Рішення

від 07.12.2015 по справі 903/1155/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2015 р. ОСОБА_1 № 903/1155/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика" "Ярич"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1"

про стягнення 191 025,92 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №5 від 03.02.2015р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

В судовому засіданні 02.12.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"Ярич" (Позивач, постачальник) звернулося з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" (Відповідач, дистриб`ютор) 191 025,92 грн. заборгованості у зв`язку з невиконанням останнім дистриб`юторського договору за №801113 укладеного між сторонами 30.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.10.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.2015р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 18.11.2015р. та 02.12.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 18.11.2015р. листом від 25.11.2015р. за вх. №01-54/11768/15 позивач повідомив суд про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Відповідач вимог ухвал суду від 30.10.2015р. та від 18.11.2015р. не виконав, уповноваженого представника в судові засідання 18.11.2015р. та 02.12.2015р. не направив, витребуваних документів суду не надав, проте був належним чином повідомлений про місце та час рзгляду справи, що підтверджується про отримання рекомендованих повідомлень відповідачем за №430230394037 - 05.11.2015р. та за №4302303970240 -23.11.2015р. (а.с.31, 36).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

30.08.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"Ярич" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" був укладений дистриб`юторський договір за №801113 (Договір) (а.с.7-10).

Згідно п. 1.1 Договору сторони домовились про співпрацю з метою реалізації товару Постачальника на ринку. В межах цієї співпраці Постачальник зобов`язується постачати дистрибутору у власність товари, а дистрибутор зобов`язався приймати поставлені товари, здійснювати подальший їх продаж та за результатами роботи надавати постачальнику звіти в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, які є невід`ємною його частиною.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що інший письмовий договір між сторонами на поставку товару не укладався, однак передача продавцем товару покупцю свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, за червень 2015р. позивач поставив відповідачу товар на суму 195 280,88 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, скріпленим печаттями та підписами сторін (а.с.18).

З матеріалів справи встановлено, що протягом липня 2015р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму5 045,04 грн.

Вищезазначене підтверджується відповідно до доданих позивачем видаткових накладних за №9353 від 07.07.2015р. на суму 2701,92 грн. та №9829 від 17.07.2015р. на суму 2 343,12 грн. (а.с.19,20).

Відповідач свої зобов'язання перед постачальником виконав частково, сплативши за поставлений товар 9 300,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №1119 від 07.07.2015р. на суму 3 350,00 грн., №1120 від 07.07.2015р. на суму 450,0 грн., №1141 від 17.07.2015р. на суму 3 000.00 грн. та №1145 від 20.07.2015р. на суму 2 500,00 грн.(а.с.21-23).

Відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 191 025,92 грн. (195 280,88 грн. +5 045,04 грн. - 9 300,00 грн. = 191 025,92 грн.).

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

В даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика"Ярич" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1". Дистриб`юторський договір за №801113 укладений між сторонами 30.08.2011р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами достроково розірваний не був.

Строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист ВГСУ № 01-06/928/2012 р. від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи поставку товару позивачем та не проведення при цьому належних розрахунків відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі 191 025,92 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 865,39 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 144, 173, 193, 202, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 626, 627, 692 Цивільного кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нова ОСОБА_1" (43023, Волинська обл.. м. Луцьк, вул. Карбишева, 2 код ЄДРПОУ 32501266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська Фабрика В«ЯричВ» (Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 36767366 ) 191 025,92 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 865,39 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

07.12.2015

Суддя В. О. Кравчук