Рішення

від 30.11.2015 по справі 916/3492/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 916/3492/15

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Рога Н.В. та Оборотової О.Ю., розглянувши справу за позовом: Приватного підприємства „Елім ОдесаВ» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 27, код ЄДРПОУ 38350577)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання від 01.01.2014 № 507 у розмірі 70 405,79 грн., з яких: 43 442,70 грн. - вартість товару, переданого на зберігання згідно договору по курсу МВБ станом на 05.10.2015, 18 675,02 грн. - пеня, 448,67 грн. - 3 % річних, 7 839,40 грн. - інфляційні втрати

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 10.08.2015);

Від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

Приватне підприємство „Елім ОдесаВ» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання від 01.01.2014 № 507 у розмірі 104 150,82 грн., з якої: 20 522,00 грн. - сума основного боргу, 40 841,89 грн. - пеня, 789,42 грн. - 3 % річних, 41 997,51 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою суду від 25.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.09.2015.

Ухвалою суду від 25.08.2015 відмовлено в задоволенні заяви ПП „Елім ОдесаВ» про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.09.2015 відкладено розгляд справи на 30.09.2015.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача від 24.09.2015 (вх. № 2-5245/15 від 24.09.2015) про зменшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 47 485,09 грн., з яких: 20 522,00 грн. - вартість товару, переданого на зберігання, 18 675,02 грн. - пеня, 448,67 грн. - 3 % річних, 7 839,4 грн. - інфляційні збитки. Судом прийнята вказана заява позивача до розгляду.

Ухвалою суду від 30.09.2015 відкладено розгляд справи на 21.10.2015.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла заява позивача (вх. № 2-5678/15 від 19.10.2015) про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої він остаточно просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 70 405,79 грн., з яких: 43 442,70 грн. - вартість товару, переданого на зберігання згідно договору по курсу МВБ станом на 05.10.2015, 18 675,02 грн. - пеня, 448,67 грн. - 3 % річних, 7 839,40 грн. - інфляційні збитки. Судом прийнята вказана заява позивача до розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 05.11.2015.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2015 справу № 916/3492/15 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 05.11.2015 № 1692 для розгляду справи № 916/3492/15 призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Рога Н.В. та Оборотова О.Ю.

Ухвалою суду від 05.11.2015 прийнято до свого провадження колегією суддів справу № 916/3492/15 у складі головуючого Шаратова Ю.А. суддів Рога Н.В. і ОСОБА_3, та призначено її до розгляду на 30.11.2015.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 625, 944, 949, 950 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Договору відповідального зберігання від 01.01.2014 № 507, щодо відшкодування вартості товару.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 25.08.2015 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив. На адресу суду надійшов конверт разом з ухвалою від 05.11.2015 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 119, 120, 121). Правильність адреси відповідача підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.09.2015, згідно із яким місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: 65010, АДРЕСА_2 /а.с. 58-59/.

Справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

в с т а н о в и в

01.01.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір відповідального зберігання № 507 (далі - Договір від 01.01.2014) /а.с. 11-12/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.4, 6.1 Договору від 01.01.2014 депонент (Позивач) передав, в виконавець (Відповідач) прийняв на відповідальне безвідплатне зберігання майно, терміном з 01.01.2014 по 31.12.2014, в кількості і за ціною відповідно до акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1). Місце відповідального зберігання: м. Одеса, пр-кт. Добровольського, 114/2, р-к. „СевернийВ» , Ш-32. У випадку пошкодження майна (цілком, або його частин) переданого виконавцю на відповідальне зберігання, вимагати повернення його вартості або вартості ремонту товару. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, або якщо такий термін закінчився то до моменту повного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною першою статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно із частиною першою статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивачем було передано Відповідачу для відповідального зберігання майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2014 (Додаток № 1 до Договору від 01.01.2014) /а.с. 13/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 акту прийому-передачі від 01.01.2014 відповідач прийняв для відповідального зберігання майно, яким є стабілізатори напруги в кількості 16 шт. (СНАП-500-4 шт.; СНАП-1500-2 шт.; СНАП-2000-1 шт.; СНАП-5000-1 шт.; СНАП-7000-1 шт.; СНАП-10000-1 шт.; СНАН-1500-1 шт.; СНАН-3000-1 шт.; СНАН-5000-1 шт.; СНАН-7000-1шт.; СНАН-7000-П-1 шт.; СНАН-10000-1 шт.), вартістю 20 522,00 грн., що на момент його передачі в еквіваленті складає 1 918 долларів США по курсу МВБ. При настанні будь-яких негативних обставин під час дії договору відповідального зберігання, таких як: пошкодження майна, або його частин, повне знищення майна, крадіжка, угон і т. ін., валютою відшкодування завданих збитків депоненту буде гривня, проте з урахуванням співвідношення курсу долара до гривні. Відтак, при настанні негативних наслідків ціна майна, що передається на зберігання і виражена в гривнях повинна бути скоригована на день здійснення розрахунку за пошкоджений товар за формулою: (В.м.д. Х К.д.г.) + (В.м.д. Х (К.б. - К.д.г.) де:

