Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/3730/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/3730/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Грисюка, буд. 46

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 42-а

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія В«І ОСОБА_2 ІнжинірингВ» ,

08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Леніна, буд. 2

про стягнення 203 086,85 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (договір від 10.05.2015);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 17.08.2015 № 1-1/1708-15)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія В«І ОСОБА_2 ІнжинірингВ» (далі - відповідач) про стягнення 179 871,16 грн., з яких: 166 109,40 грн. основного боргу, 13 106,43 грн. пені та 655,33 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на транспортні послуги від 10.09.2014 № 10/09/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 22.09.2015.

22.09.2015 судове засідання не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23581/15 від 06.10.2015) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23942/15 від 12.10.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 продовжено строк вирішення спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.10.2015 оголошено перерву до 03.11.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24990/15 від 22.10.2015) позивачем долучено до матеріалів справи додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25455/15 від 28.10.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому позов заперечений повністю, з письмовими доказами у додатку.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25726/15 від 02.11.2015) надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою заявлено до стягнення 203 086,85 грн., з яких: 163 109,40 грн. основного боргу, 38 073,76 грн. пені та 1 903,68 грн. 3 % річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25889/15 від 02.11.2015) позивачем подано до матеріалів справи заперечення на відзив на позовну заяву з письмовими доказами у додатку.

У судовому засіданні 03.11.2015 оголошено перерву до 10.11.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26309/15 від 05.11.2015) відповідачем подано до матеріалів справи письмові пояснення, згідно з якими заперечується заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26648/15 від 10.11.2015) позивачем подано клопотання про долучення документів до справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26651/15 від 10.11.2015) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач зменшує суму основного боргу, з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості у розмірі 3 000,00 грн., у зв'язку з чим, сума основного боргу складає 163 109,40 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26652/15 від 10.11.2015) позивачем подано доповнення до заперечень на відзив на позовну заяву.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийняті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 25726/15 від 02.11.2015) та про зменшення розміру позовних вимог, у частині основного боргу (вх. № 26651/15 від 10.11.2015), у їх сукупності, та, у зв'язку з цим, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 203 086,85 грн., з яких: 163 109,40 грн. основного боргу, 38 073,76 грн. пені та 1 903,68 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.11.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія В«І ОСОБА_2 ІнжинірингВ» (далі - замовник) укладено договір на транспортні послуги від 10.09.2014 № 10/09/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується на умовах цього Договору у встановлені строки прийняти, перевезти, завантажити і розвантажити та доставити у визначений замовником пункт призначення вантаж Замовника (далі - вантаж), а замовник - надати до перевезення вантаж та оплатити послуги з перевезення.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий замовником рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 7.1. Договору).

Згідно з пунктом 7.2. Договору, строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1. Договору та становить 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін до спливу строку цього договору не заявить письмово про припинення договору, договір вважається продовженим на такий же самий строк.

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 166 109,40 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг): від 29.09.2014 № 1, від 17.10.2014 № 2, від 31.10.2014 № 3, від 09.11.2014 № 4, від 19.11.2014 № 5, що підписані у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Наявність підписів представника і відбитків печатки відповідача на вказаних актах та відсутність у них зауважень до наданих послуг, оцінюється судом як прийняття відповідачем спірних послуг в обсягах і вартості, що вказані в актах.

До матеріалів справи додано копії вищевказаних актів, а їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Зазначені акти здачі-приймання послуг відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та є належними і допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг, крім того, умовами пунктів 3.2., 3.3. Договору визначено, що загальна вартість послуг вказується в актах виконаних робіт, підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий замовником рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано банківську виписку по рахункам позивача за період з 01.08.2014 по 02.11.2015, що засвідчена підписами уповноважених осіб банку та скріплена відбитком його печатки, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати за Договором у розмірі 3 000,00 грн. та, відповідно, наявність заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2014 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 27.05.2015 № 1 про повернення боргу, після отримання якої, як зазначає відповідач, ним направлено позивачу відповідь від 18.06.2015 № 8/1806-15, в якій вимагалось від позивача надати завірені первинні документи щодо обсягу наданих послуг для звіряння з даними бухгалтерського обліку відповідача та направити представника для переговорів з метою вирішення спору на підставі взаємних поступок, копію відповіді та докази направлення: фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпелю поштового відділення, додано до матеріалів справи, позивачем отримання відповіді заперечене, докази отримання позивачем вказаної відповіді, суду не надано.

Відповідачем позов заперечений повністю, з огляду на те, що, відповідно до пункту 3.3. Договору, підставою для оплати є, крім підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), також рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами, а позивачем такі рахунки щодо спірних послуг не надані відповідачу, з огляду на що, відповідач не заперечує наявність несплаченої вартості послуг у розмірі 163109,40 грн., з урахуванням здійснених ним часткових оплат, проте, вважає, що зобов'язання виникне з моменту отримання ним рахунків від позивача.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти - у якості письмових доказів надання послуг за Договором позивачем відповідачу та прийняття їх відповідачем, банківську виписку - у якості письмового доказу для встановлення розміру коштів, що перераховані позивачу відповідачем за Договором і, відповідно, наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні, крім того, вказане не заперечується відповідачем.

