Постанова

від 13.10.2015 по справі 810/3550/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року (12:31 год.) м. Київ №810/3550/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №713/10/10-02-10 від 19.01.2015

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування Рішення Білоцерківської ОДПІ про застосування фінансових санкцій від 29.07.2015 №000059/10-02-22-05/3113022727/807.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Білоцерківської ОДПІ про застосування фінансових санкцій від 29.07.2015 №000059/10-02-22-05/3113022727/807 є необґрунтованим та протиправним, таким, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах перевірки і складене відповідачем з перевищенням своїх повноважень.

Позивач вважає, що з моменту введення в дію Податкового кодексу України контролюючий орган має право приймати свої рішення лише у формі податкового повідомлення-рішення, в той час як за формою прийнятого відповідачем рішення останнє не відповідає вимогам податкового законодавства щодо форми.

Зазначає, що відповідачем порушено 10-денний строк прийняття оскаржуваного рішення після складання акту перевірки, оскільки акт перевірки складений 04.03.2015, але надійшов до відповідача 10.03.2015 за вх. № 1054/8, отже строк прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі цього акту перевірки сплив 20.03.2015, однак оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій прийняте 29.07.2015.

Тому на думку позивача оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства в частині процедури оформлення, наявності обов'язкових реквізитів податкового повідомлення-рішення форми «С», терміну його складання, порядку направлення та вручення позивачеві, що тягне за собою визнання його протиправним та скасування в судовому порядку.

Позивач спростовує встановлені актом перевірки порушення щодо виявлення та описання в акті перевірки пляшки алкогольного напою - традиційного японського лікеру CHOYA Original об'ємом 0,75 л з простроченим терміном придатності. При цьому позивач зазначає, що в акті перевірки жодним чином не зазначено, де саме в приміщенні кафетерію ревізори виявили вказану пляшку.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки про перебування на зберіганні та реалізації позивачем алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку та вказує, що вищезазначений алкогольний напій знаходився у приміщенні кафетерію, однак був розташований не безпосередньо на спеціально облаштованому для торгівлі місці (барі) в загальному залі, а знаходився поза його межами (в службовому приміщенні), де і був виявлений посадовими особами ГУ ДФС у Київській області.

До того ж алкогольний напій був знятий з реалізації відповідно до акта від 02.01.2015 №1, не призначався для продажу та потребував подальшої утилізації, тому пляшка японського лікеру CHOYA Original об'ємом 0,75 л була вилучена позивачем з безпосереднього місця торгівлі та перенесена до службового приміщення, де вона очікувала на прибуття представників постачальника для повернення.

Позивач звертає увагу, що відповідач в разі виявлення алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідно до п.228.2 ст.228 Податкового кодексу України зобов'язаний вилучити такий товар з вільного обігу та подати відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскації), однак таких дій контролюючим органом не було здійснено.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено факт зберігання в приміщенні кафетерію, в якому проходила перевірка, пляшки алкогольного напою (японський лікер CHOYA Original, об'ємом 0,75 л., 10% об., виробництва «CHOYA UMESHU Gmbh», вартістю 260 грн., дата виготовлення 12.2010, термін придатності 4 роки), маркованого недійсною маркою акцизного податку.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на приписи п.228.9 ст. 228 ПКУ, яким для продавців товарів встановлена відповідальність за недодержання порядку маркування та продаж алкогольних напоїв.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, зберігання та реалізація алкогольних напоїв дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці.

Відповідач стверджує, що рішення від 29.07.2015 №000059/10-02-22-05/3113022727/807 про застосування фінансових санкцій прийнято у порядок та спосіб, передбачений законодавством, а доводи позивача в позовній заяві не спростовують висновків акту перевірки.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Челюскіна, будинок 58), зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 18.07.2011 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.09.2015 (а.с.9).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №977/29-112 від 19.07.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік в органах державної податкової служби з 19.07.2011 за №20645 (а.с.10).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Київській області № 64 від 26.02.2015 (а.с.53) було видано направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 від 02.03.2015 №742 та №743, якими головним державним ревізорам-інспекторам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доручено здійснити фактичну перевірку позивача (а.с.85,86).

04.03.2015 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевірка проведена в кафетерії за адресою: м. Біла Церква, бульвар 50 річчя Перемоги, 41, діяльність в якому здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1, за результатами перевірки складено акт перевірки №343/10-36-21/НОМЕР_2 від 04.03.2015 (далі - акт перевірки) (а.с.83-84).

Перевіркою встановлено факт зберігання пляшки традиційного японського напою (лікеру) «CHOYA Original» 0,75 л., 10% об., виробництва CHOYA OMESHU Gmbh, вартістю 260,00 грн., терміном придатності 4 роки, дата виготовлення 12.2010, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ ААБТ 000066 12/10 2,955 грн.). Відповідно до наявного маркування на пляшці алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання.

В акті передвіки зазначено, що враховуючи положення пункту 4 статті 11 Закону України №481/95-ВР дана пляшка алкогольного напою є маркованою недійсною маркою акцизного податку.

На підставі акту перевірки №343/10-36-21/НОМЕР_2 від 04.03.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно з абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000059/10-02-22-05/3113022727/807 від 29.07.2015, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с.18-19).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000059/10-02-22-05/3113022727/807 від 29.07.2015 суд зазначає таке.

Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до абз.3 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абз.4 ч. 4 ст.11 Закону №481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.

Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.

Відповідно до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Згідно п.226.2. ст.226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3. ст.226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 ст. 226 Податкового кодексу України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

Згідно п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку ;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції ;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Нормами п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, порушення якого і встановлено під час перевірки позивача, передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Згідно п.19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 слідує, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно п.20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки традиційного японського напою (лікеру) «CHOYA Original» 0,75 л., 10% об., виробництва CHOYA OMESHU Gmbh, вартістю 260,00 грн., терміном придатності 4 роки, дата виготовлення 12.2010, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ ААБТ 000066 12/10 2,955 грн.). в акті перевірки зазначено, що відповідно до наявного маркування на пляшці алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання, на підставі чого працівники контролюючого органу прийшли до висновку, що перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом в судовому засіданні 03.09.2015 оглянуто пляшку традиційного японського напою (лікеру) «CHOYA Original» 0,75 л, 10% об., виробництва CHOYA OMESHU Gmbh, терміном придатності 4 роки, дата виготовлення грудень 2010 року, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ ААБТ 000066 12/10 2,955 грн.), до матеріалів справи долучено фототаблиці пляшки (а.с.66-67).

Судом під час огляду в судовому засіданні пляшки традиційного японського напою (лікеру) «CHOYA Original» 0,75 л із маркою акцизного податку попереднього зразка (АІ ААБТ 000066 12/10 2,955 грн.) встановлено, що оглянута пляшка алкогольного напою є маркованою маркою акцизного податку попереднього зразка, марка акцизного податку не містить ознак підробки та наклеєна відповідно до вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Отже проаналізувавши вищенаведені норми суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251 відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів , в якому відсутні алкогольні напої, марковані марками акцизного податку попереднього зразка, які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.

Відтак, суд вважає, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.

До того ж жодних доказів на підтвердження факту зберігання позивачем алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка із порушенням терміну придатності для споживання податковий орган суду не представив, а актом перевірки не встановлено, де саме зберігалась пляшка алкогольного напою і чи знаходилась така пляшка в реалізації, в той час як відповідальність відповідно до абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання у вигляді фінансових санкцій (штрафів) передбачена саме за зберігання або реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що в разі закінчення терміну придатності продукту, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, така продукція не відповідає критеріям, передбаченим абз.5 п. 20 Положення №1251 щодо немаркованих товарів, а тому визнання такої продукції немаркованою на думку суду є безпідставним.

Отже, встановлене перевіркою порушення щодо відсутності марки акцизного податку на упаковці пляшки алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.

Крім того, суд зазначає, що положення абз.4 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР не встановлюють випадки недійсності марок акцизного податку попереднього зразка, як і не встановлюють критеріїв для визнання продукції, маркованої марками попереднього зразка, немаркованою, а лише закріплюють право осіб на використання вже придбаних ними марок акцизного податку попереднього зразка та реалізацію продукції, що маркована такими марками, тобто встановлюють вичерпний перелік підстав, коли марки акцизного податку попереднього зразка є дійсними.

Більш того суд зазначає, що дана норма закону прийнята для захисту прав осіб, що вже придбали марки акцизного податку попереднього зразка для виробництва підакцизних товарів чи осіб, що реалізують продукцію, марковану марками акцизного податку попереднього зразка та звільняє останніх від необхідності придбання марок акцизного податку нового зразка і повторної сплати акцизного податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а відтак норми Податкового кодексу України та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251 повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини сторін, в той час як посилання на наведені норми в акті перевірки, складеному відповідачем, відсутні, а отже протиправно відповідачем не проаналізовані та не застосовані.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки №343/10-36-21/НОМЕР_2 від 04.03.2015 про порушення позивачем вимог ст.11 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку, є безпідставними.

Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (частина 2 статті 677 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23.12.1997 року № 771/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата "Вжити до" (кінцевий термін споживання) - термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації.

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Відповідно до абз.3 ч. 3 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув , забороняється.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056, затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 даного Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до абзацу 4 пп. 4.1.2 п. 4.1 Розділу IV даного Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про заборону реалізації продукції в разі коли строк придатності додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, чи коли такий строк закінчився.

Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.

Крім того, судом встановлено, що на день проведення перевірки термін придатності алкогольного напою - японський лікер CHOYA Original, об'ємом 0,75 л., 10% об., виробництва «CHOYA UMESHU Gmbh» дата виготовлення 12.2010, сплив, а тому вказана пляшка алкогольного напою була вилучена позивачем з реалізації (списана) для повернення постачальнику, що підтверджується актом від 02.01.2015 №1 про зняття з реалізації алкогольних напоїв та особистими поясненнями позивача в судовому засіданні (а.с.23).

В судовому засіданні 03.09.2015 був допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який працює на підставі трудового договору на посаді бармена та був присутній під час перевірки, який зазначив, що спірну пляшку алкогольного напою було виявлено в службовому приміщенні, дана пляшка була закрита і маркова маркою акцизного податку із закінченим терміном зберігання.

Крім того, судом були допитані в судовому засіданні 24.09.2015 в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посадові особи, що проводили перевірку, які зазначили, що спірну пляшку алкогольного напою було виявлено в приміщенні кафетерію для відвідувачів за барною стійкою. Свідки стверджують, що даний алкогольний напій знаходився в реалізації, ціну на товар взято з меню кафетерію. Свідки пояснили, що в запереченнях до акту перевірки про той факт, що даний алкогольний напій не знаходиться в реалізації не було зазначено, а лише вказано про те, що даний напій був закритий.

Суд, досліджуючи акт перевірки, встановив, що в акті перевірки №343/10-36-21/НОМЕР_2 від 04.03.2015 не зазначено, де саме виявлено пляшку алкогольного напою, а лише вказано у вступній частині акту, що перевірка проведена в приміщенні кафетерію, за адресою: місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 41.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 19 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - правила №854) у торговельному залі на відповідному торговельному обладнанні повинні бути виставлені алкогольні напої у повному асортименті, наявному у суб'єкта господарювання.

Алкогольні напої розміщують за групами, видами і марками на пристінних гірках, столах, прилавках.

Згідно пункту 21 Правил № 854 суб'єкт господарювання повинен забезпечити інформування споживача про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, що перебувають у продажу. На ціннику чітко зазначається назва напою, місткість, ціна за одиницю товару у грошовій одиниці України. На зворотному боці цінника повинен бути підпис особи, відповідальної за визначення ціни, і дата, скріплені печаткою або штампом суб'єкта господарювання. Для підприємств системи споживчої кооперації, крім розташованих у містах, наявність печатки або штампа не є обов'язковою.

