Ухвала

від 19.11.2015 по справі 819/2381/13а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 876/3092/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Руслан» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом прокурора Підгаєцького району Тернопільської області в інтересах держави в особі Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області до Фермерського господарства «Руслан» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

прокурор Підгаєцького району Тернопільської області звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (до Фермерського господарства «Руслан» (далі - ФГ «Руслан») з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про стягнення боргу по сплаті земельного податку на суму 1130,9 грн. за рахунок готівки та шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року позов прокурора Підгаєцького району Тернопільської області в інтересах держави в особі Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Підгаєцьке відділення) задоволено. Вирішено стягнути з фермерського господарства «Руслан» (48012 Тернопільська область, Підгаєцький район, с. Старе місто, вул. Утратниця буд. 51, код ЄДРПОУ 30048020) борг по сплаті земельного податку в сумі 1130 (одну тисячу сто тридцять) грн. 90 коп. за рахунок готівки та шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

З таким судовим рішенням не погодилося ФГ «Руслан», подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відхилення позовних вимог та відмову у їх задоволенні. В якості обґрунтування зазначило, що ст. 9, 14 Податкового кодексу України визначають орендну плату за землі державної і комунальної власності як загальнодержавний податок. ФГ «Руслан» не є платником податку з плати за землю, встановленого п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки звільнене від сплати вказаного податку нормою п. 282.1.10 ст. 282 Податкового кодексу України, тому відсутній предмет спору і законних підстав для задоволення позовної заяви не було.

Представник прокуратури ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ФГ «Руслан» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду повідомлено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців фермерське господарство «Руслан», код ЄДРПОУ 30048020 зареєстроване як юридична особа за адресою с. Старе Місто, вул. Утратниця, будинок 51, Підгаєцький район, Тернопільська область.

Фермерським господарством «Руслан» до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Тернопільській області подано податкову декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) вх. №1300000232 від 20.02.2013 року, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання на 2013 рік по земельному податку з юридичних осіб в сумі 13570,83 грн.

Разом з тим, самостійно вищевказану суму податкового зобов'язання відповідачем сплачено не було.

Так, згідно довідки Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 11 жовтня 2013 року № 1654 податковий борг відповідача станом на 01.10.2013 року по земельному податку згідно особових рахунків становить 11158,00 грн.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу визначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно матеріалів справи Козівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Тернопільській області було надіслано Фермерському господарству «Руслан» податкову вимогу форми Ю № 2 від 31 січня 2013 року і така була отримана підприємством 04 лютого 2013 року (а.с. 10).

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФГ «Руслан» самостійно визначено податкове зобов'язання на 2013 рік по земельному податку з юридичних осіб, що підтверджується поданою ним декларацією №1300000232 від 20.02.2013 року (а.с. 8-9).

Отже, оскільки відповідачем сума податкового зобов'язання була визначена самостійно у декларації, така є узгодженою і підлягає сплаті, а тому доводи апелянта про відсутність підстав для сплати підприємством цього виду податку через те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Руслан» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 819/2381/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Повиний текст виготовлено 24 листопада 2015 року.