Позивачем стверджується про те, що, оскільки строк оплати не визначений Договором, цей строк має визначатись згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивач визначає момент виникнення зобов'язання відповідача з оплати вартості спірних послуг у семиденний строк з дня отримання відповідачем 04.06.2015 претензії від 27.05.2015 № 1 та вважає першим днем прострочення виконання зобов'язання - 11.06.2015.

Як вже зазначено судом, відповідач, з посиланням на пункт 3.3. Договору, вважає, що зобов'язання виникне з моменту отримання ним рахунків від позивача, а виконання з моменту претензії заперечує, оскільки у відповідь на неї вказав про недоліки, що перешкоджають виконанню.

З урахуванням позицій обох сторін, умов Договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про момент виникнення зобов'язання відповідача з оплати спірних у справі послуг за Договором.

Умовами пунктів 3.2., 3.3. Договору визначено, що загальна вартість послуг вказується в актах виконаних робіт, підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий замовником рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, а згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, сторонами погоджені акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), що у господарських операціях з надання послуг є первинними обліковими документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які, з огляду на відповідність вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факти здійснення господарських операцій і є підставами виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.

Крім того, сторонами у Договорі погоджено, що розрахунки за отримані послуги здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника (пункт 3.1. Договору), а умовами пунктів 3.2., 3.3. Договору визначено, що загальна вартість послуг вказується в актах виконаних робіт, підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) та отриманий замовником рахунок перевізника, який виставляється після погодження вартості робіт (послуг) сторонами.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на вказане, Договором погоджено, що обов'язок відповідача з оплати послуг - грошове зобов'язання, виникає з підписання сторонами актів виконаних робіт (надання послуг), відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг починається з моменту отримання послуг і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Стосовно заперечень відповідача щодо настання строку виконання ним грошового зобов'язання за Договором у зв'язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату, судом враховано таке.

Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина); особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина); якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала; якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Згідно з частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отримані послуги.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості послуг, що надані позивачем, виконав частково, станом на дату прийняття рішення суду, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за Договором у розмірі 163 109,40 грн. - різниця між вартістю наданих послуг та розміром часткової оплати, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, відтак, позовна вимога про стягнення 163 109,40 грн. основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Усі заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, позивач, на підставі пункту 4.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню за прострочення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час такого прострочення, яка заявлена позивачем за період з 11.06.2015 по 02.11.2015 та за його розрахунком складає 38 073,76 грн.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, за прострочення строків оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час такого прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом Договору, сторонами не продовжено шестимісячний строк нарахування пені, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до розрахунку пені, що наданий позивачем, вимога про стягнення пені заявлена позивачем за період з 11.06.2015 - після спливу семиденного строку від дня пред'явлення відповідачу претензії, на підставі статті 530 Цивільного кодексу України, до 02.11.2015. Судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, з наступних підстав.

Як зазначено судом вище, обов'язок відповідача з оплати послуг виникає з підписання акту прийняття ним послуг.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, на наступний день після підписання акту виникає грошове зобов'язання відповідача, а початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано і має тривати протягом шести місяців, оскільки ані законом, ані Договором не передбачено інших умов нарахування.

Отже, з урахуванням умов Договору, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом здачі -приймання виконаних робіт (послуг) окремо.

З огляду на викладене, правильними періодами нарахування пені являються: для акту від 29.09.2014 № 1 - з 01.10.2014 по 01.04.2015, для акту від 17.10.2014 № 2 - з 21.10.2014 по 21.04.2015, для акту від 31.10.2014 № 3 - з 04.11.2014 по 05.05.2015, для акту від 09.11.2014 № 4 - з 11.11.2014 по 11.05.2015, для акту від 19.11.2014 № 5 - з 21.11.2014 по 21.05.2015.

Аналогічну правову позицію щодо порядку визначення періоду нарахування пені викладено в постановах Верховного Суду України від 28.01.2014 у справі № 5002-11/4112-2012, від 28.01.2014 у справі № 5002-33/4081-2012, від 11.12.2011 у справі № 3-61гс12, що враховано судом відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищезазначеного та відсутністю у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення пені за період з 11.06.2015 по 02.11.2015 у розмірі 38 073,76 грн. задоволенню не підлягає.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 1 903,68 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 903,68 грн. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем, при поданні позову сплачено 3597,43 грн. судового збору, що на 0,01 грн. більше, ніж встановлено згідно з редакцією Закону України «Про судовий збір», чинної на дату подання позову, згодом, позивачем подані заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зменшення розміру позовних вимог, які у сукупності, являються збільшенням розміру позовних вимог, що прийнято судом, без урахувань заперечень відповідача, оскільки на дату подання таких заяв змінено редакцію Закону України «Про судовий збір» та відповідно до неї судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, відповідає ціні позову при збільшенні розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір», у редакції, чинній на дату прийняття рішення, зміну законодавства не віднесено до підстав для повернення судового збору, а судовий збір у розмірі 0,01 грн., що надмірно сплачений позивачем при поданні позову, може бути повернутий позивачу з державного бюджету, у разі подання ним відповідної заяви.

Відшкодування решти судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Управляюча компанія В«І ОСОБА_2 ІнжинірингВ» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Леніна, буд. 2, код ЄДРПОУ 38636432) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08512, Київська обл., Фастівський р-н, с. Дорогинка, вул. Грисюка, буд. 46, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 163109 (сто шістдесят три тисячі сто дев'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 1 903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн. 68 коп . 3% річних та 2922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.12.2015.

Суддя С.О. Саванчук