Заклади ресторанного господарства повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мілілітрів напою у грошовій одиниці України (п.25 Правил №854).

З огляду на наведені норми слід дійти висновку, що всі алкогольні напої, що знаходяться в реалізації позивача, повинні знаходитись у торговельному залі на відповідному торговельному обладнанні (барній стійці, вітрині тощо), позначені цінниками та містити інформацію про ціну за пляшку, ціну за 50 та 100 мілілітрів напою.

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірну пляшку алкогольного напою було виявлено за барною стійкою в залі для відвідувачів, а ціну на алкогольний напій було взято з меню, однак дана обставина не була зафіксована в акті перевірки жодним чином, як не встановлено і того, чи містила пляшка цінник із зазначенням ціни.

Більш того, позивач заперечує проти даного факту та зазначає, що дану пляшку було виявлено в службовому приміщенні, оскільки даний алкогольний напій був знятий з реалізації, а тому були відсутні цінники на вказаній пляшці, а інформація про ціну була наявна лише в меню закладу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що алкогольний напій японський лікер CHOYA Original, об'ємом 0,75 л., 10% об., виробництва «CHOYA UMESHU Gmbh» на момент перевірки був знятий з реалізації та зберігався в службовому приміщенні кафетерію, де і був виявлений під час проведення перевірки, а доказів на підтвердження того, що вказана пляшка алкогольного напою знаходиться на зберіганні або в реалізації акт перевірки не містить.

Отже, матеріали справи свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем абз.3 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР, а встановлений перевіркою факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, з порушенням терміну придатності для споживання унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, оскільки встановлений перевіркою факт не є зберіганням або реалізацією алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Крім того, досліджуючи правомірність прийняття позивачем рішення саме у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкового повідомлення-рішення, суд встановив таке.

ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пунктами 2, 3 Порядку № 790 визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». До суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно пункту 8 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку, яким визначено форму такого рішення у вигляді рішення про застосування фінансових санкцій.

Втім з прийняттям Податкового кодексу України суд вважає, що правових підстав для застосування позивачем ОСОБА_6 Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - немає.

Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно з наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447, (далі - Порядок № 1236) з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість затверджено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Відповідно до Порядку № 1236 замість податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачено складання та надсилання платникам податків лише податкових повідомлень-рішень.

Суд приймає до уваги, що станом на день розгляду справи залишається чинним Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003р. № 790, яким керувався відповідач при складанні рішення про застосування фінансових санкцій.

Проте, відповідно до п. 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що п. 4. наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735, який втратив чинність з 08.01.2013 року у зв'язку з набранням чинності наказом ДПА України № 1236 від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», було наказано Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розробити та надати Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування замовлення на внесення змін до інформаційної системи з метою автоматичного формування податкових повідомлень-рішень.

Однак, контролюючим органом у порушення зазначених норм досі застосовується форма рішення про застосування фінансових санкцій, встановлена у додатку до постанови КМУ №790.

Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи структурним підрозділом ДФС, реалізуючи надану компетенцію в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за результатами проведення перевірок в сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен складати лише податкові повідомлення-рішення, які є єдиною та уніфікованою формою прийняття рішень всіма органами ДФС за результатами перевірок законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на ці органи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000059/10-02-22-05/3113022727/807 від 29.07.2015, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн. не відповідає встановленій Податковим кодексом України формі, та як наслідок не може бути визнане правомірним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що спірне рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій №000059/10-02-22-05/3113022727/807 від 29.07.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно квитанції № КП5987/1 від 07.08.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 94 КАС України.

Судом 13.10.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 19.10.2015 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №000059/10-02-22-05/3113022727/807 від 29.07.2015 у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання 09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Челюскіна, будинок 58) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 38614712, місцезнаходження юридичної особи 09117 м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12).

ОСОБА_6 набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.