Постанова

від 01.12.2015 по справі 813/5509/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року справа № 813/5509/15

12 год. 34хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСЛ ВУД ЮКРЕЙНВ» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю В«ДСЛ ВУД ЮКРЕЙНВ» (далі - ТзОВ В«ДСЛ ВУД ЮКРЕЙНВ» ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015р. №0014671501, №0014681501;

- стягнути в користь позивача кошти бюджетного відшкодування 771581грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р. позивач здійснював експортні операції з деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404, які на момент їх здійснення були звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Тому, відповідач протиправно дійшов висновку про відсутність в позивача права на віднесення до податкового кредиту експортних операцій з деревини вказаних товарних позицій за червень - липень 2014 року ПДВ на суму 121203грн. Позивач вважає, що на вказані відносини не можуть поширюватись норми Закону України від 31.07.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким скасовано пільгу зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД.

Позивач також вважає, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки помилково дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 291400грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «МетРудТранс». Позивач зазначає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій.

Позивач також вважає протиправним не відшкодування йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 396179грн. за травень 2015року. Позивач зазначає, що вказана сума бюджетного відшкодування є безспірною, а тому протиправно не перерахована позивачу в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за результатами проведення перевірки відповідачем правомірно встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 375146грн. Відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) тимчасового до 01.01.2014р. від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, в тому числі операції з імпорту відходів і брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ 4401 30 90 00). Законом України від 31.07.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», який набрав чинності 03.08.2014р., скасовано пільгу зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД. З цих підстав, відповідач вважає, що в позивача відсутнє право на віднесення до податкового кредиту експортних операцій з деревини вказаних товарних позицій, в результаті чого позивач безпідставно відніс до податкового кредиту за червень - липень 2014 року ПДВ на суму 121203грн.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 291400грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Мет РудТранс», оскільки до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України застосовується нульова ставка ПДВ.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просили суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «ДСЛ ВУД ЮКРЕЙН» зареєстроване 17.03.2014р. як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 39138502, місцезнаходження: м.Львів, вул. Винниченка, 3, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.12.2014р. Позивач взятий на податковий облік з 18.03.2014р., перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, .п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДСЛ ВУД ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 32713144) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015р. За результатами перевірки складено акт від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-99/39138502 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.193, п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 375146грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 345402грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 29774грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015р.:

- №0014681501, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 29744грн.;

- №0014671501, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345402грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 86531грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування і стягнення з Державного бюджету України коштів бюджетного відшкодування в сумі 771581грн.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р. здійснював експортні операції деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 УКР ЗЕД. Вказана обставинна повністю визнана сторонами.

Відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України) тимчасового до 01.01.2014р. від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, в тому числі операції з імпорту відходів і брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ 4401 30 90 00).

Законом України від 31.07.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», який набрав чинності 03.08.2014р., скасовано пільгу зі звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем спірних операцій), якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту такого платника.

Як встановлено судом, позивач в період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р. здійснював експортні операції з деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404, які на момент проведення таких операцій звільнялись від оподаткування податком на додану вартість.

З аналізу наведених норм вбачається, що в позивача відсутнє право на віднесення до податкового кредиту сум з експортних операцій деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404, оскільки такі операції звільнені від оподаткування, а тому, відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем п.198.4 ст.198 ПК України, яке полягає в безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ на суму 121203грн., в тому числі за червень 2014р. - 76996грн., за липень 2014р. - 44207грн.

Щодо висновків відповідача про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 291400грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «МетРудТранс», суд зазначає таке.

Між позивачем та ТзОВ «МетРудТранс» укладено договір №МРТ-589 від 11.06.2014р. про організацію перевезень вантажів відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «МетРудТранс») зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (позивача) виконати або організувати виконання визначених вказаним договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 11.06.2014р. (додатку до вказаного договору №МРТ-589 від 11.06.2014р.) послуги виконавця оплачуються в розмірі трьох відсотків від тарифу завантаженого і порожнього завантаження (без ПДВ).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТзОВ «МетРудТранс» позивач надав суду копії таких документів: договору №МРТ-589 від 11.06.2014р. про організацію перевезень вантажів з додатками, акти наданих послуг з додатками від 15.04.2015р. №261, №261, від 31.03.2015р. №186, №187, від 28.02.2015р. №119, №120, від 31.01.2015р. №67, №68, від 31.12.2014р. №920, №921, від 30.11.2014р. №753, №754, від 31.10.2014р. №693, №696, від 30.09.2014р. №590, №591, від 31.08.2014р. №532, №534, від 31.07.2014р. №478, №479, від 30.06.2014р. №411, №412.

На підтвердження правомірності одержання вантажів, організацію перевезень яких забезпечувало ТзОВ «МетРудТранс» позивач надав суду копії таких документів: договору поставки нафтопродуктів №5 від 01.05.2014р., видаткових накладних від 13.06.2014р. №113, від 20.06.2014р. №118, від 07.07.2014р. №139, від 17.07.2014р. №146, від 30.07.2014р. №150, договору про подачу та збирання вагонів №Л/ДН-1/14/1317/м/п, виписок з особового рахунку позивача від 01.07.2014р. та від 01.08.2014р., договору купівлі-продажу №000228 від 18.06.2014р.,видаткової накладної №УМ-0000165 від 04.07.2014р., договору №000052 від 18.06.2014р., видаткової накладної №ГК-0000038 від 04.07.2014р., договору поставки №К-56 від 23.06.2014р., видаткових накладних №РН-ТТ100033257 від 25.06.2014р., №Ч-ТТ10000202462 від 25.06.2014р., №1047 від 11.08.2014р.

Позивач також надав суду копію висновку експерта Черкаського відділення КНДІСЕ за результатами проведеного на замовлення позивача експертного економічного дослідження від 02.11.2015р. №633/15-23,згідно з яким документально не підтверджуються висновки акта ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області від 05.08.2015р. №1402/13-04-15-01-99/39138502 в частині завищення позивачем бюджетного відшкодування в розмірі 345402грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного податкового кредиту в сумі 29744грн. Підставою для вказаних висновків став факт документального підтвердження господарських відносин позивача з ТзОВ «МетРудТранс».

Оцінюючи вказані докази, подані позивачем, суд зазначає, що реальність господарський операцій між позивачем та ТзОВ «МетРудТранс» є встановленою та відповідачем не заперечується, проте, вказаний факт не є визначальним при вирішенні питання щодо наявності в позивача права формування податкового кредиту з вказаними операціями, з огляду на таке.

З додатків до актів наданих послуг від 15.04.2015р. №261, №261, від 31.03.2015р. №186, №187, від 28.02.2015р. №119, №120, від 31.01.2015р. №67, №68, від 31.12.2014р. №920, №921, від 30.11.2014р. №753, №754, від 31.10.2014р. №693, №696, від 30.09.2014р. №590, №591, від 31.08.2014р. №532, №534, від 31.07.2014р. №478, №479, від 30.06.2014р. №411, №412 вбачається, що ТзОВ «МетРудТранс» надавало позивачу послуги з міжнародного перевезення вантажів. При цьому, кожне перевезення оформлялося двома актами наданих послуг, які розділяли маршрут перевезення в межах території України та поза її межами. Так, за отримання послуг з перевезення в межах території України сторони нараховували ПДВ (акти наданих послуг від 15.04.2015р. №261, від 31.03.2015р. №186, від 28.02.2015р. №119, від 31.01.2015р. №67, від 31.12.2014р. №920, від 30.11.2014р. №753, від 31.10.2014р. №693, від 30.09.2014р. №590, від 31.08.2014р. №532, від 31.07.2014р. №478, від 30.06.2014р. №411), а до перевезення поза межами території України застосовували нульову ставку ПДВ (акти наданих послуг від 15.04.2015р. №262, від 31.03.2015р. №187, від 28.02.2015р. №120, від 31.01.2015р. №68, від 31.12.2014р. №921, від 30.11.2014р. №754, від 31.10.2014р. №696, від 30.09.2014р. №591, від 31.08.2014р. №534, від 31.07.2014р. №479, від 30.06.2014р. №412).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги)

при перевезенні вантажів.

Відповідно до ч.2 ст.8 вказаного Закону транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення, за умови, що перевізник є платником ПДВ. Якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг, не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Відповідно до абз. «а» п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Єдиним міжнародним перевізним документом є документ, складений мовою міжнародного спілкування в залежності від обраного виду транспорту.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами на окремих ділянках маршруту.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідно до п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України нульова ставка з ПДІ застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезень вантажів в цілому без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

З доданих позивачем до матеріалів справи накладних (Т.2 а.с.4, 5, 9, 13, 16, 17, 20, 21, 30, 31, 38, 39, 44, 45, 47, 50, 55, 56, 57, 59, 62, 63, 64, 67, 69, 70 - 74, 77, 80 - 83, 85 - 88, 90 - 94, 101 - 102) вбачається, що міжнародні перевезення вантажу, які організовувало ТзОВ «МетРудТранс» на замовлення позивача, оформлялися єдиним міжнародним перевізним документом. А, відтак, у сторін не було підстав для складання за результатами здійснення єдиного міжнародного перевезення двох актів наданих послуг та нарахування податку на додану вартість щодо операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів на відрізку поза межами митної території України.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість на суму 291400грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «МетРудТранс», до яких застосовується нульова ставка оподаткування ПДВ.

Згідно з поданою позивачем декларацією з податку на додану вартість за травень 2015року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок відображена в рядку 30 декларації, яка сформована з врахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованою за попередні (звітні) податкові періоди, а саме: травень - серпень 2014р., жовтень - грудень 2014 р., січень 2015р. складає 618981грн.

Відповідно до поданої позивачем декларацією з податку на додану вартість за травень 2015року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок відображена в рядку 23.2 декларації, яка сформована з врахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованою за попередні (звітні) податкові періоди, а саме: лютий квітень 2015 року складає 122600грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до вказаного Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи встановлене судом безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на суму 121203грн. (по експортних операціях з деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404) та на суму 291400грн. (по взаємовідносинах з ТзОВ «МетРудТранс»), відповідач правомірно дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 345402грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 29774грн. Тому, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015р. №0014671501, №0014681501 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення в користь позивача кошти бюджетного відшкодування сум ПДВ 771581грн. суд зазначає таке.

У п.3.13 Акта перевірки (а.с. 33) зазначено, що перевіркою не встановлено розбіжностей при відображення позивачем у декларації за травень 2015року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку в сумі 396179грн.

Позивач зазначає, що оскільки вказана сума бюджетного відшкодування є безспірною, то вона підлягає автоматичному відшкодуванню, а тому просить суд стягнути її з Державного бюджету України в користь позивача.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що він звертався на гарячу лінію Державної податкової інспекції з відповідною заявою (ГО 218043), у відповідь на яку йому повідомили, що для вказаного списання необхідне додаткове підтвердження з м.Києва. Доказів звернення позивача на гарячу лінію чи в інший встановлений законом спосіб до органів Державної фіскальної служби України позивачем не надано.

Суд встановив, що документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ДСЛ ВУД ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 32713144) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015р. проводилась на підставі п.п.78.1.8 п.78.1ст.78 ПК України (платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V вказаного Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень).

Порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначається ст.200 ПК України.

Відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст.200 ПК України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З аналізу наведених норм вбачається, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість проводиться органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів після отримання висновку контролюючого органу. При відсутності такого висновку ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області в органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, немає підстав для проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення в користь позивача коштів бюджетного відшкодування в сумі 771581грн. за таких обставин, є передчасною та не підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю В«ДСЛ ВУД ЮКРЕЙНВ» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 07.12.2015р.

Суддя А.Г. Гулик