Рішення

від 03.12.2015 по справі 923/1709/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р. Справа № 923/1709/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23", м. Херсон

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтеза-2013", м. Херсон

до відповідач-2: Приватного підприємства "Гринчуцьке", с.Гринчук Хмельницької

області

про стягнення заборгованості в сумі 219 005, 76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 05.10.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 10.11.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона № 23" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтеза-2013" (відповідач-1), до Приватного підприємства "Гринчуцьке" (відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 219 005, 76 грн.

04 листопада 2015 року відповідачем-2 подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку зі значною віддаленістю ПП "Гринчуцьке" від місця здійснення судового засідання та відсутністю коштів, пов'язаних із направленням свого представника в судове засідання. Забезпечення судового засідання просить доручити господарському суду Хмельницької області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06 листопада 2015 року клопотання відповідача-2 задоволено. Проведення відеоконференції доручено господарському суду Хмельницької області.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач-1 в судове засідання в режимі відеоконференції, яке відбулося 03.12.2015р. не прибув, 26.11.2015 року надіслав до суду лист, в якому просить борг з нього не стягувати, а також просить слухати справу без його участі.

Відповідач-2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд

в с т а н о в и в:

25 травня 2015 року між Приватним підприємством «Гринчуцьке» (далі - замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована колона №23» (далі - позивач, підрядник) укладено Договір підряду №25/05-1 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання зі своїх матеріалів та матеріалів замовника, своїми та залученими силами та засобами виконати та здати у встановлений строк роботи з виготовлення і монтажу арочної оболонки із рулонної сталі (далі - роботи), а замовник зобов'язується своєчасно та в порядку, визначеному цим договором, прийняти та оплатити виконані роботи.

За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п.1.2. договору роботи виконуються за адресою: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гринчук, вул..Польова, 1.

Пунктом 1.3. договору вартість, обсяг та перелік робіт за договором визначається сторонами у кошторисній документації.

Матеріалами справи підтверджується, що в Додатку №1 до договору - Технічне завдання на проведення робіт з виготовлення і монтажу арочної оболонки із рулонної сталі - сторони погодили види та обсяг робіт. Вартість робіт сторони погодили підписанням Договірної ціни на будівництво арочної оболонки форма №9 (а.с.12,13).

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість робіт за цим Договором складає 650742,00 грн.

Судом встановлено, що 27.07.2015 року між замовником та підрядником було без зауважень підписано ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (а.с.14-18).

Пунктом 2 договору сторони погодили порядок проведення розрахунків:

- замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 60% від загальної вартості робіт, визначеної у п.2.1. договору;

- з дати початку робіт на будівельному майданчику замовник перераховує підряднику платіж у розмірі 20% від загальної вартості робіт, визначеної у п.2.1. договору;

- остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 3 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачу виконаних робіт.

На виконання вищевказаних умов договору відповідач-2 перерахував позивачу аванс

458145,68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №36 від 25.05.2015 р. та №78 від 25.06.2015 р. В порушення умов договору остаточний розрахунок відповідач-2 не здійснив. Заборгованість складає 192596,32 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача-2 на акт від 23.07.2015 р. (а.с.64), в якому викладено висновок, що ангар, збудований позивачем, не придатний для зберігання зерна, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п.3.2.1. договору замовник має право в будь-який час перевіряти порядок проведення та якість виконуваних підрядником робіт, а також якість матеріалів, які використовуються. Пунктом 4.1. договору передбачено, що недоліки оформлюються дефектним актом, який підписують уповноважені представники сторін з зазначенням строків їх усунення. Суд звертає увагу відповідача-2, що уповноважені особи позивача не приймали участі в комісії, яка складала акт від 23.07.2015 р., на акті печатка Приватного підприємства «Проект-Менас», яке не є стороною договору; докази направлення вищевказаного акту позивачу відповідач-2 не надав. До того ж, незрозумілим є підписання відповідачем-2 без зауважень акту приймання-передачі від 27.07.2015 р., тобто вже після того, як були виявлені недоліки, на які посилається відповідач-2.

Судом встановлено, що листом №62 від 07.10.2015 року відповідач-2 звернувся до позивача з вимогою про усунення недоліків, тобто вже після звернення позивача до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що листом №70 від 09.11.2015 року відповідач-2 звернувся до позивача з вимогою про зменшення ціни робіт за договором підряду, в якому з посиланням на ст.858 ЦК України повідомляє, що вартість робіт для виправлення недоліків складає 126142,00 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 1440,51 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.3. Договору у випадку недотримання замовником строку оплати виконаних робіт, передбачених розділом 2 договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 24968,93 грн. підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що 1 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №23» (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтеза-2013» (відповідач-1, поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель у повному обсязі поручається перед кредитором за виконання обов'язку боржником по сплаті суми основного боргу, пені, інфляційних збитків, відсотків річних, пені та інших штрафних санкцій за договором підряду №25/05-1 від 25.05.2015 р. на виконання робіт з монтажу арочної оболонки за адресою: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гринчук, вул..Польова, 1, в межах суми 300000,00 грн.

Згідно приписів ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 192596,32 грн., трьох відсотків річних в сумі 1440,51 грн., пені в сумі 24968,93 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.12.2015 р. з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У заяві відповідач-2 стверджує, що у позивача існує грошове зобов'язання перед відповідачем-2 в сумі 126142,00 грн. На думку суду, вищезазначене не підтверджено належними доказами.

Позивач просить стягнути з відповідачів витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7992,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» ; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України В«Про адвокатуруВ» наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат лише коштів, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвокатам, а не будь-яким представникам.

Відповідно до ст.44 ГПК України законом встановлюється розмір судового збору.

Розміри решти судових витрат визначаються судом з огляду на їх пов'язаність зі справою, обумовленість справою певного об'єктивно достатнього розміру витрат, а щодо розміру судових витрат з оплати вартості послуг адвоката - ще й об'єктивним рівнем складності підготовки позову, представництва інтересів, достатністю певного обсягу роботи певної кількості та якості щодо таких підготовки і представництва. При цьому суд враховує та оцінює точки зору учасників процесу на розміри таких витрат. Суд не обмежує розмір витрат, які учасник оплачує адвокату, проте з цього розміру має відносити до судових витрат суму, пов'язану зі справою, обумовлену позовом, об'єктивно достатню суму. Такою об'єктивно достатньою сумою є сума у 4000,00 грн. та має бути відшкодована відповідачами позивачу відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтеза-2013» (73000, м.Херсон, с.Зеленівка, вул..Степова,63, код ЄДРПОУ 38822664) та Приватного підприємства «Гринцуцьке» (32328, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Гринчук, вул.Польова, 1, код ЄДРПОУ 33409835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №23» основний борг в сумі 192596,32 грн., три відсотки річних в сумі 1440,51 грн., пеню в сумі 24968,93 грн., 3285,09 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.12.2015р.

Суддя В.В.Литвинова