Рішення

від 02.12.2015 по справі 916/4060/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р.Справа № 916/4060/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Горбатюку Р.О.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4060/15:

За позовом: Комунального підприємства “Білгород-Дністровськтеплоенерго”;

До відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства "Медпроект";

про стягнення 16114,71 грн., -

в с т а н о в и в :

          Комунальне підприємство “Білгород-Дністровськтеплоенерго” (далі – Позивач) звернулось до Приватного науково-виробничого підприємства "Медпроект" (далі – Відповідач) із позовом про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в сумі 16114,71 грн., посилаючись на наступне.

          12.01.2005 р. між сторонами у справі укладений договір № 329 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – Договір), за яким Позивач постачає теплову енергію на опалення з потрібних Відповідачу обсягах, а Відповідач зобов'язується сплачувати отримані послуги за встановленими тарифами (цінами).

          На виконання умов Договору в період з 2012-2015 р.р. Позивач поставляв Відповідачеві необхідну кількість теплової енергії, а Відповідач прийняв теплову енергію на суму 26084,64 грн.

          Відповідач частково в сумі 14950,89 грн. розрахувався за отриману енергію і таким чином за ним утворився борг в сумі 11133,75 грн.

          Пунктом 6.7 Договору передбачено, що Відповідач сплачує з теплову енергію не пізніше 25 числа, наступного за розрахунковим.

          За п.7.2.10 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується у розмірі 0.5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

          З підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України Відповідачеві на вказану суму боргу нараховано : інфляційні втрати в сумі 668,9 грн., 3% річних в сумі 70,21 грн. та пені в сумі 4241,85 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526 ЦК України, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму боргу.

          Відповідач в засідання суду не з'вився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення з посиланням на закінчення терміну зберігання у справі).

          Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

          У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

          За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

          Справа розглянута за приписами ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

          Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          В засіданні суду 02 грудня 2015р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступна та резолютивну частини рішення.

          Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими доказами : вказаним договором, розрахунком суми, додатками до договору.

          Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

          Відповідно до ст. 24 Закону України „Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

          Дотепер Відповідач вказану суму боргу не сплатив, чим порушив умови Договору та приписи ст. ст.525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином та забороняється одностороння відмова від виконання зобов'язань.

          Перевірівши надані позивачем розрахунки стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд приймає їх до уваги та вважає правильним.

          Щодо вимог позивача про стягнення пені суд відмовляє у задоволенні цих вимог з таких підстав.

          У Постанові Верховного суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 25/187, яка за ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для господарського суду при застосуванні певної норми права, зазначено наступне.

          Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

          Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

          З приведеного випливає, що у Договорі не правильно визначено розмір пені, встановлений законом і тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

          Підсумовуючи викладене суд вважає вимоги Позивача в цілому законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами, а з урахуванням неправильно визначеного розміру пені підлягають задоволенню частково.

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В и р і ш и в:

          1.Позов Комунального підприємства “Білгород-Дністровськтеплоенерго” – задовольнити частково.

          2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Медпроект" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Провадійська, 12, код ЄДРПОУ 23990643) на користь Комунального підприємства “Білгород-Дністровськтеплоенерго” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 32132501) основний борг у розмірі 11133 (одинадцять тисяч сто тридцять три) грн. 75 коп., 3% річних у сумі 70 (сімдесят) грн. 21 коп., інфляційні втрати у сумі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 90 коп. та 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 39 коп. судового збору.

          3. В решті позову – відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07 грудня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук