Рішення

від 01.12.2015 по справі 752/16834/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16834/15-ц

Провадження №: 2/752/6339/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтерекспресс» про стягнення суми пені, трьох відсотків річних від простроченої суми та суми встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтерекспресс» про стягнення суми пені, трьох відсотків річних від простроченої суми та суми встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить суд Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтерекспрес» (код ЄДРПОУ 33097568, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69) на його користь пеню у розмірі 11 652,70 грн., 3% річних у розмірі 1 270,29 грн., збитки від інфляції у розмірі 18 412,18 грн., витрати на зберігання автомобіля у розмірі 200,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 23.10.2013 року між гр. ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Інтерекспрес» було укладено Договір страхування засобів наземного транспорту № 303/380-000411, предметом якого виступали майнові інтереси Позивача, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням належним йому автомобілем марки «Suzuki» модель «SX4», д.н.з. НОМЕР_1 . При укладанні зазначеного договору сторони діяли свідомо та без примусу, підписали останній, виразивши таким чином своє волевиявлення.

Відповідно до п. 3.2.1. розділу 3 зазначеного Договору страхування серед застрахованих на умовах Відповідача ризиків значиться пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

27.02.2014 року в Обухівському районі Київської області сталася дорожньо - транспортна пригода за участі автомобіля належного Позивачу, під керуванням громадянина гр. ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2.

Після настання події водій гр. ОСОБА_2 негайно повідомив про це Страховика, останній вислав на місце події для огляду аварійного комісара.

28.02.2014 року Страховику було подано повідомлення про страховий випадок.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 07.03.2014 року гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, котра мала місце 27.02.2014 р., автомобіль Позивача отримав механічні пошкодження.

24.04.2014 р. Позивачем було подано Відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. Станом на 24.04.2014 р. Позивачем було виконано всі необхідні дії та надано всі документи, передбачені положеннями розділу 8 Договору страхування для отримання страхового відшкодування.

Листом від 26.05.2014 року за вих. № 697 Відповідач повідомив Позивача про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Пункт 10.1.3 Договору №303/380-000411, на який посилається Відповідач при відмові у виплаті страхового відшкодування, передбачає, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, якщо Страхувальник подав страховику свідомо неправдиві відомості про предмет договору або про факт настання страхового випадку.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач посилався на Висновок експерта-автотехніка ОСОБА_3 №3(102)-14 від 24.04.2014 року, відповідно до якого встановлено, що характер пошкодження транспортних засобів та схема ДТП з технічної точки зору не відповідають заявленим обставинам дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 07.03.2014 року підтверджується факт настання ДТП за участю автомобіля Позивача.

Крім того, при розгляді цивільної справи № 752/9656/14-ц (провадження по справі № 2/752/3943/14) Голосіївським районним судом м. Києва судом було встановлено, що відповідач неправомірно відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Як вбачається з рахунку №071 від 31.03.2014 року, наданого СПД «ОСОБА_4В.», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki» модель «SX4», д.н.з. НОМЕР_1 становить 57 656 грн.

Згідно умов договору № 303/380-000411 франшиза становить 480,00 грн., таким чином, виплаті підлягає сума в розмірі 51 176,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 752/9656/14-ц (провадження по справі № 2/752/3943/14), зміненого Апеляційним судом м. Києва вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача страхове відшкодування в розмірі 57 176 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 571 грн. 76 коп.

Вказане рішення набрало законної сили і згідно ст.61 ЦПК України є преюдиціальним.

17 березня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про розстрочення зобов'язання по виплаті страхового відшкодування відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк виплати страхового відшкодування на користь Позивача у кінцевий термін до 20.06.2015 р.

Факт несвоєчасного виконання зобов'язання Відповідачем у встановлено рішенням суду у цивільній справі 752/9656/14-ц (провадження по справі № 2/752/3943/14). Згідно із приписами частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно матеріалів Договору страхування засобів наземного транспорту № 303/380-000411 від 23.10.2013 р. укладеного між Позивачем та Відповідачем вбачається, що сторони договору у пункті 6.2.6. погодили умову, що при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати Страхувальнику пеню за його письмовою вимогою у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у, яка діяла в період, за який нарахована пеня, за кожний день прострочення.

Так як страховий випадок стався 27.02.2014 року, а з заявою про виплату страхового відшкодування Позивач звернувся до Відповідача 24.04.2014 р., то кінцевий строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, враховуючи максимальний термін, встановлений пунктом п. 9.2.3. Договору страхування (сім робочих днів) припадає на 05.05.2014 р., а страхове відшкодування мало бути виплачено Позивачу згідно п. 9.18. Договору страхування, - не пізніше 19.05.2014 року.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та пунктом 3 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п. 3. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 9.1. Договору страхування рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування приймає Страховик протягом 7 (Семи) робочих днів після отримання всіх необхідних документів, внаслідок чого складає страховий акт.

За правилами ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

Оскільки Відповідачем порушено виконання зобов'язань за Договором страхування перед Позивачем, а тому до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі зазначеного вище договору мають бути застосовані штрафні санкції, що передбачені Законом України «Про страхування» та ст. 625 ЦК України .

Відповідно до ч. 1, п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також з втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права дальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до вимог ст. 979 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхової події виплатити особі встановлену грошову суму.

Відповідно до ч.1 п.3 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у встановлений договором термін з дня надання необхідних документів.

Відповідно до п. 1 ст. 990 ЦК України , страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України . Згідно п. 9.1. Договору страхування, рішення про виплату або про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування приймає Страховик протягом 7 (Семи) робочих днів після отримання всіх необхідних документів, внаслідок чого складає акт. У випадку призначення Страховиком експертизи страховий акт складається Страховиком не пізніше 7 (Семи) робочих днів після отримання Страховиком остаточних результатів дослідження.

Оскільки, висновок експерта-автотехніка ОСОБА_3 №3(102)-14 датується 24.04.2014 роком, згідно п. 9.2.3. Договору страхування Відповідач зобов'язаний був скласти страховий акт не пізніше 05.05.2014 р., а страхове відшкодування мало бути виплачено Позивачу до 19.05.2014 року включно.

З огляду на те, що порушення права Позивача на отримання страхового відшкодування тривало з 20.05.2014 року і до 17.03.2015 року, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, за період з 20.05.2014 року по 17.03.2015 року складає 11 652,70 грн.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Збитки від інфляції, за період з 20.05.2014 року по 17.03.2015 року, в сумі 18 412,18 грн.

Процентна ставка за користування коштами 3% річних за період з 20.05.2014 року по 17.03.2015 року, складає суму 1 270,29 грн.

Крім того, у зв'язку з бездіяльністю Страховика, на період встановлення обставин страхової справи та проведення Відповідачем експертизи, Позивач був вимушений за власні кошти перемістити пошкоджений автомобіль на платну стоянку, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера № 134/03 від 17.03.2014 р .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримує, та враховуючи викладене в позовній заяві та те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо вчасної виплати позивачу суми страхового відшкодування, вважає позовні вимоги такими що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Заперечення представника відповідача про застосування строку позовної давності вважає безпідставними, оскільки строк позовної давності не сплинув.

Представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, вважає позовні вимоги незаконними. Вважає що всі зобов'язання перед позивачем страхова компанія виконала, а строк позовної давності по стягненням неустойки та пені сплинув оскільки відраховує цей строк з 16.06.2014 року - дня отримання позивачем офіційного повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено що 23.10.2013 року між гр. ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Інтерекспрес» було укладено Договір страхування засобів наземного транспорту № 303/380-000411, предметом якого виступали майнові інтереси Позивача, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням належним йому автомобілем марки «Suzuki» модель «SX4», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.15-21).

Відповідно до п. 3.2.1. розділу 3 зазначеного Договору страхування серед застрахованих на умовах Відповідача ризиків значиться пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

27.02.2014 року в Обухівському районі Київської області сталася дорожньо - транспортна пригода за участі автомобіля належного позивачу, під керуванням громадянина гр. ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 07.03.2014 року гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, котра мала місце 27.02.2014 р., автомобіль Позивача отримав механічні пошкодження.

24.04.2014 р. Позивачем було подано Відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. Станом на 24.04.2014 р. Позивачем було виконано всі необхідні дії та надано всі документи, передбачені положеннями розділу 8 Договору страхування для отримання страхового відшкодування.

Листом від 26.05.2014 року за вих. № 697 Відповідач повідомив Позивача про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування.

Як вбачається з рахунку №071 від 31.03.2014 року, наданого СПД «ОСОБА_4В.», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki» модель «SX4», д.н.з. НОМЕР_1 становить 57 656 грн.

Згідно умов договору № 303/380-000411 франшиза становить 480,00 грн., таким чином, виплаті підлягає сума в розмірі 51 176,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 752/9656/14-ц (провадження по справі № 2/752/3943/14), зміненого Апеляційним судом м. Києва вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача страхове відшкодування в розмірі 57 176 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 571 грн. 76 коп. (а.с.28-35, 52-53).

Вказане рішення набрало законної сили і згідно ст.61 ЦПК України обставини встановлені цим судовим рішенням не доказуються при розгляді інших справ.

17 березня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про розстрочення зобов'язання по виплаті страхового відшкодування відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк виплати страхового відшкодування на користь Позивача у кінцевий термін до 20.06.2015 р.

Факт несвоєчасного виконання зобов'язання відповідачем встановлено рішенням суду у цивільній справі 752/9656/14-ц (провадження по справі № 2/752/3943/14).

Згідно матеріалів Договору страхування засобів наземного транспорту № 303/380-000411 від 23.10.2013 р. укладеного між Позивачем та Відповідачем сторони договору у пункті 6.2.6. погодили умову, що при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати Страхувальнику пеню за його письмовою вимогою у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у, яка діяла в період, за який нарахована пеня, за кожний день прострочення.

Так як страховий випадок стався 27.02.2014 року, а з заявою про виплату страхового відшкодування Позивач звернувся до Відповідача 24.04.2014 р., то кінцевий строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, враховуючи максимальний термін, встановлений пунктом п. 9.2.3. Договору страхування (сім робочих днів) є 05.05.2014 р., а страхове відшкодування мало бути виплачено позивачу згідно пункту 9.18. Договору страхування, - не пізніше 19.05.2014 року.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та пунктом 3 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п. 3. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За правилами ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

У ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, яка була визнана винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, застрахована Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтерекспресс».

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Граничний розмір страхового відшкодування був визначений загальною страховою сумою 96000 грн.(а.с.15).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, котра мала місце 27.02.2014 р., автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування.

Оскільки відповідач відмовлявся виплачувати страхове відшкодування, то позивач вимушений був звертатись до суду.

Страхове відшкодування було стягнуто з відповідача на підставі Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2014 року, зміненого Апеляційним судом м. Києва, на підставі якого вирішено стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 57 176 грн.

При ухваленні цього рішення розгляд питання про стягнення пені на підставі ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вирішувався.

Порушення права позивача на отримання страхового відшкодування тривало з 20.05.2014 року по 17.03.2015 року.

Розрахунок суми пені згідно п.9.2.3. договору страхування позивачем зроблений в позовній заяві правильно, та суд погоджується з цим розрахунком і у цій частині задовольняє позовні вимоги.

Суд вважає безпідставними посилання представника позивача про сплив строків спеціальної позовної давності передбачених ст..258 ЦК України щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає що представник відповідача у справі неправильно відраховує цей строк з 16.06.2014 року - дня отримання позивачем офіційного повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки такий строк треба вираховувати з дати постановлення рішення Апеляційним судом м. Києва (а.с.52) 18.02.2015 року з урахуванням вчинених дій відповідача по подальшому виконанні цього рішення.

Що до решти позовних вимог, суд вважає їх такими, що не можуть бути задоволені.

У ст.625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст..625 ЦК України передбачають насамперед договірні правовідносини.

Характер грошових зобов'язань, відповідальність за невиконання яких встановлена ст.625 ЦК України передбачає насамперед наявність договірних правовідносин.

Таким чином припис ст.625 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, та не розповсюджується на грошові зобов'язання з приводу відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди - це вид цивільно-правової відповідальності, а не боргове(грошове) зобов'язання, на шкоду не можуть нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами.

Нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Правовідносини між сторонами встановились з підстав ч.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якою встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Таким чином приписи ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин які виникли у цих цивільно-правових відносинах між сторонами.

Окрім цього положення ст.625 ЦК України не може бути застосовані до правовідносин які складаються з своєчасного виконання рішення суду.

З приводу стягнення витрат по зберіганню автомобіля в розмірі 200 грн. суд вважає такі позовні вимоги такими що не можуть бути задоволені, оскільки з квитанції на а.с.38, на яку посилається позивач, не вбачається за що була проведена сплата коштів з якого розрахунку та тарифу, за скільки днів та за якою адресою. Сторона позивача не довела належність цього доказу до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України. ст.ст.22,256,258,261,549,550,625,979,988,990 ЦК України, ст. 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтерекспресс» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 11652 грн. 70 коп.(одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 70 коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 487 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, через Голосіївський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко