Рішення

від 08.12.2015 по справі 904/9070/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.15р. Справа № 904/9070/15

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС 1", м. Дніпропетровськ

про витребування та повернення майна власнику та стягнення 139 641,60 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №53 від 27.08.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 15.10.15р. порушено провадження у справі № 904/9070/15 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС 1" (далі - відповідач) про витребування та повернення майна власнику та стягнення 139 641,60 грн. Розгляд справи призначено на 05.11.15р.

Ухвалою господарського суду від 05.11.15р. відкладено розгляд справи на 08.12.15р.

08.12.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи аналогічну практику та письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.15р. та від 05.11.15р., які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи є Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.12.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.13р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Страховий Консультант" (далі - Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № А203496 (далі - Договір оренди), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язується надати орендарю у тимчасове володіння та користування транспортний засіб (надалі - Автомобіль) групи L, марки Renault, модель Duster, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2012 року виробництва за обумовлену плату на передбачений Договором строк, а орендар зобов'язується прийняти автомобіль, користуватись автомобілем відповідно до умов даного Договору, сплачувати орендну плату і своєчасно повернути автомобіль позивачу.

За приписами п. 1.4. Договору оренди, передача та повернення автомобіля здійснюється за місцезнаходженням прокатного пункту позивача (м. Київ, вул. Ямська, 72) або за місцезнаходженням його регіональних представників і оформляється Актом приймання-передачі автомобіля. Технічний стан автомобіля при передачі орендарю засвідчується Висновком СТО, стан автомобіля фіксується у Формі "Технічний стан орендованого автомобіля".

Одночасно з підписанням Акту приймання-передачі автомобіля, позивач передає орендарю автомобіль та ключі від нього, усі необхідні документи, комплектуючи та обладнання, страховий поліс (п. 1.5. Договору оренди).

Відповідно до п. 1.6. Договору оренди, всі ризики щодо автомобіля (як джерела підвищеної небезпеки) переходять до орендаря з дати передачі йому автомобіля. З дати передачі автомобіля, орендар несе встановлену законом відповідальність перед позивачем і/або третіми особами за завдання їм будь-якої шкоди, нанесення збитків при користуванні автомобілем.

У п. 1.7. Договору оренди зазначено про те, що відновна вартість автомобіля на дату укладання цього Договору становить 143 780,34 грн. (у тому числі ПДВ).

Згідно з п. 2.1. Договору оренди, строк оренди складає 12 (дванадцять) місяців, який починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі автомобіля і закінчується датою підписання Акту повернення автомобіля позивачу.

Пунктом 2.3. Договору оренди передбачено, що повернення автомобіля після оренди здійснюється в присутності уповноважених представників сторін, які підписують Акт повернення автомобіля, одночасно з підписанням якого орендар повертає позивачу автомобіль разом з ключами від нього, документи, комплектуючі та обладнання, страховий поліс. Стан автомобіля при поверненні його орендарем засвідчується і фіксується у Формі "Технічний стан орендованого автомобіля".

Положеннями п. 3.1. Договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 4 622,02 грн., окрім того ПДВ - 924,40 грн., а всього 5 546,42 грн., що за Міжбанківським Валютним Курсом на дату укладення цього Договору є еквівалентом 680,00 доларів США (в тому числі ПДВ - 113,33 доларів США).

Як зазначено у п. 3.3. Договору оренди, до 20 числа кожного місяця позивач надсилає орендарю рахунки для сплати орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача авансом не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. У разі, якщо орендар не отримав рахунок для сплати орендної плати, орендар не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до встановленого строку сплати орендної плати звертається до позивача за рахунком, в якому визначається розмір орендної плати. Позивач має право надсилати рахунки за поштовою адресою орендаря, а також електронною поштою, а орендар зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Якщо орендар не отримає рахунок, незалежно від причин такого неотримання, він не звільняється від сплати орендної плати, у строки, що встановлено п. 3.3. Договору. У такому разі орендар самостійно здійснює розрахунок суми орендної плати за правилами встановленими п. 3.2.1. цього Договору. При цьому, до розрахунку приймається зміна котирування Міжбанківського курсу продажу іноземної валюти (зазначеної в п. 3.1. Договору) на дату здійснення платежу (п. 3.3. Договору оренди).

За приписами п. 3.4. Договору оренди, у випадку закінчення строку оренди, або дострокового припинення дії Договору, кінцевий розрахунок по орендній платі має бути зроблено орендарем протягом трьох робочих днів з дати повернення автомобілю, а по іншим платежам, - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку. При остаточному розрахунку за останній місяць оренди, орендна плата сплачується за фактичну кількість днів оренди, включаючи день повернення автомобілю (згідно Акту повернення автомобіля).

