Постанова

від 01.12.2015 по справі 812/661/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/661/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства В«Лутугинський науково-виробничий валковий комбінатВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 265904,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державного підприємства В«Лутугинський науково-виробничий валковий комбінатВ» (далі за текстом - Відповідач) з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 265904,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується довідкою від 19.06.2007 №15. Відповідно до положень статей 19, 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 В«Про реалізацію статей 19, 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , та згідно поданого Звіту 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік Відповідач не працевлаштував 5 інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника Відповідача складає 36676,78 грн.

Оскільки Відповідачем не створено 5 робочих місць для інваліда, за ним утворилася заборгованість за невиконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 183383,90 грн. та пені у розмірі 82521,00 грн.

Вказані кошти Позивач просить суд стягнути з Відповідача.

Відповідач позов не визнав надав заперечення в якому наполягав на відсутності підстав для задоволення позову оскільки виконав передбачені законом вимоги зі створення робочих місць та подання відповідних звітів. Додатково наполягав на невідповідності розрахунків штрафних санкцій у зв'язку із невірним визначенням облікової ставки 30% (а.с. 118-119).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях. Додатково надав докази правомірності відмови у працевлаштування інваліда направленого центром зайнятості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Відповідач є юридичною особою та зареєстрований у якості роботодавця Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 29.04.1994 за № 44/222/5, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 19.06.2007 № 15 (а.с.7).

Як вбачається з інформації за показниками звіту 10-ПІ з Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів Відповідач, 06 лютого 2014 року подав до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу 1473 осіб, з них, середньооблікова кількість штатних працівників яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 54, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» складає 59 осіб, не працевлаштовано 5 інвалідів (а.с.8).

За розрахунком позивача (а.с.9) відповідач повинен був працевлаштувати у 2013 році 5 інвалідів, фактично працевлаштовано 0 інвалідів, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у сумі 183383,90 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 450 календарних днів відповідачу нарахована загальна сума штрафних санкцій та пені в розмірі 82521,00 грн. Пеню нараховано за період з 16.04.2014 по 09.07.2015 включно (а.с.9).

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з п.5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (п.п. 1.1 п. 5); організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (п.п.1.2. п.5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом (п.п. 1.4 п. 5); обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю (п.п. 1.5 п. 5).

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі - Закон № 875).

За змістом ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 В«Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно із п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875. При цьому нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ст.18 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» .

В той же час, доказів того, що Відповідач необґрунтовано відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку позивачем не надано.

Судом встановлено, що Відповідач подавав у 2013 році до Лутугинського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щомісячно у період з січня по грудень 2013 року, у яких роботодавцем визначено потребу в робочій силі (вакансії) (а.с.71-90, 120-122).

Крім того, на виконання ухвали суду від 17.07.2015 Луганський обласний центр зайнятості у відповіді від 31.07.2015 №30/12-1814 зазначено, що за період з січня по грудень 2013 року Відповідачем подані. Також на підприємство направлялась 1 особа з обмеженими фізичними можливостями, в працевлаштуванні якій роботодавцем було відмовлено на підставі того, що кандидатура не відповідає вимогам (а.с.27).

Згідно пояснень представника відповідача та доказів наданих на підтвердження пояснень вбачається, що дійсно у 2013 році Лутугинським районним центром зайнятості на підприємство для працевлаштування на посаду «молодша медична сестра» була направлена ОСОБА_3 - особа з обмеженими фізичними можливостями, якого не можливо було працевлаштувати на зазначену вакансію внаслідок наявності у останнього психічного захворювання.

У відповідності до пункту 3 додатку 6 до Переліку загальних медичних протипоказань до роботи і шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу , затвердженого Наказом Мінохоронздоров'я від 21.05.2007 року № 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій", психічні захворювання та подібні їм стани, що підлягають обов'язковому диспансерному нагляду в психоневрологічних диспансерах, епілепсія та інші пароксизмальні розлади свідомості є перешкодою для виконання трудових фукцій молодшої медичної сестри. Інформація щодо стану здоров'я та психічного стану особи яка зверталась з приводу працевлаштування на вакансію молодшої медичної сестри здравпункту ДП "ЛНВВК" міститься у Державному закладі "Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня" (адреса: 92000, Луганська область, м. Лутугине, пров. Октябрський, 1) та може бути надана на вимогу суду в порядку, передбаченому ст.6 Закону України "Про психіатричну допомогу" 12.02.2000 року № 1489-ІІІ.

26 жовтня 2015 року за вих. № 812/661/15/17718/15 надіслано судовий запит Державному закладу "Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня" з приводу надання інформації про стан здоров'я ОСОБА_3 та про можливі обмеження для працевлаштування зазначеної особи (а.с.106).

Листом від 09.11.2015 за № 903 Державний заклад "Лутугинська центральна районна багатопрофільна лікарня" повідомила про знаходження у період з 2005 по 2014 року ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: F20.01. Є інвалідом 3 групи, останній медичний огляд у Тернопільській психоневрологічній МСЕК від 03.06.2015. Трудові рекомендації згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда (а.с. 123).

Також відповідачем надано копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності ОСОБА_3 (а.с. 137), копію індивідуальної програми реабілітації (а.с. 138-141), копію доповідної записки про невідповідність інваліда ОСОБА_3 вимогам для працевлаштування на посаду «молодша медична сестра» та про її відмову від інших запропонованих посад (а.с. 143).

У звіті за формою №3-ПН підприємство неодноразово зазначило характеристики вакантного місця, а також основні вимоги до претендента на вакансію, а саме окрім іншого: інваліди без наявних ознак психічних порушень.

Вказані обставини свідчать про те, що Лутугинським районним центром зайнятості було направлено на працевлаштування кандидатуру, яка заздалегідь не відповідала заявленим вимогам підприємства, а тому ця відмова не може бути розцінена як необґрунтована.

Враховуючи специфіку виробничого процесу Відповідача та відсутність прямої заборони встановлювати зазначені обмеження, які фактично не є предметом спору по справі, у суду відсутні підстави вважати відмову у працевлаштуванні ОСОБА_3 як порушення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.

Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів саме в кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік не є безумовною підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, що можливе лише у випадку не вчинення підприємством прямо передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів та прямого порушення вимог Закону № 875, чого Позивачем у даній справі не доведено.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що Відповідачем вжито усіх необхідних та можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки вакантні посади для інвалідів на підприємстві не зайняті не з вини Відповідача, що унеможливлює застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства В«Лутугинський науково-виробничий валковий комбінатВ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 265904,90 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4