- В.м.д. - вартість майна виражена в доларах;

- К.д.г. - курс доллара до гривні МВБ України;

- В.м.д. - вартість майна виражена в долларах;

- К.б. - курс доллара за яким депонент може придбати доллар в банку, що його обслуговуває.

22.06.2015 Позивачем відправлено на адресу Відповідача претензію № 1 (а.с. 14) з вимогою повернути товар або за його відсутністю перерахувати грошові кошти на рахунок ПП „Елім ОдесаВ» , що підтверджується фіскальним чеком від 23.06.2015 № 1343, а також відомостями, що знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку „УкрпоштаВ» (а.с. 15, 16). Проте відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

Докази повернення Позивачу майна переданого на зберігання в матеріалах справи відсутні.

Отже, сума вартості втраченого майна Відповідачем за Договором від 01.01.2014 складає 43 442,70 грн. (1918 Х 21,15) + (1918 Х (22,65 - 21,15)) = 43 442,70.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.3 Договору від 01.01.2014 у випадку неповернення в терміни і в порядку передбачені договором майна Позивачу на його вимогу, Відповідач повинен виплатити неустойку в розмірі 0,5 % від вартості майна за кожний день затримки його повернення.

Судом встановлено, що сума неустойки за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором від 01.01.2014 за період з 06.01.2015 по 06.07.2015, складає 18 675,02 грн. (20 522,00 Х 0,5 % Х 182 = 18 675,02).

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних на суму заборгованості за Договором від 01.01.2014 за період з 06.01.2015 по 29.09.2015, за період визначений Позивачем складає 450,36 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 20 522,00 06.01.2015 - 29.09.2015 267 3 % 450,36

Проте, оскільки Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача суму 3% річних у розмірі 448,67 грн., задоволенню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 7 839,40 грн., з огляду на наступне.

Вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні) (пункт 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14). Отже, нарахування інфляційних на грошове зобов'язання Відповідача визначене в іноземній валюті не є можливим.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 43 442,70 грн. - вартість товару, переданого на зберігання згідно Договору від 01.01.2014 по курсу МВБ станом на 05.10.2015, 18 675,02 грн. - пені, 448,67 грн. - 3 % річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 07 грудня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною другою статті 625, статтею 629, частиною першою статті 936, частиною першою статті 949, частиною першою статті 950 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193 Господарського кодексу України, пунктом 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 № 14 статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Елім ОдесаВ» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 27, код ЄДРПОУ 38350577) 43 442,70 грн. (сорок три тисячі чотириста сорок дві гривні 70 коп.) - суму вартості товару переданого на зберігання, 18 675,02 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 02 коп) - пені, 448,67 грн. (чотириста сорок вісім гривень 67 коп.) - 3 % річних .

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Елім ОдесаВ» (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 27, код ЄДРПОУ 38350577) витрати на сплату судового збору у розмірі 1 251,33 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня 33 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя Н.В. Рога

Суддя О.Ю. Оборотова