Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/26696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/26696/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Берком"

про стягнення 874 293,47 грн

Представники сторін:

від позивача: Коровіков Е.В. - представник за довіреністю № б/н від 01.12.2014 року;

від відповідача: Мирошниченко О.Г. - представник за довіреністю № б/н від 14.08.2015 року;

Снєжкова І.В. - директор.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа" до товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" про стягнення 874 293,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/14819/13 від 05.08.2014 року про стягнуто 1 530 362,68 грн. на користь позивача відповідно до договору поставки № 1 від 07.02.2013 року.

03.09.2014 року Головним державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ Наумчук В.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 44581482 про стягнення з відповідача на користь позивача 1 530 362,68 грн. станом на день подачі позову рішення суду не виконане.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 47 042,93 грн. та індексу інфляції у сумі 827 250,54 грн., станом на 24.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.11.2015 року.

02.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 03.11.2015 року з'явились представники сторін. Представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 13.10.2015 року.

Господарським судом м. Києва у судовому засіданні 03.11.2015 року оголошено перерву до 23.11.2015 року.

13.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 17.11.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача станом на 11.11.2015 року три проценти річних у сумі 56 099,32 грн. та індекс інфляції у сумі 862 180,94 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, судом приймається клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 13.11.2015 року.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.02.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1 відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображаються сторонами в специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Специфікація може бути змінена винятково за попереднім узгодженням сторін відповідно до умов пункту 2.3. договору.

Згідно п. 2.2. договору ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати специфікації. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Відповідно до п. 2.5. договору оплата за товар здійснюється шляхом 100 % передплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/14819/13 від 05.08.2014 року стягненуто на користь позивача відповідно до договору поставки № 1 від 07.02.2013 року 1 252 217, 62 грн. попередньої оплати, 238611,35 грн. штрафу, 29816, 57 грн. витрат по оплаті судового збору у сумі 1 720, 50 грн., витрат по оплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову та 7996, 64 грн. витрат по оплаті експертизи..

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

03.09.2014 року Головним державним виконавцем ВДВС Бердичівського МРУЮ Наумчук В.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 44581482 про стягнення з відповідача на користь позивача 1 530 362,68 грн. станом на день подачі позову рішення суду не виконане.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача з дати набуття законної сили рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/14819/13 від 05.08.2014 року. три проценти річних у сумі 56 099,32 грн. та індекс інфляції у сумі 862 180,94 грн. з 23.08.2014 року по 11.11.2015 року.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

В п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням .

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК не передбачає можливості зменшення судом її розміру.

Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватись, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При цьому судом враховано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

Розрахунок позивачем здійснено з суми 1 530 362,68 грн., яка складається з 1 252 217,62 грн. попередньої оплати та 238 611,35 грн. штрафу, 29 816,57 грн. витрат по оплаті судового збору, 1 720,50 витрат по оплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову та 7 996,64 витрат по оплаті експертизи.

Враховуючи не виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі по справі № 910/14819/13 від 05.08.2014 року, суд приходить до висновку про правомірність стягнення три проценти річних та індексу інфляції із суми 1 490 828,97 грн. (яка складається з 1 252 217,62 грн. попередньої оплати та 238 611,35 грн. штрафу), оскільки чинним законодавством не передбачено інфляційні нарахування та нарахування трьох процентів річних на витрати по оплаті судового збору та оплаті експертизи. Окрім того, нарахування можуть здійснюватися з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, тобто з 24.08.2014 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1490828.97 24.08.2014 - 11.11.2015 445 3 % 54 527,58 Таким чином, за перерахунком суду розмір трьох процентів річних складає 54 527,58 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 54 527,58 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 571,74 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 24.08.2014 - 11.11.2015 1490828.97 1.543 809608.72 2300437,69 Таким чином, за перерахунком суду індекс інфляції складає 809 608,72 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 809 608,72 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 52 572,22 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, з урахуванням клопотання від 13.11.2015 року про збільшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 13 774,20 грн. виходячи з ціни позову 918 280,26 грн., проте сплатив 32 749,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1077 від 07.11.2014 року.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берком" (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, б. 114; код ЄДРПОУ 31688856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; код ЄДРПОУ 31452302) індекс інфляції у сумі 809 608 (вісімсот дев'ять тисяч шістсот вісім) грн. 72 коп., три проценти річних у сумі 54 527 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 58 коп. та 12 961 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рідна Їжа" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; код ЄДРПОУ 31452302) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 18 975 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 10 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 1077 від 07.11.2014 року , яке знаходиться в матеріалах справи № 910/26696/15.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.12.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий