Рішення

від 03.12.2015 по справі 743/322/15-ц

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/322/15-ц

Провадження № 2/743/126/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,

при секретарях : Нерус Н.І., Коваль Т.С., Воєдило О.В.,

за участю : представниква позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки справу

за позовом Ріпкинського сільського споживчого товариства

(далі - Ріпкинське ССТ)

до ОСОБА_6

про відшкодування шкоди, заподіяної пожежею, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2015 р. Ріпкинське ССТ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило відшкодувати на їх користь 25 000 грн. шкоди заподіяної пожежею.

В ході судового розгляду Ріпкинське ССТ спочатку збільшило розмір позовних вимог до 269 060 грн., що дорівнює розміру матеріальних збитків, завданих пожежею, а 1 грудня 2015 р. зменшило розмір позовних вимог до 25 000 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони 1 червня 2010 р. уклали з ФОП ОСОБА_4 договір оренди на торгівельний заклад (магазин продтоварів) за адресою с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Чернігівська, 2 та на підставі акту приймання-передачі частини нежитлового приміщення передали останньому вказаний магазин в оренду. В порушення п. 6.14 Договору ФОП ОСОБА_4 допустив порушення протипожежних правил, внаслідок чого 1 лютого 2012 р. в орендованому приміщенні виникла пожежа, яка повністю зруйнувала торгівельний заклад, про що був складений відповідний акт про пожежу та ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності, чого останній не оскаржував. Вказували, що висновком експертизи визначений розмір матеріальних збитків в сумі 269 060 грн., тобто відновлювана вартість магазину.

В поданій 1 грудня 2015 р. заяві про зменшення позовних вимог зазначається, що Ріпкинське ССТ не має наміру відновлювати будівлю магазину та, що згідно акту обстеження технічного стану об'єкта нерухомості Ріпкинського ССТ та акту інвентаризаційного опису № 1 від 1 лютого 2012 року, залишкова вартість об'єкта становить 25 000 грн..

В судових засіданнях представники Ріпкинського ССТ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 остаточні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених вище. Визнали, що вони та попереднє керівництво Ріпкинського ССТ вели з ФОП ОСОБА_4 усні переговори щодо відшкодування збитків, а письмово до нього не звертались. Також визнали, що акт приймання-передачі нежилого приміщення не містить дати, але вказаний акт підписаний сторонами та є невід'ємною частиною договору оренди. Вказали, що чинне законодавство не передбачає обов'язку передавати окремо від приміщення електричні мережі. Вважали, що матеріали справи містять належні докази, які підтверджують, що винним у пожежі, яка сталась, є ФОП ОСОБА_4, які представником відповідача не спростовані. Зазначили, що нежитлове приміщення не було застраховане. Зауважили, що ФОП ОСОБА_4 не передавав їм магазин під акт передачі. Зазначили, що наміру відновлювати приміщення магазину вони не мають, тому, кладучи в основу позову висновок експерта, вважають, що розмір шкоди становить 25 000 грн. та дорівнює залишковій вартості магазину. Вказали, що будівельно-технічна експертиза, яка проведена експертом Чернігівської РТПП відповідає чинному законодавству, експерт ОСОБА_7 має право здійснювати експертне дослідження, що спростовує хибне тлумачення представника про проведення експертизи неналежним суб'єктом.

Представник Ріпкинського ССТ ОСОБА_3 просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що Ріпкинське ССТ в порядку господарського судочинства звертались до господарського суду Чернігівської області з позовами до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 25 000 грн. збитків: 15 квітня 2013 р., 8 липня 2014 р., 10 вересня 2014 р., проте позовні матеріали їм були повернуті, а звернувшись з позовом в листопаді 2014 р. провадження було по справі порушено, але з'ясувалось, що ФОП ОСОБА_4 припинив свою підприємницьку діяльність, що стало наслідком припинення провадження по справі (ухвала від 02.12.2014 р.). Вважає, що зверненням до господарського суду Чернігівської області перервано строк позовної давності.

В судових засіданнях відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечили проти позову та просили в його задоволенні відмовити, як з підстав необґрунтованості позовних вимог, так і з підстав пропуску строку позовної давності.

Суть заперечень проти позову зводиться до того, що про порушення прав Ріпкинського ССТ, останнім стало відомо 1 лютого 2012 р. в день пожежі в орендованому ФОП ОСОБА_4 приміщенні, а відтак строк позовної давності, на їх думку, сплив 2 лютого 2015 р., а з позовом позивач звернувся в березні 2012 р., тобто пропустив трирічний загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України. Вказане в сукупності з тим, що позивачі 4 рази звертались до господарського суду Чернігівської області з аналогічними позовами, 3 з яких були повернуті позивачу, у зв'язку з недотриманням ним ст. 54, 56, 57 ГПК України, а провадження по останньому було припинено, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4, що мало місце 2 грудня 2014 р., з тим, що позивач з 2 грудня 2014 р. по 2 лютого 2015 року мав достатній час для звернення до суду в порядку цивільного судочинства, проте правом не скористався, свідчить про наявність підстав для відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності. Вказує, що в силу ст. 264 ЦК України та роз'яснень Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських справ», перебіг позовної давності не переривався пред'явленням позовів, які в подальшому були повернуті. Вважають, що пред'явлення в листопаді 2014 р. позову до ФОП ОСОБА_4, провадження по якому в подальшому було припинено, не перериває строку позовної давності, в сенсі ч. 2 ст. 264 ЦК України, так як в даному випадку ОСОБА_4 один боржник, інші боржники відсутні та у зв'язку з тим, що позивач не виокремлював частини позовних вимог та просив, як в цивільному, так і в господарському судочинства стягнути з відповідача 25 000 грн. збитків.

Крім того, суть заперечень проти позову зводиться до того, що:

- первісно звернувшись до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, Ріпкинське ССТ надало договір оренди нежитлового приміщення в с.Голубичі по вул. Кірова, 54 від 1 травня 2012 р., в той час, як позовні вимоги обґрунтовують пожежею, яка сталась 1 лютого 2012 р. за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2;

- в акті приймання-передачі частини нежилого приміщення відсутня дата його укладення;

- позовна заява підписана головою правління Ріпкинського ССТ, на підтвердження того, що остання є керівником Ріпкинського ССТ не надано докази, не підтверджено, що Ріпкинське ССТ є юридичною особою

- сума орієнтовних збитків, заявлених позивачем, складає 25 000 грн., але в той же час, відповідно до наданих позивачем облікових даних щодо вартості будівлі за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2, не можливо встановити ні дату введення в експлуатацію вказаної будівлі, ні її початкову та залишкову вартість;

- позивачем не надано доказів прямих збитків, завданих майну внаслідок знищення пожежею 01.02.2012 року основних фондів приміщення, що розташована за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2;

- позивачем не надано доказів, що в період з 01.02.2012 року ним, як орендодавцем було проведено інвентаризація майна, що розташоване по вул. Чернігівський, 2, с. Голубичі Ріпкинського району, визначена сума збитків, вказані збитки позивачем було обліковано за бухгалтерським обліком;

- в доказах наданих позивачем до справи відсутні матеріали інвентаризації, проведеної з залученням відповідача, після пожежі, яка виникла 01.02.2012 року;

- позивачем не надано копію акту, складеного комісією за фактом пожежі відповідно до встановлено форми;

- докази щодо автоматичного пролонгування договору оренди нежитлової будівлі, що розташована за адресою: с. Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2, не відповідають фактичним обставинам справи, так як ним в серпні 2012 року була подана заява про припинення оренди нежитлового приміщення магазину, що розташована за адресою: с. Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2, доказом чому служить той факт, що Ріпкінське ССТ не нараховувало та не пред'являло претензій стосовно орендної плати за нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: с. Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2 за період з серпня 2012 по день звернення до суду;

- твердження позивача про те, що вина відповідача підтверджується постановою про відмову в порушені кримінальної справи не відповідає технічному висновку № 7 від 6 лютого 2012 р. по дослідженню причин виникнення пожежі, яким встановлено, що при огляді місця пожежі виявлені залишки електричного лічильника на стіні; на ділянці електричної мережі у торгівельному залі виявлені скрутки мідних та алюмінієвих проводів; при наявності споживачів електричної енергії, у місцях скруток можуть виникати великі перехідні опори із нагріванням проводки та подальшим виникненням короткого замикання;

- приміщення магазину, що розташоване за адресою: с. Голубичі Ріпкинського району, вул. Чернігівська, 2 було передано в оренду разом з електричними мережами, комісією ДВЛ при управлінні Держтехногенбезпеки у Чернігівський області не встановлено самовільного втручання та підключення заборонених пристроїв електричних мереж вказаної будівлі, тому саме балансоутримувач вказаної будівлі несе відповідальність за неналежний стан електричних мереж у вказаній будівлі;

- оскільки вказаний магазин в минулі роки був застрахований договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників або користувачів з АТ «УПСК» (страховий поліс №040482 від 22.06.2010 р.), то виникає питання чому ще в 2012 році Ріпкінське ССТ не вирішило питання щодо відшкодування нанесених збитків за договором добровільного страхування цивільної відповідальності;

- відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», а висновок експерта може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами;

- проведення судової будівельно-технічної експертизи було доручено Чернігівській регіональній торгово-промисловій палаті, яка не належить до переліку державних спеціалізованих установ, визначених ст.7 Закону України «Про судову експертизу», якими є: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України, тому просять виключити висновок експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. з числа доказів;

- судовий експерт ОСОБА_7, яка проводила вказану експертизу, всупереч ст. 53 ЦПК України та Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 12.12.2011 за №3505/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 року за №1431/20169, з невідомих причин встановила, що пожежею, яка виникла 01.02.2012 року, було зруйновано та пошкоджено: покрівлю, дах, перекриття, вікна, двері, підлогу, внутрішнє та зовнішнє оздоблення приміщень, опалення та електрику, стіни, ґанок, це при тому, що Ріпкинським ССТ після пожежі акт інвентаризації спірної нежитлової будівлі не складався, вартісні показники збитків за даними бухгалтерського обліку не обліковувалися, інвентаризація з часу виникнення пожежі та на час проведення судової будівельно-технічної експертизи не проводилась та при тому, що згідно технічного висновку №7 по дослідженню причин виникнення пожежі від 06.02.2012 року внаслідок пожежі вогнем було знищено покрівлю по всій площі, торговельне обладнання, товарний запас, пошкоджено стіни, господарське майно торговельного залу;

- у зв'язку з чим, судовий експерт ОСОБА_7 штучно завищила локальний кошторис на будівельні роботи на вказане нежитлове приміщення, а саме: на розбирання кам'яної кладки простих стін із цегли (стіни будівлі від пожежі не постраждали, відсутній висновок, про те що вони підлягають, з яких то причин зносу), загальна вартість робіт 39 068 грн.; на мурування зовнішніх простих стін із каменів керамічних або силікатних кладкових при висоті поверху до 4 м., вартість робіт 71 686 грн.; на розбирання покриттів покрівлі з хвилястих азбоцементних листів та розбирання лат (решетування) з дощок суцільних, не зважаючи на те, що покрівлю було знищено пожежею повністю, судовий експерт ОСОБА_7 включила вказаний вид роботи до кошторису, вартість робіт 563 грн. та 411 грн. відповідно; незважаючи на те, що поли в вказаній будівлі відповідно до технічного паспорту влаштовані з керамічної плитки, пожежею вони пошкоджені не були, судовий експерт ОСОБА_7 включила до кошторису наступні види робіт п.10 кошторису, ущільнення ґрунту щебнем, вартість робіт 5837 грн., п. 11 кошторису, улаштування підстильного шару, піщаного вартість робіт 5984 грн., п.12 кошторису улаштування гідроізоляції рулонними матеріалами, вартість робіт 10943 грн., п.13 улаштування цементної стяжки, вартість робіт 4061 грн., п. 14 улаштування бетонних покриттів, вартість робіт 1456 грн., п. 15 облицювання підлоги керамічної плиткою, вартість робіт 21999 грн..

Визнали, що ФОП ОСОБА_4 не повертав Ріпкинському ССТ торгівельний заклад (магазин продтоварів) за адресою с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.. Чернігівська, 2 після настання такої форс-мажорної обставини, як пожежа, за актом передачі.

Вислухавши пояснення представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, роз'яснення експерта ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія ААВ № 120813) підтверджується, що Ріпкинське ССТ має статус юридичної особи, що спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Постановою зборів уповноважених членів Ріпкинського ССТ від 11.10.2013 р. «Про вибори голови правління Ріпкинського ССТ» та протоколом цих зборів підтверджується те, що ОСОБА_2 обрано головою правління Ріпкинського ССТ, з наданням їй права першого підпису на всіх грошових та банківських документах, що в сукупності з Законом України «Про споживчу кооперацію» спростовує заперечення відповідача про підписання позову та представлення в судових засіданнях неналежною особою.

По справі встановлено, що нежитлове приміщення «магазин», який знаходиться за адресою с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.. Чернігівська, 2 належить Ріпкинському ССТ, на підставі свідоцтва про прав власності, виданого 30 липня 2001 р. виконавчим комітетом Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, з урахуванням довідки виконавчим комітетом Голубицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 19.02.2010 р. № 34 про зміну нумерації будинків з № «8» на № «2».

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що ФОП ОСОБА_4, станом на 1 лютого 2012 р., мав статус фізичної особи-підприємця, а 4 серпня 2015 р. була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.

