Рішення

від 03.12.2015 по справі 925/1698/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2015 р. Справа № 925/1698/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - директор,

від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» ,

м. Корсунь - Шевченківський, Черкаської області

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про укладення додаткової угоди до договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про:

- визнання укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» і Звенигородською районною державною адміністрацією договір оренди землі від 12 травня 2010 року, зареєстрований 12 травня 2010 року у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП В«Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» за № 041078300905, поновленим на той самий строк (на п'ять років) і на тих самих умовах, які передбачені цим договором;

- зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» і Звенигородською районною державною адміністрацією договору оренди землі від 12 травня 2010 року, на той самий строк (на п'ять років) і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 жовтня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05 листопада 2015 року.

05 листопада 2015 року від позивача надійшло клопотання про зміну предмета позову, в якому останній просив суд укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 12 травня 2010 року, зареєстрованого 12 травня 2010 року у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП В«Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» за №041078300905 між товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, на той самий строк (на п'ять років) і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року клопотання позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду та відкладено розгляд справи на 19 листопада 2015 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 листопада 2015 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03 грудня 2015 року на 11 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18 листопада 2015 року та зазначав, що за змістом пункту 1 договору оренди землі від 27 серпня 2003 року, укладеного між Звенигородською райдержадміністрацією та позивачем і його листа від 31 листопада 2008 року № 31/10/08 щодо продовження терміну дії договору останньому було передано в оренду земельну ділянку історико-культурного призначення в адмінмежах Тарасівської сільської ради, а згідно пункту 8, якщо за договором земельна ділянка передається в оренду в порядку відведення, договір набуває чинності після перенесення її меж в натуру.

При цьому, передача земельної ділянки в оренду позивачу здійснена без розроблення проекту землеустрою, яку також в порушення умов договору він використовував без перенесення меж ділянки в натуру.

Обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, зокрема історико-культурного призначення, як це передбачено статтею 9 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» .

Пізніше в порушення вимог Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» , розпорядженням Звенигородської райдержадміністрації від 09 березня 2010 року №57/2010-рп було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право позивача на оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 29,9036 га в адмінмежах Тарасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В розпорядженні зазначено, що земельну ділянку площею 0,0036 га сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя (полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження) віднесено до земель сільськогосподарського призначення - ріллі, а в оренду строком на 5 років передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 29,9036 га.

Проте, згідно пунктів 15, 16, 18, 31, 37 договору, позивачу передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, її цільове призначення - землі історико-культурного призначення, передача ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою, в обов'язки орендаря входить дотримання режиму використання земель історико-культурного призначення, а дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, тобто 27 серпня 2008 року.

Отже, як вказував відповідач, відповідно до положень ст. 19 ЗК України, умови договору не відповідають трактуванню пунктів 2 і 3 розпорядження Звенигородської райдержадміністрації №57/2010-рп, а саме, за цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до різних категорій земель.

Крім того відповідач зазначав, що в договорі оренди відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» повинно відбуватися на підставі додаткової угоди, яка має бути укладена в місячний строк.

Крім того відповідач зазначав, що, якщо розпорядження Звенигородської райдержадміністрації №57/2010-рп суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси, то його має бути визнано незаконним та скасовано судом.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області в задоволенні позову просило суд відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 грудня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1698/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 12 травня 2010 року між Звенигородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан-2000В» (орендар) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. п. 1., 2. вищевказаного договору орендодавець зобов'язався на підставі розпорядження райдержадміністрації від 09 березня 2010 року №57/2010 - рп надати, а орендар - прийняти в короткострокове платне користування земельну ділянку площею 29,9036 га, в тому числі 29,9036 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Тарасівсьської сільської ради за межами с. Тарасівка (землі запасу).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі історико - культурного призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди використання за цільовим призначенням. (п. 15-17 договору).

Договір зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2010 року за №041078300905.

Згідно п. 8. договору вказаний правочин укладено на 5 років, тобто до 12 травня 2015 року.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

Законом України від 06 вересня 2012 року В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» , який набрав чинності 01 січня 2013 року ст. 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6 1 п. 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, у даному випадку у Черкаській області - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2015 року №5 В«Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаструВ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 квітня 2015 року №3 Головне управління Держземагенства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України В«Про оренду земліВ» .

Законом України В«Про оренду земліВ» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України В«Про оренду земліВ» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно п. 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

10 квітня 2015 року (за 30 днів до закінчення строку дії договору) позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі від 12 травня 2010 року та додав відповідний проект додаткової угоди (а.с. 16).

Вищевказаний лист Головне управління Держземагенства у Черкаській області отримало 15 квітня 2015 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Однак відповіді на лист - повідомлення від 10 квітня 2015 року орендодавець не надав, будь-якого рішення не прийняв.

Позивач після 12 травня 2015 року продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою.

В подальшому позивач листом від 12 червня 2015 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про прийняття рішення про поновлення договору оренди землі та укладення з позивачем додаткової угоди.

Однак і вищевказаний лист був проігнорований відповідачем.

Стаття 33 Закону України В«Про оренду земліВ» яка унормовує питання поновлення договору оренди землі, містить дві самостійні конструкції щодо поновлення договору на новий строк:

- перша закріплена в частині 1 цієї статті: це поновлення договору оренди землі на умовах переважного права, коли сторона належно дотримується прав і обов'язків за договором;

- друга закріплена у частині 6 цієї ж норми: за умови дотримання сторонами приписів частин 2 і 5 цієї ж статті, тобто за мовчазною згодою сторін договір вважається пролонгованим з наступної дати після припинення строку, на який його було укладено. При цьому продовження відбувається на таких самих умовах та на той самий строк.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

З матеріалів справи вбачається, що позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою площею 29,9036 га після закінчення строку договору оренди землі від 12 травня 2010 року, про що свідчить сплата орендної плати, а також відсутність акту про повернення землі орендодавцю.

Лист - повідомлення (рішення) орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору позивачу не надходив.

Імперативною нормою частини 8 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Однак, орендодавець протиправно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 12 травня 2010 року про його поновлення, чим порушує вимоги частини 8 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини 9 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено наступні юридичні факти: орендар продовжує користуватися виділеною (орендованою) земельною ділянкою; орендар належно виконував та виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця (в місячний строк) про відмову в поновленні договору оренди, а також те, що відповідач зволікає та ухиляється від укладання додаткової угоди про поновлення договору.

Вищенаведене є підставою, що передбачена частиною шостою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , для поновлення договору оренди.

При цьому судом враховано відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 25 лютого 2015 року у справі №6-219цс14 (прецедентне рішення).

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, оскільки за змістом ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» підписання додаткової угоди, яка має оформлювати факт поновлення договору, є обов'язковим, то до відносин щодо її підписання підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України щодо порядку обов'язкового укладення чи зміни договорів.

За змістом ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Крім того, відповідно до частин 4, 5 ст. 188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк зарахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відтак, нормами законодавства України прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту поновлення договору (ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» ) та передбачена можливість укладення правочинів про зміну договору за рішенням суду (ст. ст. 187, 188 ГК України).

При цьому слід зазначити, що додаткова угода лише фіксує факт продовження правовідносин, які продовжуються з наступної дати, після припинення, а не з дати укладання додаткової угоди.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.

Укладення в судовому порядку додаткової угоди до договору за своєю правовою природою фактично є вимогою позивача про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, що в силу приписів п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» є належним способом захисту свого порушеного права.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 12 травня 2010 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що у своєму відзиві відповідач посилався на договір від 27 серпня 2003 року (а.с. 58), водночас предметом розгляду даного спору є укладення додаткової угоди до договору оренди укладеного від 12 травня 2010 року.

Посилання відповідача про те, що договір оренди землі укладений з порушенням вимог чинного законодавства, суд не приймає до уваги, оскільки ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів того, що договір оренди землі від 12 травня 2010 року визнаний в судовому порядку недійсним матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про відсутність у договорі оренди землі такої істотної умови як кадастровий номер земельної ділянки, суд вважає безпідставним, оскільки Законом України від 07 липня 2011 року N 3613-VI було внесено відповідні зміни до ст. 15 Закону України „Про оренду земліВ» і вказана редакція Закону набула чинності з 01 січня 2013 року, тобто після укладення договору. Вимога цієї статті щодо істотних умов договору оренди землі стосується моменту укладення договору, а не продовження дії вже укладеного правочину.

Що стосується посилань відповідача на те, що орендована позивачем земельна ділянка відноситься до категорії земель історико - культурного призначення слід зазначити наступне:

Згідно ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України В«Про охорону культурної спадщиниВ» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації (ч. 1 ст. 34 вищевказаного Закону).

Доказів того, що на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться об'єкти внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України відповідач суду не надав.

Твердження відповідача про те, що розпорядження Звенигородської РДА від 09 березня 2010 року № 57/2010-рп є незаконним, а тому його необхідно скасувати, суд не приймає до уваги, оскільки це не є предметом розгляду даного спору.

Щодо проекту землеустрою слід зазначити наступне.

Частиною 10 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ЗК України рішення про надання земельної ділянки у користування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з ст. 50 Закону України В«Про землеустрійВ» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

При поновленні договору від 12 травня 2010 року нова земельна ділянка не формується, а межі і цільове призначення орендованої за цим договором земельної ділянки не змінюються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було спростовано доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Укласти між товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан -2000В» (вул. Шевченка, 39, м. Корсунь - Шевченківський, Черкаської області, ідентифікаційний код 31007692) та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39765890) додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 12 травня 2010 року, зареєстрованого 12 травня 2010 року у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП В«Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» за №041078300905 між товариством з обмеженою відповідальністю В«Лан - 2000В» та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, на той самий строк (на п'ять років) і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39765890 на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Лан -2000В» , вул. Шевченка, 39, м. Корсунь - Шевченківський, Черкаської області, ідентифікаційний код 31007692 - 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 грудня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович