Ухвала

від 04.12.2015 по справі 915/1544/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

04 грудня 2015 року Справа № 915/1544/15

м. Миколаїв

Кредитор : Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, 54028, м.Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1.

Боржник: Закрите акціонерне товариство «Оздоровчий центр «Нептун», 54034, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30243288.

Розпорядник майна : арбітражний керуючий ОСОБА_1, адреса для листування: 65049, м.Одеса, вул. Палубна, 9/4.

Суддя - Василяка К.Л.

Суть справи: про визнання грошових вимог в сумі 113763,98 грн. у справі про банкрутство ЗАТ «Оздоровчий центр «Нептун», м.Миколаїв.

12.11.2015р. на адресу суду від ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла заява №5246/9/14-02-10-07 від 11.11.2015р. про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 113763,98 грн.

Розглянувши заяву кредитора, суд встановив, що до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також не додано належних та допустимих доказів направлення заяви та доданих до неї документів на адресу боржника та ліквідатора.

Натомість у заяві кредитор просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю на рахунках кредитора (КЕКВ 2800) коштів для сплати судового збору.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду заяви кредитора, який звертається з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом встановлено у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.

Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, законом не визначено обставини, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку відстрочити сплату судового збору або звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналіз правового змісту зазначених норм свідчить про те, що звільнення кредитора від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання заяви з грошовими вимогами у зв'язку з важким майновим станом кредитора.

Всупереч зазначеним вимогам, кредитором не подано суду належних доказів які б підтверджували, що майновий стан останнього робить неможливим сплату судового збору за подання заяви на момент її подання. Не додано доказів і того, що матеріальне становище кредитора зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду та вирішення спору по суті та він зможе сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі .

Покладення сплати судового збору на банкрута суперечитиме приписам статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якими з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Судовий збір за звернення кредитора до суду із заявою про визнання грошових вимог відповідно до норм лише підлягає відшкодуванню за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.

Покладення ж в даному випадку судового збору на банкрута за відсутності у останнього коштів або майна, на яке можливо звернути стягнення, унеможливить сплату судового збору та призведе до втрат Державного бюджету України.

З огляду на наведене, подане ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Окрім цього, кредитором, всупереч приписам ч.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не додано доказів направлення заяви на адресу боржника та розпорядника майна.

За таких обставин, вказана заява подана без дотримання норм, зазначених у частині 3 статті 23 вказаного Закону.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №5246/9/14-02-10-07 від 11.11.2015р. про визнання грошових вимог до боржника в сумі 113763,98 грн. та додані до неї документи повернути кредитору без розгляду.

Суддя К.Л. Василяка