Ухвала

від 24.11.2015 по справі 809/1321/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/6972/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді ОСОБА_1,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мартинишин Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у рогатинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року у справі № 809/1321/15 за позовом дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росана-Агро» до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015 року за № НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2015 року дочірнє підприємство «Торговий дім «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2015 року за №0000172207.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно наказу від 16.022015 року за №65 «Про проведення перевірок» відповідачем здійснено перевірку дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро», за результатами якої складено акт від 24.02.2015 року за №090022. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015 року за №0000172207. Вважає, дане рішення податкового органу протиправним, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року наказ головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 16.022015 року за №65 «Про проведення фактичних перевірок» визнано протиправним та скасовано. Крім того, згідно чинного законодавства у 2015 та 2016 роках діє мораторій на перевірки контролюючими органами підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців. Однак, всупереч чинному законодавства та судовому рішенню відповідач вчиняв подальші дії по виконання протиправного наказу. Тому, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015 року за №0000172207.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року позов задволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що дочірнє підприємство «Торговий дім «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 31048807) 25.12.2000 року зареєстроване як юридична особа за адресою: с. Підгороддя, Рогатинського району Івано-Франківської області, 77023, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.01.2014 року за №18020047 (а.с. 18-20).

На підставі наказу від 16.02.2015 року за №65 та направлень на перевірку від 16.02.2015 року за №№86, 81 відповідачем 17.02.2015 року проведена перевірка господарської одиниці - магазину №11 «Росана», який знаходиться по вул. Молодіжна, 41 в м. Івано-Франківську, (а.с. 67-68).

Фактичні обставини перевірки зафіксовані в акті від 24.02.2015 року за №090022 (а.с. 14-17, 69-72).

Перевіркою виявлені порушення пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року за №265/95-ВР, із змінами та доповненнями (а.с. 69-72).

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 11.03.2015 року за №0000172207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. У рішенні податкового органу вказано, що підставами для застосування штрафу є норми підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року за №265/95-ВР (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини даної адміністративної справи, зокрема, той факт, що наказ від 16.02.2015 року за №65 «Про проведення фактичних перевірок», який був підставою для проведення перевірки дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» скасований постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року, неможливість реально встановити фактичну невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі вказаній в денному звіті РРО, а також норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що державною податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області неправомірно застосований штраф до позивача. Тому, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2015 року за №0000172207 слід визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено про невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка знаходиться в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 0,09 грн. Разом з тим, у пункту 2.2.13 акта вказано суму готівкових коштів на місці проведення розрахунків - 4651,30 грн., у цьому ж пункті зазначено також суму згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій - 4651,38 грн., різниця (невідповідність) складає - 0,08 грн. (4651,30 - 4651,38 = 0,08 грн.) (а.с. 15, 70).

У додатку до акта перевірки, де міститься опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, вказано номінали купюр та їх кількість. При цьому, кількість копійок та їх номінали в додатку не вказано, а лише зазначено загальну суму цифрами - « 27.3». Тому, враховуючи вказану в акті невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків - 0,09 грн. та реальну різницю між сумами зазначеними в пункті 2.2.13 акта - 0,08 грн., суд не може об'єктивно встановити реальний розмір невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

При вирішенні питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного нормативного обґрунтування спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 року, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 54.3.3 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року за №265/95-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, серед іншого, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно статті 8 вказаного Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів.

Відповідно пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Нормами статті 17 Закону №265/95-ВР встановлені фінансові санкції за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів.

Окрім вказаного суд зазначає, що частиною 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року в адміністративній справі №809/766/15 наказ головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 16.022015 року за №65 «Про проведення фактичних перевірок» визнано протиправним та скасовано. Ухвалою суду від 23.02.2015 року зупинено дію вказаного наказу (а.с. 56-58, 9).

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставною, не обґрунтованою і не підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року у справі № 809/1321/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

ОСОБА_2