Рішення

від 24.11.2015 по справі 910/8812/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015Справа №910/8812/15 Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕКС ТРЕЙДІНГ СІНГАПУР» про стягнення заборгованості, Республіка Сінгапур

До Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙНБО-ЛТД», Україна, місто Київ,

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХФК «БІОКОН», Україна, Київська область,

Про стягнення 11 511 (одинадцять тисяч п?ятсот одинадцять) долларів США 01 цент, що в еквіваленті в національній валюті України становить 269 933 (двісті шістдесят дев?ять тисяч дев?ятсот тридцять три) гривні 18 копійок грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача: Тулба К.Г.-представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕКС ТРЕЙДІНГ СІНГАПУР» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙНБО-ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 11 511 (одинадцять тисяч п?ятсот одинадцять) долларів США 01 цент, що в еквіваленті в національній валюті України становить 269 933 (двісті шістдесят дев?ять ти сяч дев?ятсот тридцять три) гривні 18 копійок грн.

Ухвалою суду від 10.04.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/8812/15 та призначено справу до розгляду на 13.05.2015.

13.05.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 13.05.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 13.05.2015 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 13.05.2015 відкладено розгляд справи на 03.07.2015.

03.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заяву щодо застосування строків позовної давності.

03.07.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву та письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 03.07.2015 оголошено перерву до 17.07.2015.

Ухвалою від 20.07.2015 розгляд справи призначено на 11.08.2015.

10.08.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.08.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 11.08.2015 представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 11.08.2015 розгляд справи відкладено на 21.10.2015.

Ухвалою суду від 26.10.2015 розгляд справи призначено на 10.11.2015.

В судове засідання 10.11.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХФК «БІОКОН».

В судове засідання 10.11.2015 представник відповідача з'явився, надав усні пояснення стосовно суті спору.

Ухвалою від 10.11.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ХФК «БІОКОН» (Київська обл., Бориспільський р-н, село Велика Олександрівка, вул. Бориспільська, 9, 08320, код ЄДРПОУ 21672519) (далі - третя особа) та призначено розгляд справи на 24.11.2015.

В судове засідання 24.11.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

24.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано супровідний лист від 24.11.2015 з проханням долучення до матеріалів справи копій документів на підтвердження переривання строку позовної давності заявлених позовних вимог.

В судове засідання 24.11.2015 представник відповідача не з'явився. Причини неявки в судове засідання суду не відомі.

В судове засідання 24.11.2015 представник третьої особи не з'явився. Причини неявки в судове засідання суду не відомі.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи відсутні відомості про перебування відповідача та третьої особи в процесі припинення. Місце реєстрації третьої особи відповідає адресі третьої особи, зазначеній в клопотанні позивача про залучення третьої особи, а місце реєстрації відповідача - адресі, зазначеній в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В судове засідання 24.11.2015 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в засідання не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, письмові пояснення та заява про застосування строків позовної давності від 03.07.2015. Крім того в судовому засіданні 10.11.2015 представником відповідача надано усні пояснення.

Представник третьої особи на стороні позивача в засідання не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзив відповідача на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, а також докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, відповідачем та ТОВ «Мега Лайфсайенсіс Пті Лтд» (далі - вантажовідправник) 01.07.2009 було укладено Контракт купівлі-продажу № MLS-104/2009 (далі - контракт), та додаткові угоди до нього: № 1 від 30 листопада 2009 року, № 2 від 28 грудня 2009 року, № 3 від 20 січня 2010 року, № 4 від 26 лютого 2010 року, № 5 від 26 березня 2010 року, № 6 від 13 вересня 2010 року, № 7 від 11 лютого 2011 року, № 8 від 23 лютого 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту підписання сторонами.

Оскільки чинне законодавство України не містить вимоги завіряти підписами та печаткою уповноважених осіб сторін кожну сторінку договору, суд не бере до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 07.07.2015 щодо недоведеності факту укладання сторонами справи договору поставки з підстав відсутності підписів на всіх аркушах договору.

Крім того, матеріалами справи доведено виконання сторонами спірного договору, що свідчить про те, що відповідач своїми подальшими діями схвалив укладений з позивачем правочин.

01.07.2009 між позивачем та третьою особою була укладена Зовнішньоекономічна угода на консигнаційних умовах № MTS-10/2009 (далі - угода), за якою позивачем задіяно митно-ліцензійний склад для розміщення товарних запасів, а також замовлено послуги третьої особи щодо поставки фармацевтичної, а також діагностичної, косметичної, санітарно-гігієнічної і аналогічної продукції, яку позивач продає своїм клієнтам на території України.

