Рішення

від 18.11.2015 по справі 925/1501/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 925/1501/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за посадою (директор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до приватного підприємства «Торгово-промислова фірма «Дукат» про стягнення 18000 грн. 92 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банка ОСОБА_3 звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Торгово-промислова фірма «Дукат» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору від 01.03.2014 року та додаткової угоди № 2 до договору від 01.03.2014 року, 13323 грн. боргу з відшкодування витрат на невід'ємне поліпшення орендованого приміщення, 4677 грн. 92 коп. інфляційних втрат, що разом складає 18000 грн. 92 коп.

В засіданні суду 29.09.2015 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача позов не визнав і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити повністю з підстав припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. В засіданні суду була оголошена перерва, зобов'язано, зокрема, представника відповідача подати суду письмовий відзив і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

03.11.2015 року відповідач подав письмовий відзив на позов (а.с. 68-69), в якому заперечував проти позову з мотивів відсутності у нього зобов'язання відшкодування спірної суми витрат, спірне зобов'язання виникло на підставі договору суборенди приміщення від 26.03.2007 року, укладеного позивачем з іншою особою, яка і повинна була відшкодовувати спірні витрати позивачу.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях до позову від 20.10.2015 року та від 16.11.2015 року (а.с. 37-40, 76-77) підтримав і просив суд його задовольнити повністю, відповідач позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві та поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

01.03.2014 року відповідач - приватне підприємство «Торгово-промислова фірма «Дукат», як орендодавець з однієї сторони, та позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», як орендар з другої сторони, уклали договір, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар - прийняти від орендаря у тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення - перший поверх магазину, позначеного на плані літерою А-1, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 157. Сторони договору погодили усі істотні умови цього договору і, зокрема, пунктом 6.4. договору домовились, що у випадках дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця, зроблені орендарем за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна демонтуються орендарем, а у випадку їх невід'ємності, або якщо це призведе до погіршення конструкції, орендодавець відшкодовує понесені орендарем витрати.

Того ж дня, 01.03.2014 року, на виконання умов п. 3.1. договору, орендодавець передав орендарю, а орендар прийняв від орендодавця нерухоме майно, яке є об'єктом договору оренди від 01.03.2014 року.

01.08.2014 року сторони договору оренди уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.03.2014 року, якою внесли зміни до договору в частині п. 4.2. договору щодо розміру орендної плати.

25.12.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору від 01.03.2014 року, якою, на підставі п. 8.2. ст. 8 договору, за взаємною згодою вирішили достроково з 25.12.2014 року припинити дію договору оренди.

Крім того, п. 4 Додаткової угоди № 2 сторони домовились, що згідно з п. 6.4 Договору оренди, орендодавець компенсує орендарю витрати по поліпшенню орендованого приміщення на загальну суму 13323 грн. (відповідно до додатку № 1 до цієї додаткової угоди) протягом 30 календарних днів з моменту укладення сторонами цієї Додаткової угоди.

25.12.2014 року орендар повернув, а орендодавець прийняв орендоване майно згідно з договором оренди від 01.03.2014 року, про що сторонами договору було складено акт прийому - передачі. Згідно з п. 3 акту, майно знаходиться в задовільному стані, зауважень щодо якості не має. Акт підписано представниками обох сторін договору, представником орендодавця підписано з застереженням, викладеним у листі б/н від 24.12.2014 року.

Листом б/н від 24.12.2014 року відповідач ставив до відома позивачу, що орендоване по договору оренди майно має пошкодження, які відповідач просив врахувати при підписанні акта повернення орендованого майна.

22.01.2015 року відповідач звернувся до позивача з письмовою пропозицією про врегулювання відносин, що виникли із договору оренди від 01.03.2014 року. Цими пропозиціями відповідачем було запропоновано позивачу провести взаєморозрахунок шляхом того, що відповідач, як орендодавець, не буде компенсувати позивачу, як орендарю, витрати по поліпшенню орендованого приміщення на загальну суму 13323 грн., а позивач, як орендар, не буде компенсувати відповідачу, як орендодавцю, 11858,15 грн., що є вартістю ремонтних робіт для усунення пошкоджень приміщення, спричинених орендарем.

Із пояснень представника позивача в засіданні суду слідує, що пропозицію відповідача позивач не отримував, докази її вручення відсутні, та, крім цього, пропозиція відповідача позивачем не може бути прийнята з підстав, викладених у письмових поясненнях від 20.10.2015 року (вх. № 24423), зокрема, в силу відсутності згоди на це позивача та прямої заборони, викладеної в нормах п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 36, п.п. 3, 4 тч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Починаючи з 06.02.2015 року позивач, як банк, здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків.

Таким чином, предмет спору, що розглядається у даній справі, є вимога позивача до відповідача про відшкодування витрат, здійснених на невід'ємне поліпшення орендованого майна у розмірі 13323 грн. та 4677 грн. 92 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання цього грошового зобов'язання з 25.01. по 28.08.2015 року. Спірні правовідносини сторін виникли із договору від 01.03.2014 року та додаткової угоди № 2 до цього договору від 01.03.2014 року, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на їх правах і зобов'язаннях за цим договором, договір є укладеним і виконувався сторонами.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, параграфом 5 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Припинення дії, яка порушує право, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способами захисту цивільних прав (п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, відшкодування збитків. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 6, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, за встановлених обставин справи та вищенаведених приписів законодавства суд вважає, що оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2014 року і додаткова угода № 2 до нього від 25.12.2014 року, укладений сторонами за їх згодою, то підлягає повному виконання на умовах, зазначених у ньому, зокрема і п. 6.4. договору, п. 4 додаткової угоди № 2 до нього, тому вимога позивача, як орендаря, про стягнення спірної суми грошових коштів є обґрунтованою, відповідачем, як орендодавцем, належними і допустимими доказами не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в судовому порядку повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір інфляційних втрат за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання за період з 25.01.2015 по 25.08.2015 року складає 4677 грн. 92 коп., судом перевірений і визнаний вірним. Вимога позивача в цій частині відповідає нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому з урахуванням попереднього висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення основної суми боргу, також підлягає до задоволення.

Заперечення відповідача проти позову в частині припинення спірного зобов'язання внаслідок зарахування його зустрічної однорідної вимоги судом відхиляється, оскільки суперечить нормам статей 202, 598, 601 ЦК України, статті 203 ч. 3 ГК України, за змістом яких заява про зарахування зустрічних вимог має ознаки одностороннього правочину, який має наслідком припинення зобов'язань, згоди позивача для зарахування не потребує. Вимога про зарахування зустрічної однорідної вимоги заявником повинна бути обґрунтована і підтверджена належними і допустимими доказами, чого відповідачем не зроблено.

Пунктом 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» до відома господарських судів доведено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги законодавства суд заперечення відповідача в цій частині вважає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав відхиляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо відшкодування витрат на поліпшення орендованого приміщення, і станом на 03.09.2015 року прострочив їх оплату, тому позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю, заперечення відповідача - безпідставними і відхиляються.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1827 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Торгово-промислова фірма «Дукат», місцезнаходження: 18003, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код: 14207348 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код: 20025456 - 13 323 грн. вартості поліпшень орендованого майна, 4677 грн. 92 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з приватного підприємства «Торгово-промислова фірма «Дукат», місцезнаходження: 18003, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 14207348 в доход державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області для зарахування на реєстраційний рахунок № 31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкаси, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області - 1827 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 04.12.2015 року.

Суддя В.М. Грачов