Ухвала

від 19.11.2015 по справі 808/2612/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 808/2612/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Баранник Н.П.

           суддів:                     Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 808/2612/15 за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної виробничо-комерційної фірми "Меркурій" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

          Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Меркурій" (далі – відповідач) про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 30 138,82 грн..

          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено повністю.

          Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

          В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

          Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 №42, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2014 році – 56 осіб.

          Середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, у відповідача повинна складати 2 особи. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2014 році, – 0 осіб.

          Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2014 року відповідач подавав звіти про наявність вакансій форми 3-ПН у порядку, передбаченому законодавством України.

          Також, судом з'ясовано, що відповідач у засобах масової інформації розміщував у 2014 році оголошення з приводу вакансій для інвалідів.

          На підтвердження того, що відповідачем протягом 2014 року подавались звіти про наявність вакансій та можливість працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, надано лист Бердянського міського центру зайнятості від 27.05.2015 №1122/03-14.

          Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, враховуючи наступне.

          Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року №1251-XII “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

          Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вживав усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Згідно зі статтею 18 Закону №875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

          Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення санкцій є безпідставними.

          Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

          Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 808/2612/15 - залишити без змін.

          Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                                      Н.П. Баранник

           Суддя:                                                                      Н.І. Малиш

           Суддя:                                                                      А.А. Щербак