Рішення

від 01.12.2015 по справі 906/1529/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2015 р. Справа № 906/1529/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фірма "Полтавпиво"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 131391,08грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 125967,08грн та вартості тари з урахуванням ПДВ в розмірі 5424,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати коштів та повернення зворотної тари згідно умов договору поставки №450 від 20.05.2014.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 30.11.2015 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника або відкладення розгляду справи у зв'язку з його неможливістю прибути в судове засідання. Крім того, позивач надіслав оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також довідку №04/1323 від 26.11.2015 про заборгованість відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив. До суду повернулися ухвали суду від 12.10.2015, 27.10.2015 та 10.11.2015, які були направлені останньому на адресу, вказану в позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.10.2015 (а.с. 45-46), з відміткою поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання" .

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його або його представника не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Фірма "Полтавпиво" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) укладено договір поставки №450 (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити пиво та/або безалкогольну продукцію в пляшках, КЕГ-тарі, ПЕТ-пляшках (надалі продукція), на умовах, передбачених даним Договором, та у встановлений термін повернути зворотну тару відповідно до цього Договору.

Згідно п.1.2. Договору постачальник поставляє продукцію в асортименті й кількості згідно письмової заявки, яка реєструється у Журналі заявок постачальника. Заявка приймається за 3 банківські дні до дати відвантаження. Витяг із вказаного журналу є достатнім доказом про замовлення конкретної продукції.

Доставка продукції здійснюється самовивозом, транспортом постачальника або перевізника. (п.2.1. Договору).

У разі самовивозу право власності на продукцію переходить до покупця в момент передачі зі складу постачальника. При доставці продукції транспортом постачальника або перевізника право власності на продукцію переходить до покупця в момент її передачі на складі покупця, про що свідчить запис в ТТН (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору покупець оплачує поставлену продукцію згідно вільних відпускних цін, діючих на момент відвантаження. Підставою для оплати є товарно-транспортна накладна. У період дії договору ціни на продукцію, залогова ціна тари можуть змінюватись.

Вартість тари при доставці є залоговою. Залогова ціна КЕГ-тари встановлюється на рівні 1000,00грн без врахування ПДВ, піддони дерев'яні-європалети 1,2мх0,8м - 30,00грн без врахування ПДВ (п.3.2. Договору).

Згідно п.5.1. Договору в залежності від асортименту поставка продукції здійснюється в стандартній тарі постачальника:

в КЕГ-тарі; ПЕТ-пляшках; піддони дерев'яні-європалети 1,2мх0,8м (ДСТУ 9078-84); в скляних пляшках, місткістю 0,5 л.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що тара підлягає обов'язковому поверненню покупцем зворотнім рейсом (ретуром), тобто покупець повинен забезпечити завантаження тари на транспорт постачальника одразу ж після розвантаження поставленої продукції. Перевізник або водій постачальника приймає тару по кількості на складі покупця, по якості тара приймається на складі постачальника.

Відповідно до п. 6.6. Договору в разі неповернення зворотної тари або повернення її не в повному об'ємі у встановлені в цьому Договорі терміни постачальник має право відмовитися від повернення тари в натурі і вимагати сплати вартості тари (з урахуванням ПДВ) по залоговим цінам (при неповерненні КЕГ-тари, піддонів) з урахуванням ПДВ.

Так, на виконання умов договору поставки №450 від 20.05.2014 позивачем поставлено відповідачу продукцію разом з тарою, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними №00003807 від 18.06.2015 та №00003808 від 18.06.2015 (а.с.11-12).

Таким чином, позивачем свої зобов'язання за вказаним договором виконано належним чином та в повному обсязі.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №450 від 20.05.2015, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, п.3.3. договору поставки №450 від 20.05.2015 (з врахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки від 20.05.2014 (а.с. 91)) передбачено, що покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Продукція підлягає оплаті в такі строки: в період з 01 квітня по 30 вересня (літній сезон) протягом 15 календарних днів від дати поставки продукції, в період з 01 жовтня по 31 березня (зимовий сезон) напротязі 20 календарних днів від дати поставки продукції.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договором поставки №450 від 20.05.2015 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію згідно видаткових накладних №00003807 від 18.06.2015 та №00003808 від 18.06.2015 не виконав, про що, зокрема, свідчить відомість операцій по рахунку К36101 за період з 09.06.2015 по 30.09.2015 (а.с. 17).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Фірма "Полтавпиво" існувала заборгованість за поставлену продукцію в сумі 125967,08грн.

Проте, під час розгляду справи відповідач 30.10.2015 частково сплатив суму боргу в розмірі 2500,00грн, що підтверджується відомістю операцій по рахунку К36101 за період з 18.06.2015 по 09.11.2015 (а.с. 66).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями).

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 2500,00грн боргу за поставлену продукцію за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо стягнення 123467,08грн заборгованості за поставлену продукцію, яка, зокрема, підтверджується і довідкою №04/1323 від 26.11.2015 (а.с. 83), то суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, враховуючи вимоги п.6.6. Договору, а також матеріали справи, зокрема, оборотну відомість руху товарно-матеріальних цінностей за період з 01.06.2015 по 25.11.2015 (а.с. 84), суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 5424,00грн вартості неповернутої тари (з врахуванням ПДВ) згідно накладних №00003807 від 18.06.2015, №00003808 від 18.06.2015, №00002584 від 12.06.2014, №00003519 від 09.06.2015, №00003517 від 09.06.2015, №00002333 від 02.06.2014 (а.с. 11-16).

Згідно вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму боргу за поставлену позивачем продукцію в повному обсязі не сплатив, свого представника в судове засідання не направив.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 123467,08грн боргу за поставлену продукцію та 5424,00грн вартості зворотної тари (з урахуванням ПДВ) є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У частині стягнення 2500,00грн боргу за поставлену продукцію за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, варто зазначити, що порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання даної позовної заяви, становить 1970,87грн. Натомість, позивачем платіжним дорученням №17414 від 02.10.2015 сплачено лише 1968,00грн судового збору.

Враховуючи зазначене, недоплачений позивачем судовий збір у розмірі 2,87грн підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10024, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Фірма "Полтавпиво" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 160; ідентифікаційний код 05518768):

- 123467,08 - боргу за поставлену продукцію,

- 5424,00грн - вартості тари (з урахуванням ПДВ),

- 1970,87грн - судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 2500,00грн за відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фірма "Полтавпиво" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 160; ідентифікаційний код 05518768):

- на користь Державного бюджету України - 2,87грн недоплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.12.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2, 3 - сторонам (рек. з повід.)