Рішення

від 30.11.2015 по справі 914/3884/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015р. Справа№ 914/3884/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства В«Дніпро - ЗахідВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«СТРИЙІНВЕСТВ» , м.Стрий Львівської області

про стягнення 4 908,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №9 від 02.03.2015р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством В«Дніпро - ЗахідВ» до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«СТРИЙІНВЕСТВ» про стягнення 4908,97 грн. заборгованості, з яких 2 600,36 грн. сума основного боргу, 1 943,16 грн. інфляційні втрати, 191,44 грн. три проценти річних та 174,01 грн. пені.

Ухвалою суду від 12.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.11.2015р.

Представник позивача подав клопотання за вих.№56 від 26.11.2015р. (вх.№51322/15 від 26.11.2015р.), в якому повідомив суд про часткову сплату відповідачем основного боргу на загальну суму 2 600,00 грн. Крім того, вищенаведеним клопотанням долучив до матеріалів справи наступні документи: копію витягу з ЄДР на позивача; копію витягу з ЄДР на відповідача; оригінал довідки Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м.Львова Львівської області вих.№03-58/195 від 23.11.2015р.; копії банківських виписок; оригінал акту звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав наведених в позовній заяві та з врахуванням сплати відповідачем суми основного боргу в сумі 2 600,00 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив вимог ухвали суду від 12.11.2015р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив. Про порушення провадження у справі відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №8240808902036 від 12.11.2015р. - вручено 17.11.2015р. (вх.№50519/15 від 20.11.2015р.).

Станом на 30.11.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.12.2011р. між Приватним підприємством В«Дніпро - ЗахідВ» (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Орлан СтрийВ» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«СТРИЙІНВЕСТВ» (покупець) було укладено договір поставки №3п/100-1 (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар, в асортименті (номенклатурі), кількості та по ціні у відповідності з рахунками та накладними.

Згідно п.2.2. договору поставка товару може здійснюватися партіями. На кожну партію товару, що постачається, постачальник видає накладні, в яких вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна товару і вартість партії товару. Датою поставки товару є дата вказана в накладній, що виписує постачальник.

Відповідно до п.3.1. договору покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів їх моменту його отримання. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням готівки в касу підприємства.

Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач свої зобов'язання по договору поставки №3п/100-1 від 01.12.2011р. виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 4405,15 грн., згідно видаткових накладних: №РН-0012850 від 19.04.2013р. на суму 2151,53 грн.; №РН-0015726 від 17.05.2013р. на суму 2 253,62 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар у визначені договором строки не провів.

Станом на 10.11.2015р. у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 2 600,36 грн.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 30.11.2015р., згідно якого станом на 26.11.2015р. заборгованість на користь позивача становить 0,36 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.2. договору, у зв'язку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 174,01 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та втрати від інфляції, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 191,44 грн. 3% річних та 1 943,16 грн. інфляційні нарахування.

Після порушення провадження у справі відповідач частково оплатив основний борг в сумі 2 600,00 грн.

Відтак, станом 30.11.2015р. заборгованість зі сплати основного боргу становить 0,36 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 2308,97 грн., з яких 0,36 грн. основний борг, 1 943,16 грн. інфляційні втрати, 191,44 грн. три проценти річних та 174,01 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем товару по договору поставки №3п/100-1 від 01.12.2011р. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 4405,15 грн.: №РН-0012850 від 19.04.2013р. на суму 2151,53 грн.; №РН-0015726 від 17.05.2013р. на суму 2 253,62 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1. договору покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів їх моменту його отримання. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням готівки в касу підприємства.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 1 804,80 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (вих.№55 від 29.08.2014р. та вих. №50 від 20.10.2015р.), якими вимагав протягом трьох робочих днів, з моменту отримання претензії перерахувати заборгованість по договору поставки №3п/100-1 від 01.12.2011р. Проте, відповідач залишив претензії без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви до суду (11.11.2015р.) у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 2 6000,36 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу на загальну суму 2600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 16.11.2015р. на суму 500,00 грн.; від 18.11.2015р. на суму 2100,00 грн.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 2600,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 30.11.2015р., згідно якого станом на 26.11.2015р. заборгованість на користь позивача складає 0,36 грн.

Отже, основний борг станом на дату прийняття рішення (30.11.2015р.) складає 0,36 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення боргу в сумі 0,36 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 191,44 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 1 943,16 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути 174,01 грн. пені.

Перевіривши заявлений до стягнення розрахунок пені суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню на загальну суму 174,01 грн., яка підлягає до стягнення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про те, що позов, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 2 308,97 грн., з яких 0,36 грн. основний борг, 191,44 грн. три проценти річних, 1 943,16 грн. інфляційні нарахування та 174,01 грн. пені.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №261 від 10.11.2015р. на суму 1 218,00 грн.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв»язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі підлягає припиненню в частині основного боргу в сумі 2600,00 грн., відтак позивачу, за його клопотанням , поданим відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», слід повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 645,10 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної суми, оскільки частина судового збору пропорційна до сплаченої відповідачем суми повернута позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«СТРИЙІНВЕСТВ» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.О.Бачинської, буд.4, офіс 71; код ЄДРПОУ 37135973) на користь Приватного підприємства В«Дніпро - ЗахідВ» (79014, Львівська область, м. Львів, Личаківський район, вул.Тракт Глинянський, буд.1; код ЄДРПОУ 23961110) 0,36 грн. основного боргу, 191,44 грн. три проценти річних, 1 943,16 грн. інфляційні нарахування, 174,01 грн. пені та 572,90 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 2 600,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Ухвалою суду повернути Приватному підприємству В«Дніпро - ЗахідВ» (79014, Львівська область, м.Львів, Личаківський район, вул.Тракт Глинянський, буд.1; код ЄДРПОУ 23961110) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 645,10 грн. сплачений згідно платіжного доручення №261 від 10.11.2015р., у зв»язку з частковим припиненням провадження у справі.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 07.12.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.