Позивач має право:

- вимагати від орендаря своєчасної оплати орендної плати та інших платежів відповідно до умов даного Договору (п. 4.3.2);

- вимагати від орендаря своєчасного повернення автомобіля (п. 4.3.6).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і припиняється :належним і повним виконанням сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору оренди).

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди позивач передав автомобіль, а орендар прийняв його без будь-яких зауважень, що підтверджує Акт приймання-передачі автомобіля від 31.05.13р.

Листом за вих. № 145 від 28.02.14р. орендар звернувся до позивача з проханням змінити сторону в зобов'язанні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий Консультант" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС 1" (далі-відповідач). Оплату заборгованості та подальше виконання зобов'язань за Договором оренди гарантують.

01.03.14р. між позивачем, орендарем та відповідачем було укладено договір № 010314 про заміну сторони в зобов'язанні (далі - Договір про заміну сторони), відповідно до умов п. 1 якого цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони орендаря у зобов'язаннях, що виникли із Договорів оренди транспортного засобу № 203494 від 20.05.13р., №203496 від 20.05.13р., що були укладені між орендарем та позивачем.

За приписами п. 2. Договору про заміну сторони, орендар передає відповідачу зобов'язання, що виникли на підставі Договорів оренди транспортного засобу № 203494 від 20.05.13р., № 203496 від 20.05.13р. (далі - Основні договори), а відповідач приймає на себе права та виконання зобов'язань, передбачених Основними Договорами, з дати укладення цього Договору і отримання предметів оренди за основними договорами (автомобілів) за актами приймання-передачі, становиться новим орендарем за Основними Договорами.

Як зазначено у п. 6 Договору про заміну сторони, укладення цього Договору не тягне за собою інших змін умов Основних Договорів, укладених між позивачем та первісним орендарем, окрім тих, що пов'язані із заміною первісного орендаря новим орендарем.

Після укладання цього Договору та отримання предметів оренди (автомобілів), новий орендар (відповідач) приймає на себе усі права та зобов'язання первісного орендаря по Основним Договорам і зобов'язується виконувати їх вчасно та в повному обсязі, і має право вимагати від позивача належного виконання його зобов'язань, передбачених Основними Договорами (п. 8 Договору про заміну сторони).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами, за цим Договором та Основними договорами (п. 10 Договору про заміну сторони).

На виконання умов Договору про заміну сторони, первісний орендатор передав відповідачу за участю позивача орендований по Договору оренди автомобіль, що підтверджує Акт приймання-передачі автомобіля від 01.03.14р.

30.05.14р. між відповідачем та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, відповідно до умов якої сторони прийшли до взаємної згоди продовжити строк оренди автомобіля по Договору з 31.05.14р. по 30.06.14р.

Додатковою угодою № 2 до Договору оренди від 27.06.14р. позивач та відповідач прийшли до взаємної згоди продовжити строк оренди автомобіля по Договору з 01.07.14р. по 31.05.15р.

Як зазначає позивач, після закінчення строку користування автомобілем, відповідач орендований автомобіль позивачу не повернув та не сплатив заборгованість у розмірі 139 641,60 грн. за його користування за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року.

З метою досудового врегулювання спору, 18.09.15р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про розірвання договору, повернення автомобіля, погашення заборгованості та відшкодування збитків. Як зазначає позивач, відповідачем вимоги позивача були залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- вилучити у відповідача автомобіль марки Renault, модель Duster, універсал - В, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його власнику - позивачу;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором оренди у розмірі 139641,60 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України зазначено про те, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Нормами ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

По-перше, умовами Договору оренди передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату і своєчасно повернути автомобіль позивачу, а позивач має право вимагати від відповідача своєчасної оплати орендної плати та своєчасного повернення автомобіля.

По-друге, строк оренди автомобіля, з урахуванням Додаткової угоди № 2 до Договору оренди, закінчився 31.05.15р.

По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

18.09.15р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про розірвання договору, повернення автомобіля, погашення заборгованості та відшкодування збитків. Відповідачем вимоги позивача були залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконувались належним чином зобов'язання щодо своєчасного перерахування орендної плати за користування автомобілем та його повернення. Жодних належних та допустимих доказів у спростування доводів позивача відповідач суду не надав.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 763, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 283, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС 1" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37150258) автомобіль марки Renault, модель Duster, універсал - В, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та повернути його власнику - Підприємству з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 25264533).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІМПЕКС 1" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37150258) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 25264533) заборгованість у розмірі 139 641,60 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок одну грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 972,82 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві грн. 82 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.12.15р.

Суддя ОСОБА_2