Постанова

від 01.12.2015 по справі 904/8220/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 904/8220/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників:

ПАТ "ВТБ Банк" - Разумова М.А. (дов. від 18.04.2014),

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 15.09.2015

та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015

у справі №904/8220/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма

Дзержинець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом

"Марінель"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 (суддя Примак С.А.) в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" від 28.05.2015 - відмовлено. Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Марінель". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Марінель". Провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є.- головуючий, Коваль Л.А., Кузнецов В.О.) ухвалу господарського суду від 28.05.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "ВТБ Банк" просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 28.05.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 15.09.2015, справу передати до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. В обґрунтування посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 41, 42, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13 за заявою ТОВ "Агрофірма Дзержинець" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий Дом "Марінель", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.14 затверджений реєстр вимог кредиторів з вимогами наступних кредиторів:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець" - 42647650,73 грн. - 4 черга задоволення; 6 882,00 грн. - 1 черга задоволення;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ ТРАНС-БУД" - 20668057,62 грн. - 4 черга задоволення; 1147,00 грн. - 1 черга задоволення;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-НВ" - 5601 803,45 грн. - 4 черга задоволення; 1 147,00 грн. - 1 черга задоволення;

4. Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" - 51992229,75 грн. - 4 черга задоволення; 1147,00 грн. - 1 черга задоволення.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.14 визнано ТОВ "Торговий Дом "Марінель" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

22.04.15 ліквідатор подав до господарського суду звіт ліквідатора з додатками та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд зазначив, що згідно довідок від відповідних установ, наданих ліквідатором, у боржника відсутнє майно, тому слід прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що ліквідатором здійснено всі необхідні заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 41 Закону про банкрутство передбачені повноваження ліквідатора боржника, зокрема, згідно із ч.2 даної статті ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо).

Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Відтак, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду у зв'язку із закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Затверджуючи, ухвалою суду від 28.05.2015, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Торговий Дом "Марінель", суд першої інстанції обмежився лише перерахуванням доданих до звіту деяких довідок державних установ, які здійснюють реєстрацію та облік нерухомого майна, наданих на запит ліквідатора, При цьому, не звернув увагу на те, що відповідей на запити ліквідатора до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної авіаційної служби України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, Головного управління статистики у Дніпропетровській області, Дніпропетровської митниці ДФС до звіту ліквідатора не надано.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, висновок про фінансове становище боржника зроблено ліквідатором за відсутності первинної документації боржника, яка б давала можливість провести аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника з виявленням як кредиторів, так і дебіторів боржника, а також його активів.

Тобто, в порушення вимог ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, суд першої інстанції не перевірив відповідність поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу вимогам Закону, не надав належної правової оцінки поданому звіту та ліквідаційному балансу банкрута, а також не перевірив повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, виходячи з вимог ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 вказаного Закону, звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Таким чином, кредитори, враховуючи необхідність формування їх думки щодо звіту ліквідатора та повноти ліквідаційного балансу, повинні бути попередньо, до розгляду звіту ліквідатора господарським судом, обізнані із змістом вказаних підсумкових документів, а суд повинен надавати оцінку таким рішенням комітету кредиторів та враховувати їх при прийнятті судових рішень по справі, якщо рішення комітету кредиторів відповідають приписам чинного законодавства.

Однак, в даному випадку, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ч. 1 ст.46 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, не з'ясували чи були кредитори обізнані зі змістом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, наданого останнім до господарського суду, чи подавав їх ліквідатор на розгляд комітету кредиторів, а також чи схвалений комітетом кредиторів боржника поданий ліквідатором до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, чи приймав комітет кредиторів із цього питання відповідне рішення та якими документами це підтверджується.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури не відповідають вимогам, зокрема, статей 37, 41, 42, 46 Закону про банкрутство, а тому затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута є передчасним.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 не можна визнати такими, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 по справі №904/8220/13 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.