1 червня 2010 р. між Ріпкинським ССТ, як Орендодавцем та ФОП ОСОБА_4, як Орендарем укладено Договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого Ріпкинське ССТ передало, а ФОП ОСОБА_4 взяв в тимчасове володіння приміщення за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2 площею, яка орендується 116 кв.м, для розміщення торгівельної площі, терміном 11 місяців з моменту прийняття приміщення, за актом приймання. Якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати, він автоматично пролонгується на 11 місяців (п. 3.2 договору). Орендар зобов'язаний дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепловою та електричною енергією, не допускати перевантаження електромереж (п. 6.1.4). Після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі (п. 7.1), у момент підписання акту приймання Орендар передає орендодавцю ключі від приміщення, що орендується (п. 7.3), приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцю у тому ж стані, в якому вони були передані в оренду з урахуванням нормального зносу. Підставами для дострокового розірвання даного Договору є форс-мажорні обставини /техногенні катастрофи, пожежі, страйки, рішення органів влади і т.п./ (п. 9.2).

З акту без дати приймання-передачі частини нежилого приміщення вбачається, що Ріпкинське ССТ передало, а ФОП ОСОБА_4 прийняв частину нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2, загальною площею 116 кв.м.; необхідні комунікації підведені, постачання комунальних послуг виконується у повному обсязі, внутрішні комунікації знаходяться у робочому стані.

На думку суду, відсутність дати укладення акту приймання-передачі частини нежилого приміщення не може свідчити про те, що частина нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2 перебувала у тимчасовому володінні ФОП ОСОБА_4, станом на 1 лютого 2012 р., незаконно, оскільки на акті мається підпис ФОП ОСОБА_4 та у зв'язку з тим, що вказаний акт є невід'ємною частиною належним чином укладеного договору оренди нежилого приміщення від 1 жовтня 2010 р..

По справі встановлено, що сторони в термін 1 місяць до закінчення даного Договору не заявили про намір його розірвати, а відтак він був пролонгований з 1 травня 2011 р. та діяв на час спірних правовідносин.

Вказане в сукупності з тим, що вказаний договір не був розірваний та припинений, робить таким, що не породжує жодних юридичних наслідків договір оренди нежилого приміщення від 1 травня 2011 р., укладений між Ріпкинським ССТ, як Орендодавцем та ФОП ОСОБА_4, як Орендарем.

Дійсно позивач до позову долучив укладений між Ріпкинським ССТ, як Орендодавцем та ФОП ОСОБА_4, як Орендарем договір оренди нежилого приміщення від 1 травня 2012 р., об'єкт оренди знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.Кірова, 54.

Проте, до початку розгляду справи по суті позивач надав належний договір, усунувши таким чином вказаний недолік.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

По справі встановлено, що 1 лютого 2012 р., о 6 год. 00 хв. в торгівельному залі, належного Ріпкинському ССТ, магазина, який знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2 сталась пожежа, внаслідок якої згорів вказаний магазин.

Вказана форс-мажорна обставина стала підставою для розірвання вказаного договору на підставі п. 9.2 вказаного Договору.

Оскільки в даному випадку договір був розірваний у зв'язку з настанням такої форс-мажорної обставини, як пожежа 1 лютого 2012 р., то він не міг бути припинений в серпня 2012 р. вчиненням Ріпкинським ССТ певних дій, як про це наголошує представник відповідача ОСОБА_5.

Договором оренди нежитлового приміщення не врегульовано алгоритм дій щодо порядку повернення ФОП ОСОБА_4, як Орендарем вказаного нежитлового приміщення, що орендується Ріпкинському ССТ, як Орендодавцю після розірвання договору у зв'язку з настанням такої форс-мажорної обставини, як пожежа.

Однак, за загальним правилом майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта прийому-передачі.

Матеріалами справи не містять доказів на підтвердження тому, що ФОП ОСОБА_4 повертав Ріпкинському ССТ торгівельний заклад (магазин продтоварів) за адресою с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.. Чернігівська, 2 після настання такої форс-мажорної обставини, як пожежа, за актом передачі. Вказане визнається сторонами.

Щодо наявності вини ФОП ОСОБА_4 у пожежі, яка сталась 1 лютого 2012 р. в вказаному нежитловому приміщенні, то суд враховує таке.

Згідно п. 5.1.1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МНС України від 19.10.2004 р. N 126 (чинних на час спірних правовідносин) електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів, ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», та інших нормативних документів. Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм та ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.

4 лютого 2012 року головним інспектором з пожежного нагляду Ріпкинського РВ УДІТБ ОСОБА_8 винесена постанова № 9 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якого ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу розміром 34 грн.

Вказаною постановою установлено, що ОСОБА_4, 1 лютого 2012 року, о 06 год. 00 хв., будучи фізичною особою-підприємцем, у магазині, який знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2, порушив вимоги пожежної безпеки, установлені Правилами пожежної безпеки в Україні, а саме п. 5.1.1 Правил при улаштуванні електричної проводки.

ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що вказану постанову, в установленому порядку він не оскаржував.

Крім того, вина ФОП ОСОБА_4 у виникненні пожежі, внаслідок якої згорів магазин, який знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2, підтверджується:

- декларацією відповідності об'єкта вимогам законодавства з пожежної безреки від 24.06.2010 р.,згідно з яким ФОП ОСОБА_4 призначений відповідальним за пожежну безпеку приміщень магазину за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2;

- актом про пожежу від 1 лютого 2012 року, складеного комісією в складі начальника Ріпкинського РВ УДІТБ ОСОБА_8, голови Ріпкинського ССТ ОСОБА_9, ст. о/у Ріпкинського РВ УМВС ОСОБА_10, в якому вказано, що пожежею знищено покрівлю та пекриття по всій площі;

- технічним висновком № 7 по дослідженню причини виникнення пожежі, складеним інженером ДВЛ при Управлінні Держтехногенбезпеки у Чернігівській області ОСОБА_11, згідно якого пожежа найбільш ймовірно виникла внаслідок короткого замикання електромережі у магазині, який знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Чернігівська, 2.

В технічному висновку № 7 по дослідженню причини виникнення пожежі вказано, що внаслідок пожежі вогнем знищено покрівлю по всій площі, торгівельне обладнання, товарний запас, пошкоджено стіни, господарське майно торгівельного залу. В ньому зазначено, що оглядом встановлено, що осередок пожежі знаходиться в середній частині торгівельного залу магазину, у місці прокладення електричної мережі по стінці, що підтверджують осередкові ознаки: інтенсивність та ступінь пошкоджень пожежею будівельних конструкцій та шар кіптяви над віконним отвором. Крім того, в ньому зазначено, що при огляді місця пожежі виявлені залишки електричного лічильника на стіні; на ділянці електричної мережі у торгівельному залі виявлені скрутки мідних та алюмінієвих проводів; у приміщенні магазину працювало холодильне обладнання; при наявності споживачів електричної енергії, у місцях скруток можуть виникати великі перехідні опори із нагріванням проводки та подальшим виникненням короткого замикання; теплова дія електричної енергії у результаті КЗ виявляється у вигляді іскор та дуг; при КЗ виникає дуга (з температурою біля 2000-4000°С) з виникненням горіння ізоляції і утворенням розплавлених часток електропроводів.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, однак особа звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

У спорах про відшкодування шкоди згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. У зв'язку з цим не позивач повинен довести наявність вини відповідача, а відповідач повинен довести відсутність його вини у завданні шкоди.

В даному випадку, представник відповідача ОСОБА_5 вказував на не доведеність Ріпкинським ССТ, як позивачем наявності вини ОСОБА_4, як відповідача у заподіянні шкоди, фактично перекладаючи тягар доведення по даній категорії справ на позивача, нехтуючи презумпцією заподіювача шкоди. При цьому, представник відповідача ОСОБА_5 не клопотав про призначення судової пожежно-технічної експертизи, з питаннями щодо встановлення фактів порушення правил пожежної безпеки.

Ріпкинське ССТ довело завдану йому шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростував і не довів відсутність своєї вини.

Оцінивши всі докази по справі в сукупності, суд приходить до висновку, що причиною пожежі, яка сталась 1 лютого 2012 року, о 06 год. 00 хв., у магазині, який знаходиться за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2 та найбільш ймовірно виникла внаслідок короткого замикання електромережі, в результаті якої знищено належне Ріпкинському ССТ нежитлове приміщення є порушення вимог пожежної безпеки, а саме п. 5.1.1 Правил Правилами пожежної безпеки в Україні, при улаштуванні електричної проводки саме ОСОБА_4, як ФОП, отже саме останній повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди.

Щодо розміру збитків завданих позивачу пожежею, то суд враховує таке.

Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (ч.ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно висновку експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи розмір матеріальних збитків, завданих Ріпкинському сільському споживчому товариству внаслідок пожежі, яка мала місце 01.02.2012 р. в нежитловому приміщенні «магазині», розташованому за адресою: с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул..Чернігівська, 2, станом на час проведення експертизи складає 269 060 грн..

У висновку експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи зазначено, що майнова шкода (матеріальні збитки) в межах будівельно-технічного дослідження, завдана власнику вказаного нежитлового приміщення, внаслідок пожежі, визначається як вартість відновлюваного ремонту з врахуванням ступеня фізичного зносу оздоблюваних покриттів від терміну експлуатації. Вартість відновлювального ремонту визначається, як вартість ремонтно-будівельних робіт на підставі чинних державних будівельних норм та правил по визначенню вартості будівництва і є мінімально необхідною для усунення наслідків пожежі.

Чинним законодавством передбачено, що висновок експерта не має наперед встановленого значення, йому не надається перевага перед іншими доказами і, як всі інші докази, він оцінюється суддею за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в судовому рішенні.

Судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

Законом України «Про судову експертизу» передбачено здійснення судово-експертної діяльності також судовими експертами, які не є працівниками вищевказаних державних установ. Зазначені особи вправі проводити дослідження, не віднесені до виключної компетенції державних спеціалізованих установ, за умови наявності у них: відповідної вищої освіти; освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; належної підготовки в державних спеціалізованих установах Мін'юсту України; атестації та кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; внесення до державного Реєстру судових експертів, ведення якого покладено на вказане Міністерство (ч. 1 ст. 7, статті 9, 10).

ОСОБА_7 є судовим експертом, має вищу будівельно-технічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6. «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд». Свідоцтво № 1657 присвоєне 11.10.2013 р. рішенням центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України дійсне до 29.11.2016 р., стаж експертної роботи з 2013 року.

За таких обставин, ОСОБА_7, як судовий експерт мала право проводити вказану експертизу.

З приводу заяви ОСОБА_4 від 1 грудня 2015 р. про неналежний суб'єкт проведення судової експертизи, в якій останній просить виключити висновок експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. з числа доказів, то суд враховує те, що чинний ЦПК України передбачає можливість виключення з числа доказів саме письмових доказів (ч. 2 ст. 185 ЦПК України), а в даному випадку йде мова про висновок експерта щодо виключення якого з числа доказів ЦПК України не передбачає.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_7 роз'яснила, що Чернігівська регіональна торгово-промислова палата не відноситься до переліку, який передбачений ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», вона працює як атестований судовий експерт та нею була проведена експертиза нежитлового приміщення в с. Голубичі Ріпкинського району. Огляд об'єкту проводила в присутності представника Ріпкинського ССТ, відповідач ОСОБА_4 належним чином був повідомлений про день та час проведення огляду, проте, він не з'явився. Провести експертизу вказаного об'єкту було доручено їй керівництвом, враховуючи зайнятість експертів, на підставі ухвали Ріпкинського районного суду. Зазначила, що в Чернігівській РТПП є ліцензія на право користування програмним комплексом «АВК-5». Вона всі дані використовувала з матеріалів справи, не той договір оренди використала помилково. Вказала, що пожежею було пошкоджено вікна, двері, підлога, опалення, ґанок, вона керувалася технічним висновком, також проводила візуальне дослідження. Вказала, що відсутній дах, стіни, на підставі візуального огляду. Були елементи обвуглення на всіх предметах, які вказала в експертизі. У висновку, в переліку робіт, які необхідно провести вказала розбирання стіни, оскільки на всій стіні були тріщини, тому відновлювати не доречно. У висновку зазначено, розбирання відноситься до будівельних робіт. Всі роботи відноситься до додатку №2. На фотографіях вказано, що частина покрівлі відсутня, а частково збереглася. Плитка керамічна була пошкоджена. Оглянувши нежитлове приміщення, свою думку виклала в сторінці 4. Для відновлення приміщення необхідно зробити роботи по очищенню від чагарників. Розміри даху вказані, тому визначила площу покрівлі. Розрахунки проведені на робочому місці. Відповідно до інвентаризаційної справи провела розрахунки. Площу даху визначила відповідно до площі приміщення та її конфігурації, яка визначалась відповідно до візуального огляду, покрівля двоскатна. Водяне опалення було в магазині. Були труби магістральні, присутня котельня. Стіни зроблені з цегли, що вказано в інвентаризаційній справі. Під час обстеження було виявлено, що частина стін була зроблена з ракушняку та враховано при здійсненні експертизи. Ґанок потребував відновленню, оскільки від очата пожежі сталися на ґанку тріщини. Вказує, що помилково у експертизі вказала інший договір оренди.

Вказані роз'яснення експерта узгоджуються з висновком експерта та доповнюють його.

Зазначення в дослідницькій частині експертизи договору оренди нежитлового приміщення, який не стосується справи не має суттєвого значення, оскільки експертом вибраний правильний об'єкт дослідження.

Жодних порушень при визначенні вартості будівництва та обсягів будівельних робіт експертом ОСОБА_7 не допущено, останні нею були визначенні на підставі результатів проведеного експертом візуального дослідження, як методу визначення на підставі загального огляду якісних показників експлуатаційної придатності конструкцій будівель і споруд.

Згідно ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано:

- неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам);

- необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Ріпкинське ССТ довело розмір матеріальних збитків, завданих внаслідок пожежі в сумі 269 060 грн., а відповідач в порядку, встановленому законом не спростував вказаний висновок експерта, не заявляв про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, хоча при дослідженні матеріалів справи представник відповідача заявив, що це їхнє право заявляти, чи не заявляти повторні та додаткові експертизи під час розгляду справи.

Підставою позову, тобто обставиною, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги що розміру збитків, заподіяної пожежею є висновок експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В той же час, предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є стягнення збитків в сумі 25 000 грн..

Ч. 2 ст. 31 ЦПК України передбачено, що до початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Всупереч вказаній нормі, в поданій 1 грудня 2015 р. заяві про зменшення позовних вимог, Ріпкинське ССТ не тільки зменшали позовні вимоги з 269 060 грн. до 25 000 грн., але і фактично змінили підстави позову, після початку розгляду справи по суті, а саме обґрунтовували розмір збитків в сумі 25 000 р. тим, що вони не мають наміру відновлювати будівлю магазину та, що згідно акту обстеження технічного стану об'єкта нерухомості Ріпкинського ССТ та акту інвентаризаційного опису № 1 від 1 лютого 2012 року, залишкова вартість об'єкта становить 25 000 грн..

За таких обставин, суд не може розглядати справу на зміненій після початку розгляду по суті підставі позову.

Слід зауважити, що Додатком № 2 до висновку експерта № С-189 від 19 серпня 2015 р. підтверджується, що лише загальна вартість розбирання кам'яних стін становить 39 068 грн., розбирання покриттів покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів становить 578 грн., розбирання лат (решетування) з дошок суцільних становить 411 грн., а, як вже зазначалось, Ріпкинське ССТ не має наміру відновлювати будівлю магазину.

Враховуючи наведене, позивачем належними та допустимими доказами доведено розмір матеріальних збитків, завданих Ріпкинському ССТ внаслідок пожежі в розмірі 269 060 грн., але, як вже зазначалось, предметом позову є збитки в сумі 25 000 грн..

Щодо дотримання позивачем строку позовної давності, то суд враховує таке.

Судом встановлено, що шкода за наслідками пожежі про яку йдеться вище запдіяна 1 лютого 2012 року.

В матеріалах справи маються: заява ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності від 15 квітня 2015 р. (а.с. 30), в якій відповідач просить відмовити в позові, з підстав пропущення строків позовної давності та заява Ріпкинського ССТ про поновлення пропущеного процесуального строку від 27 квітня 2015 р. (а.с. 50-51), яка фактично зводиться до переривання строку позовної давності..

З матеріалів справи вбачається, що Ріпкинське ССТ звернулось з позовом до ОСОБА_4 17 березня 2015 р. та в той же день була зареєстрована в Ріпкинському районному суді Чернігівської області.

При цьому, за матеріалами справи встановлено, що Ріпкинське ССТ зверталось до господарського суду Чернігівської області до ФОП ОСОБА_4 з позовами про відшкодування шкоди:

- ухвалою судді господарського суду Чернігівської області Книш Н.Ю. від 17 квітня 2013 р. (Справа № 927/494/13) позовні матеріали були повернуті позивачу, у зв'язку з невідповідністю позовної заяви ст. 54 ГПК України та неможливістю правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті та у зв'язку з недотриманням вимог ст. 56 ГПК України (а.с. 38-39);

- ухвалою судді господарського суду Чернігівської області Скорик Н.О. від 10 липня 2014 р. (Справа № 927/1033/14) позовні матеріали були повернуті позивачу, у зв'язку з невідповідністю позовної заяви ст. 54 ГПК України та неможливістю правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті (а.с. 37);

- ухвалою судді господарського суду Чернігівської області Блохіної Ж.В. від 12 вересня 2014 р. (Справа № 927/1440/14) позовні матеріали були повернуті позивачу, у зв'язку з недотриманням вимог ст. 56 ГПК України (а.с. 36);

- ухвалою господарського суду Чернігівської області від 2 грудня 2014 р. (Справа № 927/1682/14) було припинено провадження у справі (яке порушено, на підставі ухвали судді від 30 жовтня 2014 р.), на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (а.с. 25).

Крім того судом враховується те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців мається запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 від 04.08.2014 р. за власним рішенням.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці зазначав, що:

- в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (п.п. 35-36 рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»);

- «право на суд» та право на доступ до суду не є абсолютним воно може підлягати легітимним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом «строки давності» (п.п. 51-52 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»);

- «строки давності» полягають в законному праві правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ) ;

- «строки давності» слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (п. 137 рішення від 09.01.2013 року у справі «ОСОБА_12 проти України» ) .

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

В той же час, згідно зі статтею 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2012 року № 14-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „VD MAISВ« щодо офіційного тлумачення положень статті 786 Цивільного кодексу України) положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Виходячи з правового аналізу ст. 786 ЦК України та рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2012 року № 14-рп/2012 можна зробити висновок, що законодавець пов'язує перебіг позовної давності в один рік за вимогами наймодавця (орендодавця) про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві саме з моментом повернення речі наймачем (орендарем), а не з моментом коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Оскільки, як вже зазначалось, ФОП ОСОБА_4 не повертав Ріпкинському ССТ торгівельний заклад (магазин продтоварів) за адресою с.Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області, вул.. Чернігівська, 2 після настання такої форс-мажорної обставини, як пожежа, за актом передачі, а інших доказів передачі торгівельного закладу Ріпкинському ССТ - відповідач не надав, то перебіг позовної давності в один рік за вимогами наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві не розпочався , а відтак строк позовної давності, який не розпочався не може бути ні пропущеним, ні перерваний, ні поновленим.

Враховуючи наведене в сукупності, приймаючи до уваги наведене вище практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв обмеження права на суд, суд вважає, що відсутні підстави для відмови в позові Ріпкинського ССТ, з підстав пропущення строків позовної давності.

Враховуючи наведене в сукупності, виходячи з остаточно заявлених позовних вимог та вимог ст.ст. 11, 31 ЦПК України, суд вважає, що позов Ріпкинського ССТ до ОСОБА_4 слід задовольнити та з ОСОБА_4 на користь Ріпкинського ССТ слід стягнути 25 000 грн. заподіяних збитків.

На підставі ст.ст. 11, 88 ЦПК України, враховуючи те, що судом задовольняються остаточні позовні вимоги з ОСОБА_4 на користь Ріпкинського ССТ слід стягнути документально підтверджені:

- 250 грн. судового збору (а.с. 1 - платіжне доручення № 712 від 17.03.2015 р.);

- 3 456 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 12 - платіжне доручення № 453 від 16.06.2015 р.).

Крім того, на підставі ст.86 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь Чернігівської регіональної торгово-промислової палати підлягають стягненню 624 грн. витрат на залучення в судове засідання експерта, за клопотанням представника відповідача (а.с. 157).

Враховуючи те, що позов задоволений в повному обсязі, то не підлягають стягненню з Ріпкинського ССТ на користь ОСОБА_4 3899 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу, які підтверджені прибутковим касовим ордером, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи зменшення позивачем позовних вимог, суд вважає, що Ріпкинському ССТ з державного бюджету Ріпкинського району (УК у Ріпкинському районі/Ріпкинський р-н/22030001, код 38046020, з розрахункового рахунку № 31213206700421 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) слід повернути судовий збір в розмірі 3660 грн. (а.с. 118)..

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 22, 252-255, 759, 768, 779, 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 86, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Ріпкинського сільського споживчого товариства до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної пожежею, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НМ 347684, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Ріпкинського сільського споживчого товариства (смт. Ріпки Чернігівської області, вул.. Попудренка, 9, код: ЄДРПОУ 01777021):

- 25 000 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень) шкоди, заподіяної пожежею;

- 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень) судового збору;

- 3 456 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят шість гривень) витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НМ 347684, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (м. Чернігів, вул. Примакова, 7, р/р 26006021967 в ПАТ «ПОЛІКОМБАНК», МФО 353100, ЄДРПОУ 02944780) 624 грн. (шістсот двадцять чотири гривні) витрат на залучення в судове засідання експерта, за клопотанням представника відповідача.

Повернути Ріпкинському сільському споживчому товариству (смт. Ріпки Чернігівської області, вул.. Попудренка, 9, код: ЄДРПОУ 01777021) з державного бюджету Ріпкинського району (УК у Ріпкинському районі/Ріпкинський р-н/22030001, код 38046020, з розрахункового рахунку № 31213206700421 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) судовий збір в розмірі 3660 грн. (три тисячі шістсот шістдесят гривень)..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

Головуючий В.Б.Сташків