Рішення

від 01.12.2015 по справі 910/25831/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015Справа №910/25831/15

За позовом : Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до відповідача: Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5"

про стягнення матеріальної шкоди в сумі 8756,54 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позову)

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Цимбаліст В.В. (представник за довіреністю)

від відповідача Бриль П.О. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 01 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", 30.09.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 155/г/03-6057 від 24.09.2015 року до відповідача, Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" про стягнення матеріальної шкоди в сумі 14 506,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних з несплатою належних платежів за користування нежилими приміщеннями позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді неотриманої належної плати за використання вказаних нежилих приміщень за період з 01.04.2015 року по 27.08.2015 року на суму 14 506,24 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/25831/15, призначено розгляд справи на 27.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 21.10.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 23.10.2015 року від відповідача надійшло клопотання № 289 від 22.10.2015 року про розгляд справи без участі відповідача, яке долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 27.10.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 290 від 26.10.2015 року, яке долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Судом задоволено клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.10.2015 року розгляд справи відкладено на 24.11.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору. Також у судовому засіданні представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду 30.11.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 30.11.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затверджена рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 року на підставі якої позивач здійснював нарахування плати за користування приміщенням використовував втратила чинність на підставі Рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 року.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 8756,54 грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, яка прийнята господарським судом до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є заборгованість в сумі 8756,54 грн.

В судовому засіданні 01.12.2015 року представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" нежилий будинок № 15-А на вул. Якуба Коласа (згідно з поверховим планом БТІ - вул. Якуба Коласа, 15 а літер А) віднесений до комунальної власності територіальної громади м. Києва та згідно з розпорядженням Представника Президента України від 29.05.1992 року № 368 закріплений на праві господарського відання за Державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

Згідно з п. 1.1 Статуту Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», наведене підприємство є правонаступником Державного комунального виробничого житлово-ремонтного об'єднання.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» є правонаступником Державного комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Так, позивач зазначає, що 17.06.2009 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт про фактичне використання нежилих приміщень у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа. Даний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Сторони склали цей акт про те, що приміщення загальною площею 78,2 кв.м, що знаходиться у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа знаходяться на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація» та фактично використовується КП "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" для розміщення слюсарної майстерні без розпорядчих документів Київської міської ради.

Зазначеним актом сторони погодили застосування для розрахунків і нарахування плати за користування приміщеннями у розмірі орендної плати відповідно до діючої на момент складання акту Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду.

Пунктом 2 акту сторони дійшли згоди, що сума до сплати за фактичне користування приміщеннями за червень складає 2391,74 грн. без ПДВ. Розмір плати за наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Податок на додану вартість нараховується додаткового до плати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується разом з платою за фактичне використання.

В подальшому, відповідач звільнив та передав позивачу, а позивач прийняв частину нежилих приміщень площею 33,80 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.02.2010 року, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Так, позивач зазначає, що оскільки між позивачем та відповідачем були відсутні договірні відносини, користування відповідачем нежилими приміщеннями площею 44,4 кв.м у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа, які йому не належать, є протиправним, в результаті чого, внаслідок неправомірних дій відповідача, пов'язаних з несплатою належних платежів за користування нежилими приміщеннями, останнім було нанесено позивачу майнову шкоду у вигляді неодержаної плати за використання вказаного нежилого приміщення.

17.07.2015 року позивач направив відповідачу вимогу № 155/1/03-3977 від 16.07.2015 року про укладення договору оренди або виселення з нежилих приміщень та сплату заборгованості за фактичне користування нежилими приміщеннями загальною площею 44,4 кв.м у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа за період з 01.04.2015 року по 31.07.2015 року, яка отримана відповідачем 20.07.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

На виконання вимоги позивача № 155/1/03-3977 від 16.07.2015 року, відповідач 28.08.2015 року звільнив та передав позивачу, а позивач прийняв нежиле приміщення площею 44,4 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позову) підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Приписами ст. 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

У відповідності зі ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Таким чином, правовою підставою для користування комунальним майном на правах оренди є відповідний договір, і таке користування має здійснюватися на платній основі. Рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 року № 34/91 було затверджено Положення про порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, а також Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва.

Даною Методикою визначений механізм розрахунку орендної плати за користування об'єктом оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Як вже було встановлено судом, 17.06.2009 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт про фактичне використання нежилих приміщень у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа, яким встановлено, що приміщення загальною площею 78,2 кв.м, що знаходиться у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа знаходяться на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація» та фактично використовується КП "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" для розміщення слюсарної майстерні без розпорядчих документів Київської міської ради.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в період з 01.04.2015 року по 27.08.2015 року користувався нежилими приміщеннями без договору оренди та не сплачував кошти за фактичне використання приміщення, у зв'язку з чим позивачу було нанесено матеріальну шкоду у вигляді неотриманої належної плати за використання нежилих приміщень у будинку № 15 а літер А на вул. Якуба Коласа за період з 01.04.2015 р. по 27.08.2015 року.

Оскільки відповідач використовував нежилі приміщення для розміщення слюсарної майстерні без розпорядчих документів Київської міської ради, розрахунок плати за фактичне користування нежилими приміщеннями позивач проводив на підставі Методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 року № 34/91, де визначено, що розмір місячної орендної плати за наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 19 Методики).

Внаслідок несплати відповідачем належних платежів за користування нежилими приміщеннями, позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді неотриманої належної плати за використання вказаних нежилих приміщень, яка за розрахунком позивача за період з 01.04.2015 року по 27.08.2015 року складає 14 506,24 грн.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною. При цьому, загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 вказаної статті Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Отже, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) винної поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи.

Відсутність договору оренди та відповідне користування комунальним майном територіальної громади міста Києва і є зберіганням майна без достатньої правової підстави і тягне за собою відшкодування шкоди відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затверджена рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 року, на підставі якої позивач здійснював нарахування плати за користування приміщенням, втратила чинність на підставі рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 року.

Так, судом встановлено, що рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року № 34/91, яким було затверджено Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва на підставі якої позивач здійснював нарахування плати за користування приміщенням за спірний період, втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250, яке в подальшому втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року № 415/1280, яке набуло чинності з 15 липня 2015 року.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду у вигляді неотриманої належної плати за використання вказаних нежилих приміщень позивачу було завдано не з його вини та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування приміщеннями, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 8756,54 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог, викладені ним у відзиві на позовну заяву, спростовуються поданою позивачем 01.12.2015 року заявою про зменшення позовних вимог та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, в сумі 8756,54 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційна організація-5" (ЄДРПОУ 36114025, адреса: 03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 15-Б), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (ЄДРПОУ 03366500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: орендної плати за фактичне користування приміщенням - 8756,54 грн. (вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 54 копійки) та судовий збір - 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2015 року.

Суддя О.С. Комарова