Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/24955/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/24955/15

За позовом: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Флет", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про дострокове розірвання договору оренди та стягнення заборгованості

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Романенко С.В. (представник за довіреністю)

від відповідача ОСОБА_2 (засновник)

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 01 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", 18 вересня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 38-4797/03 від 17.08.2015 до відповідача, Приватне підприємство "Флет", в якій просить суд розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 436, укладений між Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради, та Приватним підприємством «Флет», виселивши Відповідача з нежилого приміщення загальною площею 77,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22 (підвал), передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 183 293,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, що є підставою для розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Ухвалою суду від 21.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/24955/15 (суддя Комарова О.С.), призначено розгляд справи на 20.10.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Через відділ діловодства суду 06.10.2015 року від третьої особи надійшли пояснення № 108-16117/01 від 02.10.2015 року, в яких третя особа не заперечує проти задоволення позову та просить розглядати справу без участі представника, які були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 17.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 23.10.2015 року представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 17.11.2015 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання відкладено на 01.12.2015 року та в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликано в судове засідання засновника Приватного підприємства "Флет" - ОСОБА_2 для дачі пояснень.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав заяву, якою підтвердив, що сума заборгованості станом на 01.12.2015 року складає 132 374,46 грн.

В судове засідання 01.12.2015 року з'явився засновник Приватного підприємства "Флет" - ОСОБА_2, дав пояснення по суті спору, проти позовних вимог не заперечує, а також подав заяву, в якій підтвердив, що за період з червня 2014 року по 31.07.2015 року заборгованість ПП "Флет" за договором № 436 від 30.04.2014 року складає 132 374,46 грн.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменоване на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Підприємство утворене рішенням Солом'янської районної у місті Києві ради від 19 грудня 2007 року № 218.

Власником комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Предметом діяльності підприємства відповідно до п. 2.2.1. Статуту Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", є утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплені за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4.3. Статуту Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплено за ним на праві господарського відання, до п. 5.2.1. підприємство зобов'язано виконувати рішення власника, розпорядження Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської адміністрації), Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

30 квітня 2014 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі - орендодавець), Приватним підприємством "Флет" (надалі - орендарорендар) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (нова назва - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 15.04.2014 № 172, розпорядження Солом'янської райдержадміністрації від 30.04.2014 № 303 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Волинська, 22, для розміщення кафе з реалізацією підакцизних товарів, яке розташоване у підвалі 4-поверхневого будинку.

За умовами п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 9 таблиці 2 п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 3) та на дату підписання договору в цілому становить 5646,66 грн. за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2. договору).

В пункті 3.4. договору визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. А також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - Комунальне підприємство «Дирекція з управління обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльної орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2. договору).

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди № 436 від 30.04.2014 року приміщення, що розташоване на в підвалі, та перебуває на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, загальною площею 77,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 30.04.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі об'єкта оренди міститься в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з червня 2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 132 374,46 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вже було встановлено судом, 30 квітня 2014 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Приватним підприємством "Флет" та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (нова назва - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 15.04.2014 № 172, розпорядження Солом'янської райдержадміністрації від 30.04.2014 № 303 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Волинська, 22, для розміщення кафе з реалізацією підакцизних товарів, яке розташоване у підвалі 4-поверхневого будинку.

Так, 30.04.2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди № 436 від 30.04.2014 року приміщення, що розташоване на в підвалі, та перебуває на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, загальною площею 77,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року в частині здійснення оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з червня 2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 132 374,46 грн.

При цьому, в судовому засіданні 01.12.2015 року засновник Приватного підприємства "Флет" - ОСОБА_2 подав заяву, в якій підтвердив, що за період з червня 2014 року по 31.07.2015 року заборгованість ПП "Флет" за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року складає 132 374,46 грн., тобто суму основного боргу в розмірі 132 374,46 грн. визнав.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Приписами ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи той факт, що дії відповідача щодо визнання позову в частині суми основного боргу в розмірі 132 374,46 грн. не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 132 374,46 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 8157,34 грн., 3% річних за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 1937,46 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року в розмірі 40 823,74 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені невірно визначено період нарахування пені, виходячи з положень п. 3.6. договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 8838,60 21.02.2015 - 03.03.2015 11 19.5000 % 103,88 8838,60 04.03.2015 - 31.07.2015 150 30.0000 % 2179,38 9245,13 21.03.2015 - 31.07.2015 133 30.0000 % 2021,26 9641,90 21.04.2015 - 31.07.2015 102 30.0000 % 1616,67 10 644,92 21.05.2015 - 31.07.2015 72 30.0000 % 1259,89 12 085,56 21.06.2015 - 31.07.2015 41 30.0000 % 814,53 12 343,63 21.07.2015 - 31.07.2015 11 30.0000 % 223,20 8218,81 Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені, тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 8157,34 грн. , оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція . При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не вірно визначено період нарахування інфляційних нарахувань, виходячи з положень п. 3.6. договору:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 21.07.2014 - 31.07.2015 8011,27 1.553 4429,29 21.08.2014 - 31.07.2015 7927,26 1.541 4285,15 21.09.2014 - 31.07.2015 7957,84 1.497 3956,17 21.10.2014 - 31.07.2015 8019,23 1.462 3705,30 21.11.2014 - 31.07.2015 8243,54 1.435 3584,22 21.12.2014 - 31.07.2015 8434,57 1.393 3314,80 21.01.2015 - 31.07.2015 8589,43 1.351 3015,89 21.02.2015 - 31.07.2015 8838,60 1.283 2502,31 21.03.2015 - 31.07.2015 9245,13 1.158 1461,13 21.04.2015 - 31.07.2015 9641,90 1.016 152,60 21.05.2015 - 31.07.2015 10 644,92 0.994 -64,30 21.06.2015 - 31.07.2015 12 085,56 0.990 -120,86 21.07.2015 - 31.07.2015 12 343,63 1.000 0,00 30 406,86 Таким чином, загальна сума інфляційних нарахувань за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 30 406,86 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 10 416,88 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не вірно визначено період нарахування 3% річних, виходячи з положень п. 3.6. договору:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 8011,27 21.07.2014 - 31.07.2015 376 3 % 247,58 7927,26 21.08.2014 - 31.07.2015 345 3 % 224,79 7957,84 21.09.2014 - 31.07.2015 314 3 % 205,38 8019,23 21.10.2014 - 31.07.2015 284 3 % 187,19 8243,54 21.11.2014 - 31.07.2015 253 3 % 171,42 8434,57 21.12.2014 - 31.07.2015 223 3 % 154,60 8589,43 21.01.2015 - 31.07.2015 192 3 % 135,55 8838,60 21.02.2015 - 31.07.2015 161 3 % 116,96 9245,13 21.03.2015 - 31.07.2015 133 3 % 101,06 9641,90 21.04.2015 - 31.07.2015 102 3 % 80,83 10 644,92 21.05.2015 - 31.07.2015 72 3 % 62,99 12 085,56 21.06.2015 - 31.07.2015 41 3 % 40,73 12 343,63 21.07.2015 - 31.07.2015 11 3 % 11,16 1740,24 Таким чином, загальна сума 3% річних за період з 01.06.2014 року по 31.07.2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1740,24 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 197,22 грн. позивачу належить відмовити.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172 678,90 грн., з них: основного боргу - 132 374,46 грн. (сто тридцять дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 46 копійок), пені - 8157,34 грн. (вісім тисяч сто п'ятдесят сім гривень 34 копійки), 3% річних - 1740,24 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 24 копійки) та інфляційних нарахувань - 30 406,86 грн. (тридцять тисяч чотириста шість гривень 86 копійок).

Щодо позовних вимог про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року, виселивши відповідача з нежилого приміщення загальною площею 77,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22, передавши по акту прийому-передачі зазначений об'єкт оренди позивачу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За умовами ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, ст.782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.05.2012р. Верхового Суду України по справі №3-26гс12.

При цьому, вказану норму слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд. Вказану правову позицію наведено у постанові від 12.06.2007р. Верховного суду України по справі №24/272.

Відповідно до п.5.1 Постанови №12 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Положеннями частин 2, 3 та 4 ст. 188 ГК України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що 19.12.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію про дострокове розірвання договору оренди від 15.12.2014 року №108-16602/01, відповідно до якої пропонував розглянути та прийняти пропозицію про дострокове розірвання договору, про що в двадцятиденний строк повідомити письмово, а приміщення передати орендодавцю за актом приймання-передачі. Факт направлення пропозиції про дострокове розірвання договору оренди від 15.12.2014 року №108-16602/01 підтверджується фіскальним чеком № 4777 від 19.12.2014 року.

Втім, відповідач залишив пропозицію про дострокове розірвання договору оренди від 15.12.2014 року №108-16602/01 без відповіді та задоволення.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 9.6. договору, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як було встановлено вище, відповідачем всупереч умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року не було внесено плату за користування об'єктом оренди у період з червня 2014 року по 31.07.2015 року на загальну суму 132 374,46 грн., тобто, фактично за чотирнадцять місяців поспіль.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання орендарем своїх обов'язків із внесення орендних платежів за договором № 436 від 30.04.2014 року протягом більш ніж трьох місяців підряд, суд дійшов висновку, що у орендодавця виникло право на відмову від договору оренди на підставі ст.782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За умовами п. 4.15. договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 436 від 30.04.2014 року, передавши по акту приймання-передачі об'єкта оренди позивачу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з цим, відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

За умовами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову і на дату сплати судового збору) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, обґрунтованим розміром судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду з однієї позовною вимогою майнового характеру та двома позовними вимогами немайнового характеру є - 5185,39 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4883,86 грн., тобто в меншому розмірі, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір в розмірі 301,53 грн. підлягає стягненню з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" в дохід Державного бюджету України.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4885,12 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 436, укладений між Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради, та Приватним підприємством «Флет».

3. Виселити Приватне підприємство "Флет" (ЄДРПОУ 32068981, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 22) з нежилого приміщення загальною площею 77,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 22 (підвал), передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Комунальну підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва".

4. Стягнути з Приватного підприємства "Флет" (ЄДРПОУ 32068981, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 22), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 132 374,46 грн. (сто тридцять дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 46 копійок), пені - 8157,34 грн. (вісім тисяч сто п'ятдесят сім гривень 34 копійки), 3% річних - 1740,24 грн. (одна тисяча сімсот сорок гривень 24 копійки) та інфляційних нарахувань - 30 406,86 грн. (тридцять тисяч чотириста шість гривень 86 копійок та судовий збір - 4885,12 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень 12 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 301,53 грн. (триста одна гривня 53 копійки). Видати наказ.

5. Копію даного рішення направити третій особі у справі 910/24955/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2015 року.

Суддя О.С. Комарова