Ухвала

від 17.11.2015 по справі 808/7398/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/20079/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

у справі №808/7398/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (надалі - ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі)

третя особа - Запорізька міська рада

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі від 05.09.2013 року №0000452500, №0000462500, №0000482500, №0000502500; визнати протиправними та скасувати частково: податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000472500 в частині визначення основного платежу у розмірі 5835718,39грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 2917859,20 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000532500 у частині визначення основного платежу у розмірі 1271,10грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 635,55 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0000512500 у частині застосування штрафних санкції у розмірі 6206,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року за № 0000452500, № 0000462500, № 0000482500. Визнано протиправними та скасувати частково: податкове повідомлення-рішення №0000472500 від 05.09.2013 року в частині визначення основного платежу у розмірі 2724882грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1362441грн.; податкове повідомлення-рішення №0000532500 від 05.09.2013 року в частині визначення основного платежу у розмірі 1271,10 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 635,55 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000512500 від 05.09.2013 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6206 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000452500, №0000462500, №0000482500 винесені СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року №0000472500, в частині визначення основного платежу у розмірі 5340486,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2670242,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмолено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Також до суду касаційної інстанції звернувся відповідач, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі в письмових запереченнях на касаційну скаргу позивача зазначає, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення у відповідній частині без змін.

Крім цього, відповідач просить замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на її процесуального правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 81/25-00/00222226 від 20.08.2013 року.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп.145.1.2 п. 145.1 ст.145, п.146.2, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5880226 грн.,

- п.198.1, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування всього у сумі 1727984 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 338800 грн.;

- пп.140.1.7 п.140.1 ст.140, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.2, пп.164.2.11, пп. «г», пп.«ґ», пп. «е» пп.164.2.17, пп.164.2.19 п.164.2, п.164.5, п. 164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.169.4.1 п.169.4 ст.169, п.170.7, пп. «а» пп.170.9.1, пп. «а» пп.170.9.2 п.170.9 ст.170, п. 171.1, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176, пп. «б» п. 268.2.2 п. 268.2 ст.268 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 8938,08 грн.;

- пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, розділів ІІІ-IV Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 № 1020, а саме - подання податкової звітності за ф. № 1ДФ 1ДФ за І-IV квартали 2012 року (основні податкові розрахунки), І кв. 2012 року (уточнюючий податковий розрахунок № 9033207567 від 13.06.2012) не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками;

- пп.271.1.1 п 271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, ст.21 Закону України «Про оренду землі», в результаті чого занижено суму орендної плати у розмірі 436206, 85 грн.;

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», грошові кошти в загальній сумі 224300, 80 доларів США 1779267,38 грн. за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, не надійшли у законодавчо встановлений строк;

- п. 2.11, п.7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, п.15 розділу І, абз 4, п.11 розділу ІІ та п.12 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, підприємством проводились готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 8943,39 грн.;

- пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, а саме: здійснення 13.01.2012 року, 17.01.2012 року, 12.03.2012 року, 05.04.2012 року, 06.04.2012 року, 10.04.2012 року, 18.04.2012 року, 20.04.2012 року, 20.04.2012 року роздрібної торгівлі з каси ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» без одержання відповідного патенту на право здійснення торгівельної діяльності;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не проведення на суму 1389,31 грн. розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки ССДПІ з обслуговування ВП податків у м.Запоріжжі 05.09.2013 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000472500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 8820339 грн., у тому числі за основним платежем 5880226 грн., та з яких 2940113грн. штрафні санкції;

№0000462500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1727984 грн. та штрафні санкції на загальну суму 863992грн.;

№0000452500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 338800грн. за грудень 2012 року по декларації № 9085212285 від 21.01.2013 року;

№0000532500, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 14427,12 грн., у тому числі за основним платежем 8938, 08 грн. та 5489,04грн.;

№ 0000482500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 654310,28 грн., у тому числі за основним платежем 436206,85 грн. та 218103,43 грн. штрафних санкцій;

№0000502500, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 230517,00грн.;

№ 0000512500, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 8943, 39 грн.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є завищення підприємством витрат передбачених на виготовлення власної продукції та реалізація її за цінами нижчими, ніж було понесено витрати на її виготовлення, тобто нереальність здійснення господарських відносин ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Перша Дніпровська будівельна компанія», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій з вищевказаними контрагентами за 2012 рік, відсутність документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укрінтерекспедиція» стосовно одержання транспортних послуг, відрахування амортизаційних витрат під час здійснення ремонту основних засобів, невірне нарахування земельного податку, що призвело до сплати його у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, несплата податку з доходу фізичних осіб податковим агентом, який вираховується при відсутності документального підтвердження віднесення суми до витрат понесених фізичною особою у зв'язку з відрядженням, порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, а саме - не повернення у визначений нормативами строк коштів по зовнішньоекономічним контрактам, які не здійснювались.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до положень п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними законодавством документами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

В силу приписів пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших встановлених документів.

Відповідно до пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Також не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період, що був предметом перевірки, між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Перша Дніпровська будівельна компанія» було укладено ряд угод.

Так, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (покупець) з ТОВ «Металкомплект» (продавець) укладено договір поставки продукції №014 від 25.04.2012 року; з ТОВ «Юткомплекс» (продавець) було укладено усний договір поставки продукції; з ПП «Наша марка» укладено договір поставки продукції №03/06 від 05.06.2012 року; з ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» та ТОВ «НВП «Інструментальний центр» укладено усний договір поставки товарів; з ТОВ «Перша Дніпровська будівельна компанія» укладено договір поставки №05/06 від 04.06.2012 року.

Виконання умов вищезазначених договорі підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, довідками про рух товарів по цеху, рахунками, прибутковими ордерами, витягом з журналу видачі довіреностей, рахунками-фактурами, подорожніми листами, платіжними дорученнями щодо здійснення оплати отриманого товару, товарно-транспортними накладними.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

В свою чергу, відповідачем так і не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Посилання СДПІ з обслуговування ВП у м.Запоріжжі на ряд актів про неможливість проведення зустрічної звірки та перевірок державних податкових інспекцій контрагентів позивача, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 298048грн. згідно податкового повідомлення-рішення №000472500 від 05.09.2013 року.

Також, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з січня по грудень 2012 року реалізовував готову продукцію власного виробництва, нижче повної собівартості, основним покупцям: ТОВ «Компанія Александр», ТОВ ВТК «Квант-Плюс», ТОВ «Кальдеріс Україна», ТОВ «АМИ», ТОВ «Корунд Юг».

Загальна сума витрат, пов'язана з виготовленням власної продукції у 2012 року склала у розмірі 163247348,69 грн., дохід від продажу такої власної продукції складає 151690996,50 грн., таким чином між сумою витрат та доходу існує різниця у сумі 11556352,19 грн.

Отже, податковий орган, під час перевірки, дійшов висновку, що сума перевищення фактичних витрат на виготовлення продукції над ціною реалізації складає 11556352,19 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалось податковим органом, витрати понесені позивачем при виготовлені власної продукції були відображені у рядку 5 податкових декларацій за 2012 рік як витрати операційної діяльності. Тобто ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» використав суми собівартості виготовленої продукції для формування податкових зобов'язань.

Сума в розмірі 11556352,19грн. визначається не як прибуток, а навпаки є збитком підприємства, понесеним під час господарської діяльності, у зв'язку з чим ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» правомірно визначив зазначену суму, як суму собівартості виготовленої продукції, така сума вже була використана у визначені об'єктів оподаткування за 2012 рік.

При цьому слід зазначити, що власне збитковість господарської діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції. Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може бути підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, податковим органом протиправно визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2426834,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 1213417грн. згідно податкового повідомлення-рішення №000472500 від 05.09.2013 року.

Крім того, між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» замовник) та ТОВ «Укрінтерекспедиція» (виконавець) було укладено договір транспортного експедирування №117 від 31.01.2005 року, за умовами якого виконавець надавав послуги організації перевезення вантажів транспортом та маршрутом вибраними ТОВ «Укрінтерекспедиція».

Виконання договору у 2012 році підтверджується податковими накладними, актами виконання транспортно-експедиторних послуг, рахунками на здійснення оплати, товарно-транспортними накладними, міжнародними автомобільними накладними, що спростовує твердження податкового органу про відсутність документального підтвердження отримання від ТОВ «Укрінтерекспедиція» транспортних послуг.

У зв'язку з чим, є вірним висновок суду попередньої інстанції про протиправність визначення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2615603грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1307801,50грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000472500 05.09.2013 року.

Відповідно до акту перевірки, податковий орган зазначив, що ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, завищено суму собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних нарахувань по об'єктах основних засобів, які перебували на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні та інших видах поліпшення на суму 2518388 грн.

Приймання виконаних (закінчених) робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізації, добудови, реконструкції тощо) ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» оформлено актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Актами підтверджується, та не заперечувалось позивачем, що на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, поліпшення основних засобів, підприємством не зупинялось нарахування амортизації.

Відповідно до п.144.3 ст.144 ПК України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пп.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.146.2 ст.146 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в п.145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого п.145.1 ст.145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Разом з тим, згідно з пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. До складу загальновиробничих витрат включаються: амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Колегією суддів апеляційної інстанції вірно зазначено, що врахування у собівартість виготовленої продукції амортизаційних відрахувань можлива у разі якщо така амортизація вираховується з діючих основних засобів. Врахування у собівартість витрат понесених за амортизацією основних фондів, які не використовувались у виробництві є порушенням з боку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». У разі зупинки об'єктів виробництва, які входять у основні фонди підприємства на ремонт або реконструкцію, амортизаційні відрахування не повинні враховуватись, оскільки такі основні фонди не використовуються у процесі виробництва і відносно використання таких об'єктів основного фонду діють обмеження по врахуванню їх у витратах підприємства.

Таким чином, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» завищено суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 2518388 грн., як розмір собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів, які перебували на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні та інших видах поліпшення.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000472500 від 05.09.2013 року в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8027046грн.

Водночас, враховуючи те, що висновки податкового органу про завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат по взаємовідносинам з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВП «Інструментальний центр», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Перша Дніпровська будівельна компанія» не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи, тоді як виконання господарських відносин з цими контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000452500 від 05.09.2015 року, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 338800грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000462500 стали висновки податкового органу, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 1751968,76 грн., у зв'язку з тим, що позивач здійснював реалізацію виготовленої продукції за цінами нижчими її собівартості.

Враховуючи те, що сплачені позивачем суми є підтверджені, придбані товари використовувались у власній господарській діяльності, підприємством правомірно сформовано суми податкового кредиту виходячи з проведених господарських операцій та сум реалізованої продукції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що реалізація ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» товарів нижче собівартості є правом позивача і такі дії не слід трактувати як намагання зменшити суму від'ємного значення, вплинути на показники податкового кредиту.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000462500 від 05.09.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі основного платежу 1727984 грн., суми штрафної санкції 863992 грн. є протиправним.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2013 року за № 0000482500, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб за землю на суму 654310,28 грн., з яких за основним платежем 436206,85 грн. та 218103,43 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Запорізької міської ради № 25/10 від 20.01.2003 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 286 від 02.05.2003 року.

На підставі рішення Запорізької міської ради № 16/100 від 24.11.2004 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (акт прийому-передачі від 04.05.2005 року), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040526100264 від 04.05.2005 року.

Згідно з рішенням Запорізької міської ради № 44/357 від 20.04.2005 між Запорізькою міською радою (орендодавець) ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040626100094 від 10.02.2006 року.

Таким чином, у користуванні позивача знаходяться три земельні ділянки. Договорами про надання земельних ділянок в орендне користування передбачена зміна розмірів земельного податку у разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати. Відповідно до трьох вищезазначених договорів оренди земельних ділянок орендна плата була встановлена у розмірі 1% від суми нормативної грошової оцінки.

Рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 року за № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджено базову вартість 1 кв.м землі у розмірі 190,18 грн., із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008 року, нові коефіцієнти місця розташування та коефіцієнти впливу локальних факторів. Згідно п. 8 рішення визнано рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001 року за № 17 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової грошової оцінки. Тобто визнано таким, що втратило чинність попереднє рішення за яким вираховувалась орендна плата за користування земельними ділянками, виходячи з нормативної грошової оцінки земель міста. З прийняттям рішення міської ради від 03.03.2008 року за № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» учасники земельних відносин повинні були самостійно провести перерахунок нормативної грошової оцінки земель зайнятих орендою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про плату за землю» .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України (який набрав чинності 01.01.2011 року).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст. 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені норми права свідчать про те, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Як вбачається з акту перевірки, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» обраховувало та сплачувало орендну плату по договорам оренди земельних ділянок у трикратному розмірі земельного податку, але без врахування вимог рішення рішення Запорізької міської ради від 03.03.2008 року за № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким затверджено базову вартість 1 кв.м землі у розмірі 190,18 грн.

Разом з тим, рішенням Вищого господарського суду України від 25.04.2013 року по справі № 5009/3430/12 позов Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року у сумі 2107877,31 грн. задоволено.

Зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» постановлено стягнути суму боргу недоплаченої орендної плати за землю у зв'язку з переглядом нормативної грошової оцінки землі за період з з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що обов'язок зі сплати орендної плати за землю за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року визначено судовим рішенням, яке набрало законної сили, повторне нарахування такого зобов'язання за період з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року згідно податкового повідомлення-рішення №0000482500 від 05.09.2013 року є протиправним.

Підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0000512500 є відсутність документів, які підтверджують витрати, пов'язані з проїздом відряджених працівників позивача на суму 8943,39 грн., № 0000532500 стало не оподаткування податковим агентом надміру витрачених працівниками у відрядженні коштів, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб 2012 рік у сумі 8938,08грн.

Позивачем податкові повідомлення-рішення оскаржуються частково, а саме - № 0000512500 на суму 6206 грн., № 0000532500 на суму 1906,65 грн., з яких за основним платежем 1271,10 грн., 635,55грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснено командировочні витрати, до яких входить вартість авіаквитка на суму 2549 грн., ОСОБА_3 здійснено командировочні витрати, до яких входить вартість авіаквитків на суму 1131 грн. та суму 2526 грн. Вищевказані командировочні витрати здійснювались за наказом по підприємству № 104а від 18.04.2012 року, наказом № 95а від 13.04.2012 року та наказом № 108а від 23.04.2012 року.

Позивач на підтвердження дійсності електронних квитків надав до матеріалів справи листи авіа компаній. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано до ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» звіти про використання коштів виділених на відрядження, на підтвердження витрат на авіа перельоти на суму 6206 грн., посадовими особами ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» подано копії електронних квитків, квитанції до прибуткового касового ордера.

Відповідно приписів п.11, п.12 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 362 від 17.03.2011 року, у разі використання під час відрядження електронного авіаквитка підставою для відшкодування його вартості або засвідченням витрати на його купівлю є оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера), роздруківка такого електронного квитка із вказаним маршрутом, оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

Вказана норма передбачає обов'язкову наявність посадкових талонів пасажира, яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при подання до підприємства звітів надано не було. Лише за умови наявності посадкових талонів до електронних квитків витрати на авіаквитки можна вважати підтвердженими. Таким чином витрати у сумі 6206 грн. не є підтвердженими.

Згідно з абз. 6 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

За таких обставин, у зв'язку з не підтвердженням витрати у сумі 6206 грн., колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність визначення грошового зобов'язання в сумі в 6206 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000512500 від 05.09.2013 року.

Відповідно до пп. 165.1.11, п. 165.1 ст. 165, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з пунктом 170.9 ПК, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт і не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з Розділом ІІІ ПК. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Згідно з пп. 140.1.7, п. 140.1 ст. 140 ПК України ( у редакції дійсні на час виникнення правопорушення), під час визначення об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на оплату вартості проживання у готелях (мотелях). Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи включно з бронюванням місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Сума у розмірі 6206 грн. визнається як дохід фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оскільки дійсність витрат на цю суму є не підтвердженою, і виходячи з цього розміру податковий агент таких фізичних осіб ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» повинен сплатити відповідний податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1906,65 грн., з яких 1271,10грн. основна сума та 635,55грн. сума штрафної санкції згідно податкового повідомлення-рішення №0000532500 від 05.09.2013 року визначено правомірно.

Разом з тим, відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп),де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вищевикладених норм, кошти, які є надмірно витраченими на відрядження або під звіт та не повернуті у встановлені законодавством строки підлягають оподаткуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000532500 від 05.09.2013 року у частині суми 1906,65грн., яке оскаржує позивач є таким, що прийнято СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000502500 від 05.09.2013 року слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (принципал) та ТОВ «Вертикаль-М», Російська Федерація (агент) укладено агентський договір № 96 від 27.11.2009 року, за умовою якого агент зобов'язувався забезпечити укладення договору поставки карбіда кремнію металургійного між принципалом та РУП «Білоруський металургійний завод», Республіка Білорусь.

Також, між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (принципал) та ТОВ «Ліга-08» (агент) 18.10.2010 року було укладено агентський договір № 1, предметом якого є забезпечення з боку агента укладання договору поставки карбіду кремнія металургійного РУП «Білоруський металургійний завод», Республіка Білорусь.

Як встановлено судами та не заперечувалось сторонами під час розгляду даної справі, позивачем під час перевірки були надані податковому органу копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Вертикаль-М» та ТОВ «Ліга-08», у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг)» яких зазначено лише «маркетингові послуги», без будь-якої конкретизації їх змісту, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року по справі № 808/2932/13-а вже досліджувались питання господарських взаємовідносин ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з ТОВ «Вертикаль-М» та ТОВ «Ліга-08». Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено не підтвердження господарських, фінансових і інших взаємовідносин між РУП «Білоруський металургійний завод» та ТОВ «Вертикаль-М» і ТОВ «Ліга-08» та прийняття участі останніх у сприянні в укладенні договорів, контрактів поставки карбіду кремнію металургійного між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» та РУП «Білоруський металургійний завод».

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На час складання акту перевірки, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» не вжито заходів щодо повернення коштів в загальній сумі 224300,80 доларів США (1779267,38 грн.) за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, по агентським договорам, 224300,80 доларів США (1779267,38 грн.) є загальною сумою у розмірі сплачених нерезидентам коштів.

Відповідно до ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» не здійснено заходів щодо повернення на свої валютні рахунки коштів перерахованих нерезидентам як засіб плати за послуги які фактично не були отримані.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000502500 від 05.09.2013 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на її процесуального правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Касаційні скарги: Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун