Рішення

від 24.11.2015 по справі 921/1079/15-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2015 р.Справа № 921/1079/15-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС", м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент 2014", смт.Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області

про cтягнення 533805,00грн,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС" звернувся 27.10.2015р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент 2014" про cтягнення 533805,00грн, з яких: 438388,92грн суми основного боргу, 28159,31грн пені, 65758,34грн штрафу та 1499,14грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем забов'язань по оплаті послуг наданих згідно договору про надання послуг № 002/15 від 15.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 30 жовтня 2015 року порушено провадження у справі, в порядку статті 65 ГПК України витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 10 листопада 2015 року з подальшим відкладенням розгляду справи, в порядку ст.77 ГПК України, на 24.11.2015р., у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом документів та неявкою його представника у судове засідання 10.11.2015р.

Позивач у судовому засіданні, яке відбулося 10.11.2015р., позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити. Додатково на вимогу суду надав витребувані документи (вх.№23716 від 10.11.2015р.).

23.11.2015р. позивачем подано клопотання №20-11/2015 від 20.11.2015р., в якому просив суд розглядати дану справу без його участі за наявними матеріалами.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань в порядку господарського процесуального законодавства не заявив, а витребувані судом документи не подав.

Повідомлення про вручення поштових відправлень, яким надіслано на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (смт.Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області, вул.Купчинського, 12-А), ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, станом на дату розгляду справи відділенням поштового зв'язку на адресу суду не повернуто.

За змістом статті 64 ГПК України, в разі, якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (повідомленою суду стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Матеріали справи свідчать, що представник ТОВ "Агроконтинент 2014" про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/) щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання поштового відправлення (а саме - ухвали суду від 10.11.2015р.) адресатом 13.11.2015р.

Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4-3 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, судом встановлено наступне.

15 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС", як Виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент 2014", як Замовником, укладено договір №002/15 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався на території сільськогосподарських угідь Замовника (відповідача у справі) площею 1000га надати послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (ріпака) на пальному Замовника із використанням комбайнів марки "Полісся КЗС-1218" з подрібнювачем (4шт.), а Замовник, в свою чергу – прийняти та оплатити надані послуги, вартість 1га зібраного урожаю та загальна вартість наданих послуг визначаються у Додаткових угодах, що є його невід'ємною частиною договору, і обчислюється, виходячи з актів передачі – приймання наданих послуг, що підписані сторонами (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 3.3 договору).

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.5 договору сторони узгодили період надання послуг (з 23.06.2015р. по 15.09.2015р.). Водночас, Замовник зобов'язався за 5 календарних днів до планового початку надання послуг надіслати Виконавцю заявку з уточненням терміну початку збиральних робіт із зазначенням дати та повної адреси подачі техніки (п. 2.2 договору).

У п. 3.4 договору сторони дійшли згоди, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше, ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

В разі прострочення оплати послуг, Замовник за умовами п.5.2 договору повинен сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості більш ніж 15 календарних днів з моменту виникнення такої, додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Договір набрав чинності з 15.06.2015р. і діє до 31.12.2015р., в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.7.1 договору).

22 червня 2015р. сторонами підписано Додаткову угоду №1, що є невід'ємним додатком до договору від 15.06.2015р. №002/15, у якому визначено вартість послуг за один зібраний гектар врожаю (в т.ч. ПДВ) в розмірі 800грн, загальна вартість наданих послуг становить 800000грн.

03 серпня 2015 року та 05 серпня 2015року сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за №36 на суму 352000грн та №55 на суму 86388,92грн відповідно до яких сторони підтвердили факт виконання позивачем послуг, передбачених договором №002/15 від 15.08.2015р. та прийняття їх Замовником на загальну суму 438388,92грн (в тому числі ПДВ 73064,82грн) без зауважень.

Проте, відповідач своїх грошових зобов'язань з оплати вартості отриманих послуг не виконав, тому 09.09.2015р. (опис вкладення у цінний лист долучено до матеріалів справи) позивачем направлено на адресу відповідача претензійний лист від 03.09.2015р. за вих.№03-09/15 з вимогою погасити суму боргу, який залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини послугували підставою для звернення з позовними вимогами до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог враховуючи таке.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, отже, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент 2014" виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що умовами пункту 3.4 договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту. Таким чином, строк оплати за надані послуги згідно Акту №36 від 03.08.2015р. встановлено до 11.08.2015р., Акту №55 від 05.08.2015р. – до 13.08.2015р.

Матеріали справи, зокрема, акти здачі-приймання робіт від 03 серпня 2015 року та від 05 серпня 2015року, свідчать, що Виконавець у відповідності до умов договору №002/15 від 15.08.2015р. надав Замовнику послуги по збиранню сільськогосподарської продукції (ріпака) на загальну суму 438388,92грн, проте, останнім не оплачено послуги у строки, встановлені п.3.4 договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензійним листом від 03.09.2015р. про сплату суми боргу в розмірі 438388,92грн, однак дана вимога залишена відповідачем без відповідачі та задоволення.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору учасниками судового процесу не надано, а в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 438388,92грн основного боргу станом на 21.09.2015р. є обґрунтованими, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст.15 ЦК України, порушене право ТОВ "АГРОІМПЕКС" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 438388,92грн боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання грошових зобов'язань Замовником забезпечено сторонами у п.5.2 договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що нараховуються за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш, ніж 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник повинен додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Розглядаючи правомірність нарахованої пені та штрафу, суд виходить з такого.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договорами (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення невиконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України.

Право встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України, згідно з якою у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України.

Позивач просить стягнути з відповідача 28159,31грн пені, нарахованої за прострочення оплати виконаних робіт, що з урахуванням п. 5.2 договору нараховується наступним чином:

-          по Акту №36 від 03.08.2015р. - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.08.2015р. по 21.09.2015р., тобто, з дня коли зобов'язання мало бути виконано до дня написання позовної заяви №2109/2015, що становить 22837,76грн;

-          по Акту №55 від 05.08.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.08.2015р. по 21.09.2015р., тобто, з дня коли зобов'язання мало бути виконано до дня підписання позовної заяви №2109/2015 від 21.09.2015р. , що складає 5321,55 грн.

Крім того, ТОВ "АГРОІМПЕКС", враховуючи факт непогашення заборгованості протягом більше, ніж 15 календарних днів з моменту її виникнення, нараховано штраф в розмірі 15% від суми заборгованості, що, згідно розрахунку позивача, складає 65758,34грн (п.5.2 договору).

Суд вважає, що положення пункту 5.2 договору не суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання зобов'язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України та, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у постановах Вищого Господарського Суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р., постановах Верховного Суду України №3-88гс11 від 09.04.2012р., №3-24гс12 від 27.04.2012р.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, господарський суд перевіривши поданий позивачем розрахунок пені вважає його вірним, а заявлені вимоги такими, що відповідають умовам укладеного договору, не суперечать чинному законодавству, строкам позовної давності для стягнення та нарахування штрафу, пені, відтак, враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати даних штрафних санкцій та беручи до уваги відсутність клопотання про їх зменшення із зазначенням певних виняткових обставин (при їх наявності), тому позовні вимоги, як обґрунтовані та правомірні, підлягають до задоволення.

Згідно ст.229 ГК України, ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи правомірність заявлених вимог, суд враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору надання послуг, є грошовим зобов'язанням, а відтак, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних в розмірі 1499,14грн, здійснений по кожному акту здачі-приймання робіт окремо: по Акту №36 від 03.08.2015р. за період з 11.08.2015р. по 21.09.2015р. (42 дні), що становить 1215,12грн; по Акту №55 від 05.08.2015р. за період з 13.08.2015р. по 21.09.2015р. (40 днів) - 284,02грн, суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, вважає заявлені вимоги в цій частині обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому задовольняються судом.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги задовольняються повністю в заявленому розмірі.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Також суд зазначає, що у відповідності до частини першої ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, який відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 1 січня 2015 року становить 1218,00 грн.

Приймаючи до уваги, що позивач при звернені до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення 533805грн згідно платіжного доручення №528 від 29.09.2015р. сплатив 8008грн судового збору, замість належних 8007,08грн, відповідно, зайво сплачений судовий збір в розмірі 0,92грн підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 20, 22, 509-510, 525-526, 530, 610-612, 625, 629, 901-906 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 229, 230, 232 ГК України, ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтинент 2014" (смт.Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області, вул.Купчинського, 12-А, ідентифікаційний код 39277121) – 438388 (чотириста тридцять вісім тисяч триста вісімдесят вісім)грн 92коп. боргу, 28 159 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять ) грн. 31 коп. пені, 65758 (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім)грн 34 коп. штрафу, 1499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять)грн 14 коп. 3% річних та 8007 (вісім тисяч сім)грн 08коп. судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС" (м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д, корп. "3", ідентифікаційний код 31303075).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "03" грудня 2015 року.

Суддя                                                            Н.О. Андрусик