Постанова

від 30.11.2015 по справі 804/14513/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 р. Справа № 804/14513/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

присекретарі судового засідання ОСОБА_1

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс ТД» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісервіс ТД» (далі - ТОВ «Полісервіс ТД») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000572203 від 17.09.2015 року, яким ТОВ «Полісервіс ТД» донараховано зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 411 387 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Полісервіс ТД» з питань, викладених у запереченні від 28.08.2015 року №2808 до акту перевірки від 31.10.2014 року №3090/04-62-22-3/39220604. ОСОБА_4 №1122/04-62-22-3/39220604 від 03.09.2015 року, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.09.2015 року за №0000572203 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки, зазначені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, зазначивш, що посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, свідків, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Полісервіс ТД» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.08.2015 року №341 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Полісервіс ТД» з питань, викладених у запереченні від 28.08.2015 року №2808 (вх.№7986/10 від 28.08.2015 року) до акту перевірки №3090/04-62-22-3/39220604 від 31.10.2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено ОСОБА_4 № 1122/04-62-22-3/39220604 від 03.09.2015 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Полісервіс ТД»: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме перевіркою ТОВ «Полісервіс ТД» (код ЄДРПОУ 39220604) встановлено заниження податку на додану вартість за період липень 2014 року у сумі 274 257,85 грн.

Правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган, зокрема, визначив непідтвердженість факту придбання продукції у ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» з огляду на відсутність належним чином оформлених паперових носіїв (товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості) та, як наслідок, непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірності визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.07.2014 року позивачем ТОВ «Полісервіс ТД» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» (Постачальник) за №2107.

Відповідно зазначеного договору Постачальник в період дії договору зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов договору поставка товару Постачальником здійснюється на умовах DDP-склад покупця згідно замовлень покупця.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

На виконання умов договору між ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» підписано видаткові накладні №ВН-003886 від 25.07.2014 року, №ВН-003889 від 31.07.2014 року та податкові накладні №3889 від 25.07.2014 року, №3886 від 31.07.2014 року всього на суму 1 645 547,10 грн., в тому числі ПДВ 274 257,85 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 274 257,85 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за липень 2014 року.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків посадові особи ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надали пояснення, в яких підтвердили реальність господарських відносин між ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС».

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо); як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС», у якому відсутній запис щодо відсутності зазначеного контрагента позивача за місцезнаходженням, враховуючи період здійснення господарських операцій. Наявна також інформація, що контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ та мав право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

В обґрунтування висновку про те, що операції між ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» не мають реального характеру податковий орган посилався на акт №135/04-62-22-3 від 25.06.2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» з питань, викладених у запереченні від 10.06.2015 року №1006 до довідки зустрічної перевірки від 15.10.2014 року №1281/04-62-22-3/37621027, відповідно до висновків якого не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «Доммаркет ПС».

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки контрагента є безперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ «Полісервіс ТД», реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Як вбачається з акту перевірки, додатковою підставою для визнання нереальними господарських операцій, здійснених ТОВ «Полісервіс ТД» з контрагентом, являється відсутність товарно-транспортних накладних на постачання товару.

Однак, згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того слід зазначити, що у разі підтвердження дійсного виконання вiдповiдних господарських операцій певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовiсностi постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до вiдповiдальностi.

Щодо посилань податкового органу на відсутність сертифікатів якості на товарно-матеріальні цінності, що передавались контрагентом за договором поставки, суд зазначає, що договором поставки не було передбачено необхідності надання таких сертифікатів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» та, як наслідок заниження податку на додану вартість у сумі 274 257,85 грн.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Полісервіс ТД» та ТОВ «ОСОБА_5 Маркет ПС» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Полісервіс ТД» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Полісервіс ТД». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Полісервіс ТД» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс ТД» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000578203 від 17.09.2015 року про визначення (збільшення) грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісервіс ТД» з податку на додану вартість в сумі 411 387 грн. (в тому числі 274 258 грн. за основним платежем та 137 129 грн. за штрафними санкціями).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісервіс ТД» (код ЄДРПОУ 39220604, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 32, офіс 6а) понесені позивачем судові витрати в розмірі 6170,81 (шість тисяч сто сімдесят) гривень 81 копійка.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2015 року

Суддя ОСОБА_7