На виконання умов контракту та угоди відповідно до Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 третьою особою від імені позивача поставлено відповідачу продукцію на підставі Розпорядження на відвантаження препаратів № 334 від 15.02.2011 за 4 найменуваннями на загальну суму 27 369,00 доларів США, а саме: Гілоба капсули по 40 мг № 30 у блістерах 010133-392705 - 918 упаковок на суму 5 049,00 доларів США, Ліволін форте (капсули) № 30 у блістерах 10110F-392803 - 2 700 упаковок на суму 11 340,00 доларів США, Барол 10 капсули кишковорозчині по 10 мг № 30 у блістерах BAL0106-856226 - 720 упаковок на суму 1 980,00 доларів США, Барол 20 капсули кишковорозчині по 20 мг № 30 у блістерах BAL0253-856309 - 2 250 упаковок на суму 9 000,00 доларів США.

Поставка Гілоба капсул по 40 мг № 30 у блістерах Серії № 010133 у кількості 11 109 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом № INV-E-2010110046 від 29.11.2010, Вантажно-митною декларацією № 100000026/2011/392705 від 14.01.2011 (Товар № 4), Міжнародною товаро-транспортною накладною № 345, Сертифікатом походження виробника замовлення № IC2010-0114588 від 07.12.2010, оригінальною транспортною накладною № ТН 1339149 від 06.12.2010, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставка капсул Ліволін форте № 30 у блістерах Серії № 10110F у кількості 9 980 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом № INV-E-2011020004 від 03.02.2011, Вантажно-митною декларацією № 100130001/2011/392803 від 16.02.2011 (Товар № 2), Авіавантажною накладною № 870-01282201 від 10.02.2011, Сертифікатом походження виробника замовлення № IC2011-0014373 від 11.02.2011, копії яких містять матеріали справи.

Поставка капсул кишковорозчинних Барол 10 по 10 мг № 30 у блістерах Серії № BAL0106 у кількості 13 140 упаковок на адресу третьої особи підтверджено Інвойсом № INV-TR2010040007 від 23.04.2010, Вантажно-митною декларацією № 100000031/2010/856226 (Товар № 1) від 07.05.2010, Сертифікатом походження виробника замовлення № 3740 від 22.04.2010, Авіавантажною накладною № 114-36617033 від 01.05.2010, копії яких містять матеріали справи.

Поставка капсул кишковорозчинних Барол 20 по 20 мг № 30 у блістерах Серії № BAL0253 у кількості 13 666 упаковок на адресу третьої особи підтверджена Інвойсом № INV-TR2010060008 від 10.06.2010, Вантажно-митною декларацією № 100000026/2010/856309 (Товар № 1) від 17.06.2010, Сертифікатом походження виробника замовлення № 9265 від 01.06.2010, Авіавантажною накладною № 514-00473491 від 10.06.2010, копії яких містять матеріали справи.

За п.2 розділу IV угоди на вимогу позивача третьою особою здійснено поставку продукції з товарних запасів відповідачу.

На підтвердження поставки продукції третьою особою на адресу відповідача позивачем надано копію Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011, копію Вантажно-митної декларації № 100140001/2011/001674 від 24.02.2011, копію Накладної для одержувача № 16025 від 14.02.2011, копію Довіреності на отримання цінностей ТОВ «Рейнбо-Лтд» від ТОВ «ХФК «Біокон» № 1294 від 04.03.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі - Інструкція), що діяла на момент передачі товару Відповідачу, довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Зокрема п. 2 Інструкції вказує, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Крім того, п. 13 Інструкції визначає, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Копією Довіреності № 1294, що підписана та скріплена печаткою відповідача, підтверджено рішення керівника ТОВ «Рейнбо-ЛТД» про уповноваження особи на одержання товару.

Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується копією Накладної № 16025 від 14.02.2011, яка підписана уповноваженою особою відповідача.

Оскільки доказами, наявними матеріалах справи, позивачем доведено факт поставки медичних препаратів за Інвойсом № INV-M-201102012 від 15.02.2011, твердження відповідача щодо недоведеності факту передачі товару суд вважає безпідставними.

Сума поставки згідно Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 складає 27 369 (двадцять сім тисяч триста шістдесят дев?ять) доларів США 00 центів.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п. 3.2. п. 3 контракту оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

П.п. 3.4. п. 3 контракту покладає на покупця обов'язок з оплати 100% вартості товару на банківський рахунок продавця впродовж 45 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п.п. 6.3. п. 6 контракту датою поставки є дата митної очистки Продукції. За п. 5.1. контракту право власності на продукцію переходить до покупця з моменту митного очищення продукції.

Твердження відповідача щодо суперечливості п.п. 6.3. п. 6 контракту чинному законодавству суд вважає не обґрунтованими, оскільки згідно абз. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Виходячи зі строків, визначених п.п. 3.4. п. 3 Контракту (45 днів з моменту митного очищення), кінцевий строк оплати Продукції визначений 11 квітня 2011 року.

За наданими позивачем копіями зворотних накладних CRN/35MTS/11 від 30.04.2011, CRN/61MTS/11 від 30.06.2011, CRN/91MTS/11 від 30.09.2011 та копією банківської виписки № 0001-018937-01-1 від 28.05.2014 банківським платежем за референсом № 001IT4384834 оплата поставленої третьою особою від імені позивача продукції відповідачем здійснена частково.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач за участю третьої особи поставив, а відповідач не оплатив товар згідно Інвойсу № INV-M-201102012 від 15.02.2011 на суму 10 241 долар США 41 цент.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525 , 526 ЦК України .

Згідно приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або хоча і приступив, але не виконав його у встановлений договором чи законом строк.

Відповідач 03.07.2015 заявив про застосування до позовних вимог позивача строків позовної давності, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати поставленого за Інвойсом № INV-M-201102012 від 15.02.2011 настав 11.04.2011, а отже строк позовної давності за заявленими позовними вимогами сплив.

Позивачем надано суду копію банківської виписки № 0001-018937-01-1 від 28.05.2014 за банківським платежем з референсом № 001IT4384834, згідно якої відповідачем здійснена часткова оплата товару за Інвойсом № INV-M-201102012 від 15.02.2011 згідно Контракту купівлі-продажу № MLS-104/2009 від 01.07.2009.

За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як визначено статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування строків позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності, визначені ст. 264 Цивільного кодексу України, застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останньої є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу стороною або іншого обов'язку, можуть належати серед іншого часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, має місце переривання строку позовної давності до вимог за Інвойсом № INV-M-201102012 від 15.02.2011.

Натомість суд не бере до уваги надані позивачем копії листів за вих. № 7/156 від 26.07.2012, за вих. № 7/227 від 23.10.2012, за вих. № 7/5 від 18.01.2013, оскільки вони містять дані лише про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, але з них неможливо встановити, за яким саме контрактом та інвойсом обліковується дана заборгованість.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з 12.04.2011 по 23.02.2015 (1414 днів) у розмірі 1 190 доларів США 25 центів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовних вимог про стягнення відсотків суд вважає правильним застосувати загальні строки позовної давності, визначені ст. 257 Цивільного кодексу України, та стягнути відсотки в межах трьох років до дати подачі позовної заяви до суду.

Виходячи з того, що позовна заява подана позивачем 08.04.2015, заявлено до стягнення відсотки за період з 12.04.2011 по 23.02.2015, розмір основної заборгованості відповідача за контрактом становить 10 241, 41 доларів США, то підлягає задоволенню сума 3 % річних у розмірі 884 долари США 69 центів.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що зобов?язання відповідача вважаються простроченими з 12.04.2011, період нарахування штрафних санкцій за Контрактом, передбачений законодавством, закінчується 12.10.2011, що знаходиться поза межами строку спеціальної позовної давності.

А отже вимоги позивача щодо стягнення штрафу за період з 12.04.2011 по 23.02.2015, не підлягають задоволенню як такі, що нараховані та знаходяться поза межами строку позовної давності.

Приписами статей 17 3 та 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований. Контррозрахунок заявлених позивачем сум відповідачем не наданий.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕКС ТРЕЙДІНГ СІНГАПУР».

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України , ст.ст. 257, 258, 264, 610, 611, 612, 629, 639 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34 , 49 , 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , ст.ст. 525 , 526 , 627 , 629 , 173 , 175 , 193 , 230 Господарського кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙНБО-ЛТД», код ЄДРПОУ 21525830 (04111, м. Київ, вул. Щербакова, будинок 49, квартира 89) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДРЕКС ТРЕЙДІНГ СІНГАПУР», реєстраційний номер 200708692W (Робінсон Роуд 80, #02-00, Сінгапур, 068898) основну заборгованість за Контрактом купівлі-продажу № MLS-104/2009 від 01.07.2009 у розмірі 10 241 (десять тисяч двісті сорок один) долар США 41 цент та 3 % річних у розмірі 884 (вісімсот вісімдесят чотири) долари США 69 центів, а всього 11 126 (одинадцять тисяч сто двадцять шість) доларів США 10 центів, що в еквіваленті в національній валюті України за курсом НБУ на дату прийняття рішення становить 267 693 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 97 копійок, а також судовий збір у розмірі 5 398 (п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 66 копійок.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко