Рішення

від 03.12.2015 по справі 904/9344/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.15р. Справа № 904/9344/15

За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2007 від 04.11.14р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.11.15р.

ОСОБА_3, дов. від 01.11.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "УКРАЇНА" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 158 661,08грн., пені у розмірі 38 229,47грн., 3% річних у розмірі 2 168,07грн., інфляційних втрат у розмірі 45 790,47грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №080225 від 01.06.2011р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати наданої теплової енергії.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України за №254 від 31.03.2015р. на 2015р. спортивним школам, які підпорядковані відповідачу та базуються за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська 52-Г, виділяється субвенція з державного бюджету. Однак виплата цієї субвенції залежить від окремих профільних керівників міста, які своїми діями сприяли прийняттю рішення сесії № 45/62 від 11.03.2015р., у зв"язку з чим без фінансування залишились 17 спортивних шкіл, оскільки відкрили нові комунальні заклади. Дані комунальні заклади зареєстрували на спортивних базах, які належать відповідачу без його погодження. При цьому комунальні заклади мають повне фінансування на всі статті витрат, але з моменту свого офіційного відкриття жодної копійки не перерахували відповідачу. Відповідач зазначає, що за погодженням з Департаментом фізичної культури та спорту, сім'ї та молоді розробив порядок виплати субвенції на жовтень-грудень 2015р. з подальшим погашенням боргу за теплову енергію.

26.11.2015р. відповідач подав до суду заяву про відстрочку виконання рішення до кінця 2015р. Подану заяву обгрунтовує тим, що на даний час існує лист №76/1 від 24.11.2015р. за погодженням з Департаментом фізичної культури та спорту, сім'ї та молоді про те, що відповідач до кінця грудня 2015р. отримує кошти виділеної субвенції в сумі 369 281,00грн. для погашення заборгованості перед позивачем.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011р. між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Дніпропетровською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "УКРАЇНА" (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №080225, за умовами якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов"язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді у необхідних обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пункт 2.1. договору передбачає, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно п.5.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення, по вул. Комсомольська, 52-Г.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов"язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п.11.1., 11.3. договору).

Згідно п.11.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач на виконання умов договору за період з листопада 2014р. по квітень 2015р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 158 661,08грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами без зауважень (а.с.32-37).

За умовами п.п.7.2, 7.3. та 7.4. розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії. Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, за власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов"язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, рахунок на оплату постачання теплової енергії в листопаді 2014р. відповідач отримав 20.11.2014р. (оплата - 25.11.2014р.), рахунок на оплату постачання теплової енергії у грудні 2014р. відповідач отримав 22.12.2014р. (оплата - 27.12.2014р.), рахунок на оплату постачання теплової енергії у січні 2015р. відповідач отримав 20.01.2015р. (оплата - 25.01.2015р.), рахунок на оплату постачання теплової енергії у лютому 2015р. відповідач отримав 20.02.2015р. (оплата - 25.02.2015р.), рахунок на оплату постачання теплової енергії у березні 2015р. відповідач отримав 20.03.2015р. (оплата - 25.03.2015р.), рахунок на оплату постачання теплової енергії у квітні 2015р. відповідач отримав 22.04.2015р. (оплата - 27.04.2015р.), однак оплату за поставлену теплову енергію не здійснив.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014р. по квітень 2015р. складає 158 661,08грн., що підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем та підлягає до стягнення.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2.3. договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 229,47грн. за загальний період з 28.01.2015р. по 27.07.2015р. Розрахунок суми пені здійснений позивачем по кожному періоду окремо, з дотриманням обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, за подвійною обліковою ставкою НБУ, розмір пені за якою менше розміру пені, що обчислений на підставі 1%.

Господарський суд, перерахувавши пеню за загальний період з 28.01.2015р. по 27.07.2015р. (без урахування днів, коли повинна бути здійснена оплата) встановив, що вона складає 38 181,04грн.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Неустойка як засіб розумного стимулювання виконувати основне грошове зобов"язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи тяжке фінансово-економічне становище відповідача, його значення для регіону, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути 19 090,52грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 168,07грн. за загальний період з 25.11.2014р. по 27.07.2015р., а також інфляційні втрати у розмірі 45 790,47грн. за загальний період з грудня 2014р. по липень 2015р.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 26.11.2014р. по 27.07.2015р. (без урахування днів, коли повинна бути здійснена оплата) встановив, що вони складають 2 160,15грн. та підлягають до стягнення, а інфляційні втрати за загальний період з грудня 2014р. по липень 2015р. складають 43 745,95грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити.

26.11.2015р. відповідач подав до суду заяву про відстрочку виконання рішення до кінця 2015р. Подану заяву обгрунтовує тим, що на даний час існує лист №76/1 від 24.11.2015р. за погодженням з Департаментом фізичної культури та спорту, сім'ї та молоді про те, що відповідач до кінця грудня 2015р. отримує кошти виділеної субвенції в сумі 369 281,00грн. для погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, вважає підстави достатніми для її задоволення та відстрочення виконання рішення до 31.12.2015р.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "УКРАЇНА" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 52-Г, ЄДРПОУ 20274076, р/р26003000081722 АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37, код ЄДРПОУ 32082770, р/р 26004060368059 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 158 661,08грн. (сто п"ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят одна грн. 08коп.), пеню у розмірі 19 090,52грн. (дев"ятнадцять тисяч дев"яносто грн. 52коп.), 3% річних у розмірі 2 160,15грн. (дві тисячі сто шістдесят грн. 15коп.), інфляційні втрати у розмірі 43 745,95грн. (сорок три тисячі сімсот сорок п"ять грн. 95коп.) та 3 641,23грн. (три тисячі шістсот сорок одна грн. 23коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9344/15 до 31.12.2015р.

Повне рішення складено 01.12.2015р.

Суддя ОСОБА_4