Рішення

від 30.11.2015 по справі 911/3821/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 911/3821/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама-2000»;

про стягнення 395227,29 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04.07.2014 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність б/н від14.09.2015 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама-2000» про стягнення 395227,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2015 року порушено провадження у справі № 911/3821/15 та призначено до розгляду на 14.09.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 14.09.2015 року, представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2015 року не виконав, відповідач 1 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 13.10.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 13.10.2015 року, представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2015 року не виконав, відповідач 1 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 26.10.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 26.10.2015 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 31.08.2015 року не виконав, відповідач 1 про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 05.11.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 05.11.2015 року не відбувся. Ухвалою від 13.11.2015 року розгляд справи було призначено на 30.11.2015 року.

В судовому засіданні 30.11.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач 2 підтримав пояснення, подані останнім 14.09.2015 року, відповідач 1 в судове засідання 30.11.2015 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між АТ «ПроКредит Банк» (позивач) та відповідачем 1 було укладено Рамкову угоду №FW/601.578 від 23.03.2012 року, відповідно умов якої позивач здійснив кредитування відповідача1 на підставі Договору про надання траншу №601.44471/ FW/601.578 від 23.07.2014 року.

Між позивачем та відповідачем1 укладено Договір про надання траншу № 601.44471/ FW/601.578 від 23.07.2014 року, згідно умов якого відповідачу 1 було надано кредит в сумі 350000грн. з процентною ставкою 21% річних строком на 36 місяців. Факт видачі кредиту підтверджується випискою з рахунку відповідача1.

Відповідно до умов Кредитного договору (Рамкової угоди та договору про надання траншу) (п.2.1. та п. 9.2.2.) відповідач1, як позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному Кредитним договором.

Однак, відповідач1, як позичальник, порушив умови Кредитного договору (Рамкової угоди та договору про надання траншу) та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість.

Умовами Кредитного договору (Рамкової угоди та договору про надання траншу) (п.8.2.1) передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 банківські дні.

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, умовами Кредитного договору (Рамкової угоди та договору про надання траншу) (п.8.6. та п. 8.7.) передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дня настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому Вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого строкового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав відповідачу 1 Вимогу про не дострокове погашення кредиту.

Умовами Кредитного договору (Рамкової угоди та договору про надання траншу) (п.8.4.) передбачено, що Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення Вимоги.

Пунктом п. 4.1. Рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти.

Нарахування пені передбачено п.п. 10.2, 10.4 Рамкової угоди за весь час існування заборгованості.

У зв'язку з невиконанням відповідачем1 (позичальником) своїх зобов'язань за Кредитним договором (Рамковою угодою та договором про надання траншу), за ним утворилась заборгованість в сумі 350000 грн. по кредиту, 35759,17 грн. по процентам, 1995,97 грн. процентів за неправомірне користування кредитом та 7472,15 грн. пені.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача1, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Керуючись вказаними положеннями Цивільного кодексу України, позивач правомірно нарахував Позичальнику пеню на суму прострочених грошових зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача1 за Кредитним договором (Рамковою угодою та договором про надання траншу) між АТ «ПроКредит Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА-2000» було укладено Договір поруки №246198-ДП1 від 23.03.2012 року.

Відповідно до умов Договору поруки (п.2.1.), поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з виникненням заборгованості відповідача1, позивач звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань відповідача 1 відповідно до умов Договору поруки.

Відповідачем2 - поручителем ТОВ «ПАНОРАМА-2000» надано заперечення проти позову з посиланням на перевищення позивачем ліміту відповідальності поручителя.

Позивач у відзиві на заперечення ТОВ «ПАНОРАМА-2000» пояснив, що на підставі Рамкової угоди № FW/601.578 від 23.03.2012 року позичальнику ФОП ОСОБА_1 встановлено ліміт суми кредитування в розмірі 3 000 000,00 грн.

Згідно Договору про надання траншу №601.44020/ FW/601.578 від 28.08.2013 року позичальнику надано кредит в сумі 350 000 грн.

Тобто, кредит згідно Договору про надання траншу №601.44471/ FW/601.578 від 23.07.2014 року надано в межах ліміту кредитування, що встановлений Рамковою угодою №FW/601.578 від 23.03.2012 року.

В п. 2.2. Договору поруки мова йде про 3000000 грн. лише стосовно ліміту кредитування. При цьому умови Договору поруки також передбачають відповідальність поручителя і в частині сплати процентів, та інших зобов'язань, в тому числі і нарахованих позичальнику за порушення кредитних зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом солідарного стягнення з відповідачів за явленої у позові заборгованості.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, витрати позивача на сплату судового збору в сумі 7904,55 грн. підлягають відшкодуванню відповідачами в рівних частках.

Щодо поданої позивачем в матеріалах справи заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає, що згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, ву Чехословацька, 31, код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА-2000» (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Індустріальна, 3, код 32926288) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, п-т Перемоги, 107А, код 21677333) 350000 грн. заборгованості по кредиту, 35759,17 грн. заборгованості по процентам, 1995,97 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 7472,15 грн. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, ву Чехословацька, 31, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, п-т Перемоги, 107А, код 21677333) 3952,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА-2000» (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Індустріальна, 3, код 32926288) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, п-т Перемоги, 107А, код 21677333) 3952,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.12.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін