за спільне використання технологічних електричних мереж у сумі 56556,33 грн. самостійно на поточний рахунок кредитора відповідно до графіка: до 25.05.2015 р. оплатити 11311,53 грн., до 25.06.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.07.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.08.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.09.2015 р. оплатити 11311,20 грн.

Договір відповідно до п. 4.1 набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до листування, наданого позивачем, останній вимагав від відповідача сплати заборгованості.

Враховуючи наявну заборгованість за договорами № 1-32/2 від 01.01.2013 р., № 383 від 24.04.2015 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 7.4 договору № 1-32/2 встановлено, що оплата відповідачем послуг здійснюється у термін, що не перевищує 20 днів із дня отримання документів: рахунку, податкової накладної, акту прийому-здачі наданих послуг.

У порушення умов договору № 1-32/2 від 01.01.2013 р. відповідач у обумовлений терміни оплату за використання електричних мереж не здійснив. Так, за даним договором мається заборгованість у сумі 54391,12 грн. за період із березня 2015 р. по вересень 2015 р. включно. Оплата за використання електричних мереж у вказаний період відповідачем не здійснювалася, заборгованість становить суму 54391,12 грн.

Відповідач проти позову в частині стягнення суми 54391,12 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. не заперечив, доказів оплати заборгованості суду не надав. Акти прийому-здачі виконаних робіт за договором № 1-32/2 підписані відповідачем без зауважень, в актах зазначено про відсутність претензій сторін по виконаним роботам. У матеріалах справи мається підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки розрахунків станом на 28.09.2015 р., відповідно до якого відповідач має перед позивачем станом на 28.09.2015 р. заборгованість в сумі 69243,36 грн. за період із березня по серпень 2015 р.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 54391,12 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до позовної заяви позивач заявляв вимогу про стягнення з відповідача суми 7770,16 грн. основного боргу за договором реструктуризації від 24.04.2015 р. № 383.

Після порушення провадження в справі відповідачем 18.11.2015 р. було перераховано позивачу суму 7770,16 грн., що підтверджується банківською випискою. Внаслідок проведеної відповідачем оплати, позивач зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми 7770,16 грн. основного боргу за договором реструктуризації від 24.04.2015 р. № 383.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р., позивачем заявленого вимогу про стягнення з відповідача суми 242,54 грн. 3% річних, розрахованих за загальний період із 25.05.2015 р. по 30.10.2015 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р. сторонами встановлений графік сплати відповідачем заборгованості в сумі 56556,33 грн., яка виникла за період із червня 2014 р. по лютий 2015 р. включно, а саме: відповідач зобов'язався до 25.05.2015 р. оплатити 11311,53 грн., до 25.06.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.07.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.08.2015 р. оплатити 11311,20 грн., до 25.09.2015 р. оплатити 11311,20 грн.

Відповідно до копій банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, відповідач 21.08.2015 р. перерахував на рахунок позивача суми 4636,78 грн., 5859,43 грн., 5859,43 грн., 5859,43 грн., 5859,43 грн., 5859,43 грн., 21.10.2015 р. - суми 1222,65 грн., 5859,43 грн., 7770,16 грн., 18.11.2015 р. - суму 7770,16 грн. Тобто, оплата заборгованості за договором реструктуризації № 383 здійснена відповідачем з порушенням графіку, встановленого договором.

Згідно з розрахунком 3% річних, який долучений позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 03.12.2015 р., позивач здійснив нарахування 3% річних з урахуванням сум оплат, які надійшли від позивача. День фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення суми 3% річних, позивачем у період розрахунку не включений.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки, а саме: позивачем невірно визначено суму 3% річних, нараховану на суму боргу 11311,20 грн. за період із 25.07.2015 р. по 20.08.2015 р. Позивач за даний період зазначив кількість днів прострочення 26, тоді як за даний період - 27 днів прострочення, відповідно, 3% річних становить 25,10 грн., а не 24,17 грн., як зазначено в розрахунку позивача.

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується сума 242,52 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Таким чином, у цілому, позовні вимоги задовольняються повністю.

У письмовому відзиві відповідач виклав клопотання про відстрочку виконання рішення до 01.01.2016 р. та розстрочку виконання рішення на 6 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначив, що єдиним джерелом фінансування відповідача з оплати коштів за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання є тариф на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. В тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами витрати за статтею «Оплата за використання електромереж інших ліцензіатів» на 2014 р. становлять 7883000,00 грн., які були затверджені за фактичними витратами 2012 р. Відповідач, незважаючи на власні збитки, відмову НКРЕКП у перегляді тарифів, та наявність непокритих тарифами зобов'язань відповідача перед власниками електромереж у сумі 6013000,00 грн., проводить розрахунки власними коштами, в т.ч. і з позивачем. Тобто, відповідач не уникає від сплати заборгованості. Відповідач відповідно до діючого законодавства не може впливати а ні на перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму оптового ринку електричної енергії, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, що надходять на рахунки постачальника електроенергії. Встановлення нульового алгоритму в лютому-вересні 2015 р. негативно вплинуло на фінансовий стан товариства, що унеможливлює здійснення останнім обов'язкових платежів, зокрема, оплати податків, заробітної плати тощо. Станом на 01.11.2015 р. дебіторська заборгованість за спожиту електроенергію складала 1371947016,12 грн. та має тенденцію зростання. Фактичними обставинами, які обґрунтовують надання судом розстрочки та відстрочки виконання рішення, є скрутний фінансовий стан відповідача, відсутність джерел для одночасного погашення заборгованості, встановлення нульового алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електроенергії, значна кредиторська заборгованість відповідача перед оптовим постачальником електроенергії, зростання рівня неплатежів. Зазначає, що прийняття рішення про стягнення заборгованості без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану енергопостачальника, та, як наслідок, може відобразитись на безпеці експлуатації об'єктів електроенергетики, на безперервність та поставки енергії, на екологічній безпеці об'єктів електроенергетики тощо.

Позивач проти клопотання заперечив, просить відмовити в його задоволенні. Вважає, що наведені відповідачем обставини не є винятковими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення в даній справі та не доводять знаходження відповідача в скрутному матеріальному становищі, а, отже, і не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором № 1-32/2 може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача. Термін відстрочки та розстрочки, зазначений позивачем, не є обґрунтованим будь-якими певними обставинами, відповідач не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Умовою для надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. При цьому суд бере до уваги матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що викладені відповідачем в клопотанні обставини щодо тяжкого фінансового стану належними та допустимими доказами (бухгалтерською чи/та фінансовою звітністю товариства) не підтверджені. Суд враховує, що стягнена за рішенням суду сума є незначною та складається з суми основного боргу та суми 3% річних. Господарським законодавством (ст.ст. 42, 44 ГК України) визначено, що підприємництвом є на власний ризик господарська діяльність, підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Крім того, відповідач просить одночасно відстрочити та розстрочити виконання рішення суду, що не передбачено господарським процесуальним законодавством.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 121 ГПК України відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення на стадії виконання рішення суду із наданням належних доказів у підтвердження заяви.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства В«ЗапоріжжяобленергоВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«РЕС ЗапоріжелектромашоптторгВ» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 24514206) суму 54391 (п'ятдесят чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн. 12 коп. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., суму 242 (двісті сорок дві) грн. 52 коп. 3% річних за договором реструктуризації № 383 від 24.04.2015 р., суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 07 грудня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.