Рішення

від 03.12.2015 по справі 912/4092/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 рокуСправа № 912/4092/15

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МонДікор"

про стягнення 9 227,33 грн,

представники сторін участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МонДікор" суми 9 227,33 грн заборгованості за договором № 53389 від 16.06.2014 про надання транспортно-експедиторських послуг, із яких: сума 6 640,26 грн основного боргу, сума 1 912,94 грн пені, сума 674,13 грн 20% річних.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2015 порушено провадження в справі, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2015, зобов'язано сторін надати необхідні для вирішення спору матеріали; примірники ухвали надіслано сторонам.

01.12.2015 відповідач надіслав на адресу господарського суду клопотання про припинення провадження у справі, в якому повідомив про те, що сплатив суму основної заборгованості 6 640,26 грн та як доказ сплати надав акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2015 - 29.09.2015 підписаний сторонами та платіжні доручення № 6079 від 30.11.2015 на суму 4 240,26 грн, № 6075 від 24.11.2015 на суму 600,00 грн, № 6077 від 27.11.2015 на суму 400,00 грн, № 6076 від 25.11.2015 на суму 700,00 грн, № 6072 від 18.11.2015 на суму 700,00 грн.

Позивач у судовому засіданні 01.12.2015 підтвердив факт сплати відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 6 640,26 грн.

У судовому засіданні 01.12.2015, в якому брали участь представники позивача і відповідача, оголошувалася перерва до 03.12.2015 о 14:10 год.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні 01.12.2015, оцінивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступні обставини справи.

16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МонДікор" (замовник) укладено договір № 53389 від 16.06.2014 про надання транспортно-експедиторських послуг.

За умовами договору виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у договорі.

За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно діючих у виконавця тарифів (розміщені на сайті http://novaposhta.ua). Тарифи можуть змінюватися виконавцем в односторонньому порядку, шляхом розміщення змінених тарифів на сайті виконавця, який розміщено за адресою: http://novaposhta.ua.

Оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів.

Замовник протягом 2 робочих днів підписує надані виконавцем 2 примірники акта наданих послуг та повертає виконавцю 1 примірник підписаного акта або надає виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 1 робочого дня, з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань визначених договором.

Строк дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами по 16.06.2015.

Виконавець взяті за договором зобов'язання щодо надання транспортно-експедиторських послуг виконав належним чином на загальну суму 6 842,46 грн.

Факт виконання підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/17-002578 від 10.04.2015 на суму 2 724,97 грн, № НП/17-002825 від 20.04.2015 на суму 3180,49 грн, № НП/17-003781 від 20.05.2015 на суму 937,00 грн, що підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Причиною звернення позивача з даним позовом до господарського суду є невиконання відповідачем розрахунків за надані послуги транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Спірні правовідносини які склалися між сторонами регулюються положеннями цивільного законодавства про транспортне експедирування (глава 65 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митного оформлення тощо). Ці положення поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Дане положення кореспондується із ст. 316 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З причин невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманих послуг, позивачем 28.07.2015 направлено претензію з вимогою в семиденний строк з дня отримання, перерахувати заборгованість за надання послуги в сумі 6 640,26 грн. Втім, підприємством зв'язку 31.08.2015 поштове відправлення з претензією було повернено позивачу з причин закінчення терміну зберігання, що засвідчено роздруківкою відстеження пересилання поштових відправлень, сформованим 03.12.2015.

Однак, боржник заборгованість у сумі 6 640,26 грн до подання позову не сплатив. За станом на день звернення з позовною заявою до суду сума основного боргу складала 6 640,26 грн.

01.12.2015 відповідач надіслав на адресу господарського суду клопотання про припинення провадження у справі, в якому повідомив про те, що він сплатив суму основної заборгованості 6 640,26 грн та як доказ сплати надав акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2015 - 29.09.2015 підписаний сторонами та платіжні доручення № 6079 від 30.11.2015 на суму 4 240,26 грн, № 6075 від 24.11.2015 на суму 600,00 грн, № 6077 від 27.11.2015 на суму 400,00 грн, № 6076 від 25.11.2015 на суму 700,00 грн, № 6072 від 18.11.2015 на суму 700,00 грн.

Факт сплати суми основної заборгованості у розмірі 6 640,26 грн підтвердив також і позивач у судовому засіданні 01.12.2015.

Отже, внаслідок сплати відповідачем після подання позову суми 6 640,26 грн основної заборгованості між сторонами відсутній предмет спору в цій частині, тому провадження у справі в частині стягнення 6640,26 грн основної заборгованості підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5.4 договору за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та 20% річних від суми заборгованості.

З причин несвоєчасного виконання боржником грошових зобов'язань, позивачем нараховано 1 912,94 грн суми пені, 674,13 грн суми 20% річних.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За обґрунтованим розрахунком позивача відповідачу обраховано пеню у загальній сумі 1912,94 грн, виходячи з суми заборгованості за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/17-002578 від 10.04.2015 на суму 2724,97 грн, № НП/17-002825 від 20.04.2015 на суму 3180,49 грн, № НП/17-003781 від 20.05.2015 на суму 937,00 грн, за період прострочення оплати відповідно з 15.05.2015 по 20.10.2015, з 23.04.2015 по 20.10.2015 та 25.05.2015 по 20.10.2015.

Вимога про стягнення пені в розмірі 1 912,94 грн підлягає задоволенню як така, що заявлена правомірно та обґрунтовано.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним сторонами договором розмір процентів річних встановлено в розмірі 20%, які має сплатити відповідач, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позивачем нараховано 20% річних у загальній сумі 674,13 грн, виходячи з суми заборгованості за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/17-002578 від 10.04.2015 на суму 2 724,97 грн, № НП/17-002825 від 20.04.2015 на суму 3 180,49 грн, № НП/17-003781 від 20.05.2015 на суму 937,00 грн, за період з 15.05.2015 по 20.10.2015, з 23.04.2015 по 20.10.2015 та 25.05.2015 по 20.10.2015 відповідно.

Вимога про стягнення 20% річних в розмірі 674,13 грн підлягає задоволенню як така, що заявлена правомірно та обґрунтовано.

За таких обставин позов про стягнення суми 1912,94 грн пені, суми 674,13 грн 20% річних обґрунтовано належними і допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Звертаючись до господарського суду, позивач сплатив з позовної заяви судовий збір у розмірі, встановленому п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше одного розміру мінімальної заробітної плати, що становить суму 1218,00 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати на судовий збір у розмірі 1218,00 грн покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Відповідач порушив своє грошове зобов'язання, не сплативши позивачу у встановлений договором строк кошти за послуги транспортного експедирування.

У засіданні суду оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

У частині позову про стягнення 6640,26 грн основної заборгованості провадження в справі припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення суми 1912,94 грн пені та суми 674,13 грн 20% річних, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МонДікор" (25019, м.Кіровоград, вул. Велика Перспективна, буд. 7, ідентифікаційний код 36120050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 57, ідентифікаційний код 31316718) суму 1912,94 грн пені, суму 674,13 грн 20 % річних та 1218 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 08.12.2015

Суддя                                                                       О.А. Змеул