Рішення

від 25.11.2015 по справі 908/5359/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/184/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015 Справа № 908/5359/15

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Хлібний дім ЗапоріжжяВ» (69035, м.Запоріжжя, вул. Леонова, 1-А)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Хліб ТокмакаВ» (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Чкалова, 63)

про стягнення 4351 грн. 60 коп. основного боргу за договором поставки № 2 від 01.01.2012 р., 4709 грн. 38 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 470 грн. 23 коп. річних процентів, 838 грн.72 коп. пені

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, дов. від 01.06.2015 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 4351 грн. 60 коп. основного боргу за договором поставки № 2 від 01.01.2012 р., 4709 грн. 38 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 470 грн. 23 коп. річних процентів, 838 грн.72 коп. пені.

Розгляд справи, призначений на 04.11.2015 р., відкладався до 25.11.2015 р. за клопотанням відповідача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 25.11.2015 р.

Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені. До вказаного клопотання позивачем додано докази своєчасного направлення заяви відповідачу. Таким чином, позивачем додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, внаслідок чого у відповідності до ст. 22 ГПК України заява задовольняється судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 4351 грн. 60 коп. основного боргу за договором поставки № 2 від 01.01.2012 р., 4709 грн. 38 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 470 грн. 23 коп. річних процентів, 933 грн. 19 коп. пені.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові та заяві від 19.11.2015 р. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідно до умов договору № 2 поставки, укладеного з відповідачем 01.01.2012 р., позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товар. В порушення умов договору відповідач оплатив продукцію несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 4351 грн. 60 коп., яку позивач просить стягнути. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 6.1 договору до стягнення заявлено пеню в розмірі 933 грн. 19 коп., нараховану за період з 11.09.2014 р. по 14.12.2014 р. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 4709 грн. 38 коп. коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2014 р. по червень 2015 р., та 470 грн. 23 коп. річних процентів, нарахованих за період з 08.01.2014 р. по 11.09.2015 р.

Відповідач свого представника в судове засідання 04.11.2015 р. не направив. За клопотанням відповідача з причини неможливості забезпечити явку представника в зв'язку його відрядженням розгляд справи відкладався на 25.11.2015 р. В судове засідання 25.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, вдруге клопотав про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

По-перше, з урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. У даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з статтею 28 ГПК України. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Суд вважає, що такі дії спрямовані на затягування судового процесу та розцінює їх як зловживання процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.11.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хлібний дім Запоріжжя» (продавець, позивач по справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Хліб Токмака» (покупець, позивач по справі) 01.01.2012 р. уклали договір № 2, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, в номенклатурі, кількості строки та за цінами, вказаними в Специфікації у відповідності з заявкою покупця, які є невід'ємними частинами договору. Згідно п. 3.1 договору покупець зобов'язався здійснювати оплату на розрахунковий рахунок продавця за кожну поставлену партію товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р. В разі відсутності заперечень у кожної із сторін про пролонгацію договору за місяць до закінчення його дії договір вважається пролонгований на кожний наступний календарний рік. Як слідує з пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, договір № 2 від 01.01.2012 р., укладений сторонами у справі, діє до теперішнього часу.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 2 від 01.01.2012 р. в період з 01.01.2014 р. по 04.06.2014 р. за видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75294 грн. 20 коп., який отриманий уповноваженими представниками відповідача, про що свідчать підписи на накладних, скріплені печаткою товариства.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За свідченням позивача, в порушення умов договору № 2 відповідач здійснював оплату товару не в повному обсязі та з порушенням строку, про що свідчать надані банківські виписки. Згідно представленого позивачем розрахунку з відповідачем склалася заборгованість в розмірі 4351 грн. 60 коп.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4351 грн. 60 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 470 грн. 23 коп. річних процентів, нарахованих за період з 08.01.2014 р. по 11.09.2015 р., та 4709 грн. 38 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2014 р. по червень 2015 р., судом перевірено. Суд вважає вимоги про стягнення річних процентів такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 463 грн. 29 коп., нарахованих за період з 16.01.2014 р. по 11.09.2015 р., внаслідок неправильно виконаного позивачем розрахунку. Вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів задовольняються частково в розмірі 4707 грн. 30 коп., нарахованих за період з лютого 2014 р. по червень 2015 р. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Судом встановлено, що відповідачем допускалися порушення строку оплати отриманої продукції, але в певні періоди на останній день місяця заборгованість була частково сплачена, що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції грошових коштів. При розрахунку судом також враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 933 грн. 19 коп. пені, нарахованої за період з 11.09.2015 р. до 14.12.2015 р., позивач обґрунтовує п. 6.1 договору, яким передбачено, що у разі несплати товару протягом строку, вказаного в п. 3.1 покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день несвоєчасної оплати.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 820 грн. 36 коп. внаслідок невірного арифметичного розрахунку, а саме позивачем не враховано часткову оплату на певний час розрахунку штрафних санкцій.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Хліб ТокмакаВ» (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Чкалова, 63, ЄДРПОУ 31713269) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Хлібний дім ЗапоріжжяВ» (69035, м.Запоріжжя, вул. Леонова, 1-А, ЄДРПОУ 34317651) 4351 (чотири тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 60 коп. основного боргу, 4707 (чотири тисячі сімсот сім) грн.. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 463 (чотириста шістдесят три) грн. 29 коп. річних процентів, 820 (вісімсот двадцять) грн. 36 коп. пені, 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 03 грудня 2015 року.

Суддя І.А. Попова