Рішення

від 03.12.2015 по справі 760/18590/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

03 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Рейнарт І.М.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року,

встановила:

29 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з грудня 2008 року він працював на посаді директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва. 28 листопада 2012 року відповідно до наказу №492 «Про відрядження», який винесено на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26 листопада 2012 року, він вибув у відрядження до с. Чишки Пустомитівського району Львівської області та до м. Берегового Закарпатської області терміном з 29 листопада 2012 року по 2 грудня 2012 року. В період перебування у відрядженні його безпідставно і незаконно було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) відповідно до розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 №217 від 30 листопада 2012 року. Звільнення вважає незаконним, оскільки воно проведене з грубим порушенням вимог законодавства, зокрема ч. 3 ст. 121 КЗпП України, а тому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 від 30 листопада 2012 року №217 та від 17 січня 2013 року №10 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, поновити його на даній посаді та стягнути з Київської міської державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 від 30 листопада 2012 року №217 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 від 30 листопада 2012 року № 217.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свої доводи мотивує тим, що судом не з'ясовані обставини справи щодо досягнення домовленості сторін у справі про звільнення за згодою сторін. Для розірвання трудового договору за згодою сторін потрібне не тільки волевиявлення працівника та роботодавця щодо розірвання договору, а й їх домовленість щодо строку, протягом якого трудовий договір буде розірвано, однак цю обставину суд першої інстанції не дослідив. Між сторонами також не було досягнуто домовленості куди саме має бути переведений позивач. Намір позивача піти у відпустку з 03.12.2012 р. не співвідноситься з його «волевиявленням» розірвати трудовий договір з 30 листопада 2012 р. Заяву про своє звільнення він до відділу кадрів чи до органу, уповноваженого вирішувати такі питання, не подавав ( відсутня відмітка про реєстрацію такого документу). Наміру припиняти трудові відносини з відповідачами він не мав.

Судом також не з'ясовані обставини його перебування у службовому відрядженні з 28.11.2012 р. по 02.12.2012 р. відповідно до наказу №492 «Про відрядження», факт перебування в якому не заперечується відповідачами.

Судом також не були з'ясовані обставини щодо його перебування на лікарняному в період з 17.12.2012 р. по 29.12.2012 р., про що свідчить листок непрацездатності, за яким позивачу були нараховані виплати.

За таких підстав вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права щодо повноти і всебічності оцінки доказів та дослідження матеріалів справи, що призвело до неповноти з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Порушення норм матеріального права полягає в тому, що судом неправильно застосована норма ч.3 ст.121 КЗпП України, відповідно до якої за відрядженими працівниками зберігається протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Жодних виключень вказана норма не передбачає.

З письмовими запереченнями на вказану апеляційну скаргу звернулись представники Київського міського голови та Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації - ОСОБА_5 та представник Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» - ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 грудня 2008 року розпорядженням Київського міського голови №556 ОСОБА_1 було призначено директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва з 16 грудня 2008 року на контрактній основі, в порядку переведення з Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с.7 т.1).

3 березня 2009 року між ОСОБА_1, як директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено контракт (а.с 9-14 т.1).

Згідно з п.п. 4.2.2. п. 4.2 цього контракту він може бути припинений за згодою сторін.

Розпорядженням заступника Київського міського голови - секретаря Київради №217 від 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 30 листопада 2012 року за угодою сторін ( п. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с.19 т.1).

Розпорядженням заступника Київського міського голови - секретаря Київради №10 від 17 січня 2013 року ОСОБА_2 призначено директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва з 22 січня 2013 року на контрактній основі (а.с.21 т.1).

Відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Доказів того, що сторонами було визначено строк припинення трудового договору, матеріали справи не містять.

При цьому саме по собі дата написання заяви не є обставиною, що свідчить про досягнення домовленості щодо припинення трудових відносин саме з 30 листопада 2012 року.

Крім цього, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 30.11.2012 р., останній просить звільнити його з займаної посади за ст.36 п.1 КЗпП України, у зв'язку з переведенням (а.с.57 т.1).

Відповідно до наказу №237 від 29 листопада 2012 року, з 3 грудня 2012 року по 15 грудня 2012 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, що є доказом відсутності у останнього наміру розірвати трудовий договір з 30 листопада 2012 р. (а.с.20 т.1).

Згідно з ч. 3 ст. 121 КЗпП України за відрядженими працівниками зберігаються протягом всього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наказу №492 «Про відрядження» від 28 листопада 2012 року, який винесено на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26 листопада 2012 року, позивач вибув у відрядження до с. Чишки Пустомитівського району Львівської області та до м. Берегове Закарпатської області. Термін відрядження з 29 листопада 2012 року по 2 грудня 2012 року (а.с.17 т.1).

У відповідності до вказаного наказу Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва здійснило оплату відрядження (а.с.192-195, 206 т.1).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник Київського міського голови не довів, що звільнення позивача з роботи відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи ту обставину, що звільнення позивача відбулось в період перебування його у відрядженні, розпорядження заступника Київського міського голови від 30.11.2012 р. №217 «Про звільнення ОСОБА_1М.» не відповідає вимогам закону, а звільнення позивача з роботи проведено з порушенням трудового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про поновлення позивача на роботі не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 від 30 листопада 2012 року №217, а також про поновлення його на попередній роботі.

Доводи відповідачів в тій частині, що позивач самостійно та власний ризик відбув у відрядження є необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту Контракту від 03.03.2009 р., директор у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Органу управління майном у межах, встановлених чинним законодавством, статутом підприємства та цим Контрактом. Крім того, за цим Контрактом директор зобов'язується здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і зберігання закріпленого за підприємством комунального майна, а Орган управління майном зобов'язується створювати належні умови для роботи директора.

Враховуючи викладене, наказ №492 «Про відрядження» від 28.12.2012 р. на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26.11.2012 р. ОСОБА_1 винесено в межах його повноважень.

Доказів того, що директор підприємства був зобов'язаний узгоджувати накази про відрядження з Органом управління майном суду надано не було.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з Київської міської державної адміністрації.

Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається з п.3.1 укладеного з позивачем Контракту, за виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності.

Оскільки позивач перебував в трудових відносинах саме з комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, заробітна плата йому виплачувалась вказаним підприємством, правові підстави для покладення на Київську міську державну адміністрацію обов'язку по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Клопотань про залучення до участі в справі комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва в суді першої інстанції заявлено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити це питання на стадії апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Не підлягають задоволенню також вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 від 17 січня 2013 року №10 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, оскільки вказане розпорядження не стосується прав та інтересів позивача.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2012 р. працівниками комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва було складено акт про повідомлення ОСОБА_1 про звільнення по телефону (а.с.78 т.1).

В період з 17.12.2012 р. до 29.12.2012 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування у Київській міській клінічній лікарні №4, а з 02.01.2013 р. по 01.02.2013 р. - на стаціонарному лікуванні в ДЗ «Клінічна лікарня МОЗ України» (а.с. 22, 104 т.1).

17.12.2012 р. було складено акт про те, що ОСОБА_1 повторно запропоновано прибути на підприємство, щоб отримати розрахунок і трудову книжку, проте останній повідомив про те, що хворіє (а.с.79 т.1).

12.02.2013 року директором комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва наказано провести повний розрахунок з ОСОБА_1 станом на 30.11.2012 р., внести відповідний запис до трудової книжки та видати трудову книжку ОСОБА_1 (а.с.105 т.1).

Відповідно до даних особової справи, ОСОБА_1 отримав трудову книжку 12.09.2013 р. (а.с. 86 т.1).

Як пояснив сам позивач, про свої звільнення він дізнався 04.01.2013 року та 04.02.2013 р. звернувся за захистом свого порушеного права до Окружного адміністративного суду м. Києва (а.с.24 т.1).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про поновлення на публічній службі закрито (а.с.24-25 т.1).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк звернення з поважних причин, який підлягає поновленню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з Київського міського голови в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 730 грн. 80 коп. (243,60 +243,60 +121,80+121,80).

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради ОСОБА_3 №217 від 30.11.2012 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва з 01 грудня 2012 року.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Київського міського голови в дохід держави судовий збір в сумі 730 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/15440/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.