Рішення

від 02.12.2015 по справі 916/3928/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2015 р.Справа № 916/3928/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕОН ФОРВАРДІНГ"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬКТРАНСЕРВІС"

про стягнення 72502, 82 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Галеон ФорвардінгВ» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 64500, 00 гривень та пені в розмірі 11803, 50 гривень.

Відповідач в судові засідання на виклик суду жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, таким чином відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу. А тому, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача чи його представника, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи у продовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

19.10.2015р. позивачем по справі подано суду заяву (Вх. № 2-5696/15) про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що в разі задоволення позовних вимог невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Вказана заява у зв'язку з відсутністю доказів сплати позивачем судового збору за її подання, судом по суті не розглядається.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2015 року строк розгляду спору, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

01.12.2015р. представник позивача подав суду, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву (вх. № 30070/15) про уточнення розрахунку штрафних санкцій, яка по своїй суті та правовій природі є заявою про зменшення позовних вимог. У своїй заяві про уточнення позовних вимог представник позивача просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІллічівськтрансервісВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон ФорвардінгВ» заборгованість за договором в сумі 64500, 00 гривень, пеню в розмірі 8002, 82 гривень та 1218, 00 гривень сплаченого судового збору.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, подану позивачем заяву прийнято судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року , у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, суд встановив.

01.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІллічівськтрансервісВ» (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Галеон ФорвардінгВ» (надалі перевізник) укладено договір № 38/01 про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому, та міжміському сполученні, у відповідності до п. 1.1. якого замовник зобов'язується надавати для перевезення у місцевому та міжміському сполученні вантажі, а перевізник приймати та доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.

Перевізник виконує для замовника (за домовленістю сторін) пов'язані з перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги, при цьому, оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника.

У відповідності до п.п. 1.2, 1.3. договору підставою для виконання перевезень згідно договору є заявка замовника. Підтвердженням прийняття вантажу до перевезень та її виконання є товарно-транспортна накладна (ТТН) яка оформляється в порядку, встановленому міжнародними або національними правилами, в залежності від виду перевезення. Підтвердженням фактичного виконання перевезення є ТТН завірені печаткою вантажоодержувача із відміткою про отримання вантажу (п. 1.4. договору)

У IV розділі договору сторони погодили порядок розрахунків, у відповідності до п. 4.2. якого розмір плати за перевезений вантаж, інші операції і послуги пов'язані з перевезеннями визначаються на підставі представлених замовнику реєстру-рахунку, рахунку, талонів замовника, товарно-транспортних накладних, CMR, Актів виконаних робіт, заявок на перевезення. Розрахунки по договору здійснються у готівковій або безготівковій формі.

Згідно п. 4.3. договору остаточний розрахунок між перевізником і замовником здійснюється в десятиденний строк після подання замовнику рахунку за надані послуги. За кожен день затримки платежу замовник оплачує пеню у розмірі 0,1% від суми боргу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку.

На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Галеон ФорвардінгВ» свої зобов'язання щодо організації та перевезення вантажу, згідно заявок замовника, виконало належним чином, що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) та виставленими рахунками-фактурами, а саме рахунком-фактурою №1237 від 11.07.2014 р. на суму 15 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1238 від 11.07.2014 р. на суму 32 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1415 від 31.07.2014 р. на суму 16 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1442 від 10.08.2014 р. на суму 8 500, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1491 від 13.08.2014 р. на суму 8 200, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1506 від 15.08.2014 р. на суму 8 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1524 від 19.08.2014 р. на суму 7 800, 00 гривень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 64 500, 00 гривень.

18.12.2014 року на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою здійснити розрахунки за зобов'язаннями. Однак, відповіді на претензію відповідач не надіслав, заборгованість не погасив.

Крім того, у відповідності до п.4.3. договору, позивач нараховує відповідачу пеню у розмірі 8 002, 82 гривень.

Таким чином, за неналежне виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 64 500, 00 гривень та пеню в розмірі 8 002, 82 гривень.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу , зокрема, із договорів.

Договір про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому, та міжміському сполученні за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України відповідно договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІллічівськтрансервісВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Галеон ФорвардінгВ» 01.01.2014 року укладено договір № 38/01 про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому та міжміському сполученні (по своїй правовій природі являється договором поставки). У відповідності до п. 1.1. договору замовник зобов'язується надавати для перевезення у місцевому та міжміському сполученні вантажі, а перевізник приймати та доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі.

У відповідності до п. 4.2. договору - розмір плати за перевезений вантаж, інші операції і послуги пов'язані з перевезеннями визначаються на підставі представлених замовнику реєстру-рахунку, рахунку, талонів замовника, товарно-транспортних накладних, CMR, Актів виконаних робіт, заявок на перевезення. Розрахунки по договору здійснються у готівковій або безготівковій формі.

Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними (CMR) та виставленими рахунками-фактурами, а саме рахунком-фактурою № 1237 від 11.07.2014 р. на суму 15 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1238 від 11.07.2014 р. на суму 32 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1415 від 31.07.2014 р. на суму 16 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1442 від 10.08.2014 р. на суму 8 500, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1491 від 13.08.2014 р. на суму 8 200, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1506 від 15.08.2014 р. на суму 8 000, 00 гривень, рахунком-фактурою № 1524 від 19.08.2014 р. на суму 7 800, 00 гривень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як встановлено судом, відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем частково, а саме оплатив заборгованість в сумі 15 000, 00 грн. згідно рахунку-фактури № 1237 від 11.07.2014р., в сумі 8 500, 00 грн. згідно рахунку-фактури № 1442 від 10.08.2014р. та частково оплатив заборгованість згідно рахунку-фактури № 1238 від 11.07.2014 року, а саме 07.11.2014 на суму 1 000,00 гривень, 11.12.2014 року на суму 5 000, 00 гривень, 18.03.2015р. на суму 1 000, 00 гривень та 19.03.2015 року на суму 1 000, 00 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 64 500, 00 гривень, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за поставлений товар на суму 64 500, 00 гривень підлягає до задоволення.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 8002, 82 гривень, що виникла за договором № 38/01 від 01.01.2014 р. про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому, та міжміському сполученні, то суд зазначає наступне.

Зокрема, відповідно до ст. ст. 546 , 549 Цивільного кодексу України , ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Пунктом 4.3. договору визначено, що остаточний розрахунок між перевізником і замовником здійснюється в десятиденний строк після подання замовнику рахунку за надані послуги. За кожен день затримки платежу замовник оплачує пеню у розмірі 0,1% від суми боргу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного Кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 Цивільного кодексу України - Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінено за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України .

Як встановлено судом - остаточний розрахунок між перевізником і замовником здійснюється в десятиденний строк після подання замовнику рахунку за надані послуги.

Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного рахунку-фактури, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним рахунком-фактурою окремо.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється не врахування спеціальної позовної давності щодо нарахування пені.

Господарським судом здійснено арифметичний розрахунок пені щодо заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань, тобто розрахунок здійснено щодо кожного підписаного рахунку-фактури окремо у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням скорочених строків позовної давності щодо пені.

Згідно розрахунку, який міститься у матеріалах справи, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем по рахунку-фактурі № 1415 від 31.07.2014 р. в сумі 16 500, 00 гривень. Тобто у відповідності до п. 4.3. договору, де вказано, що оплата рахунку здійснюється в десятиденний строк після подання замовнику рахунку за надані послуги, нарахування пені мало б бути здійснено на суму 16 500, 00 гривень за період з 12.08.2014 року по 12.02.2015 року (в межах шестимісячного строку з моменту виникнення заборгованості). Однак, враховуючи той факт, що позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права 21.09.2015 року, що підтверджується відтиском штампу господарського суду у правому нижньому куті позовної заяви з проставленям вхідного номера (Вх. № 4131) та дати одержання, а у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки передбачено спеціальну позовну давність в один рік, то до стягнення підлягає нарахування пені лише за період з 21.09.2014 року по 12.02.2015 року в межах строків позовної давності.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1798, 27 гривень нарахованих на суму заборгованості, що виникла по рахунку-фактуру № 1415 від 31.07.2014 року .

По рахунку-фактурі № 1491 від 13.08.2014 р. відповідачу поставлено товару на суму 8 200, 00 гривень. Нарахування пені мало б бути здійснено з 26.08.2014 року (так як останній день виконання грошового зобов'язання припадає на вихідний день) по 26.02.2015 року. Враховуючи спеціальну позовну давність по пені в один рік, то до стягнення підлягає нарахування пені лише за період з 21.09.2014 року по 26.02.2015 року в межах строків позовної давності.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 016, 35 гривень.

По рахунку-фактурі № 1506 від 15.08.2014 р. відповідачу поставлено товару на суму 8 000, 00 гривень. Нарахування пені мало б бути здійснено з 26.08.2014 року по 26.02.2015 року. Враховуючи спеціальну позовну давність по пені в один рік, то до стягнення підлягає нарахування пені лише за період з 21.09.2014 року по 26.02.2015 року в межах строків позовної давності.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 991, 56 гривень.

По рахунку-фактурі № 1524 від 19.08.2014 р. відповідачу поставлено товару на суму 7 800, 00 гривень. Нарахування пені мало б бути здійснено з 30.08.2014 року по 28.02.2015 року. Враховуючи спеціальну позовну давність по пені в один рік, то до стягнення підлягає нарахування пені лише за період з 21.09.2014 року по 28.02.2015 року в межах строків позовної давності.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 983,44 гривень.

По рахунку-фактурі № 1238 від 11.07.2014 р. відповідачу поставлено товару на суму 32 000, 00 гривень. Як видно з матеріалів справи, позивач нараховує пеню лише по 06.11.2014, тобто до моменту першої проплати вказаної заборгованості. Таким чином, суд бере до уваги період вказаний позивачем. Отже, нарахування пені мало б бути здійснено за період з 22.07.2014 року по 06.11.2014 року. Враховуючи спеціальну позовну давність по пені в один рік, то до стягнення підлягає нарахування пені лише за період з 21.09.2014 року по 06.11.2014 року в межах строків позовної давності.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 030, 14 гривень.

Враховуючи наведене, до задоволення підлягає загальна сума пені в розмірі 5 819, 76 гривень. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2 183, 06 гривень - слід відмовити.

У відповідності до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬКТРАНСЕРВІС" (юридична адреса: вул.. Шевченка, 7-а, офіс 43, м.Іллічівськ, Одеська область, 68000, ідентифікаційний код: 37673117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕОН ФОРВАРДІНГ"(юридична адреса: вул. Косовська, 47, м. Одеса, 65017; поштова адреса: АДРЕСА_1, 65014, ідентифікаційний код: 37281529) заборгованість в розмірі 64 500 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 5 819 (п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп. Пені та 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 34 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 07 грудня 2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко