Рішення

від 30.11.2015 по справі 916/4229/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 916/4229/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення №035076 від 13.08.2015р.);

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №352/исх-гс від 19.12.2015р.);

ОСОБА_3 (довіреність №226/исх-гс від 11.06.2015р.);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Шкріб ляк М.І. (довіреність №01-36/50 від 31.03.2015р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора міста ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007В» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 19.10.2015 р. заступник прокурора міста ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007В» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про внесення змін до договору оренди землі.

У позовній заяві Заступник прокурора міста ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить суд відстрочити сплату судового збору у розмірі 1 218грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2015р. клопотання Заступника прокурора міста ОСОБА_1 було задоволено частково та відстрочено сплату судового збору Заступнику прокурора міста ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до наступного судового засідання та за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду призначені на 09.11.2015р. та 30.11.2015р., не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 22.10.2015р. та від 09.11.2015р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.11.2015р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.11.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

30.11.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прокуратурою м.Одеси встановлено, що 24.07.2003р. між Одеською міською радою та закритим акціонерним товариством «Технопарк 2007» (на теперішній час - ТОВ «Технопарк 2007») було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 12 671 кв.м., що розташована за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, для експлуатації та обслуговування адміністративно - виробничих і складських приміщень терміном на 25 років (надалі - Договір). Вказаний договір 20.08.2003 зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 844/64.

Відповідно до п. 1.4. Договору, грошова оцінка земельної ділянки на момент нотаріального посвідчення договору становить 4 453 476, 37грн.

Умовами п. 2.1. Договору, визначено що орендна плата за земельну ділянку розрахована відповідно з «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», ствердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХІІІ від 29.02.2000р. та рішень Одеської міської ради №1709-ХХІІІ від 31.10.2000р. і 1061-XXIV від 26.03.2003р.; Постанови Кабінету Міністрів України № 783 від 12.05.2000 Про проведення індексації грошової оцінки земель», та становить 44 475,21 грн. на рік.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що умови щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом кладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідченні та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Одеською міською радою 28.12.2010р. було прийнято рішення № 41-VI «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1 (п.1), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1 з 01.01.2011р., крім випадків, визначених у п.3 цього рішення (п.2), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міта ОСОБА_1 для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь землекористуванні з 01.01.2011р.

Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1», п.3 рішення викладений в такій редакції «Ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_1 для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011р.»

Крім того, 20.09.2011р. Одеською міською радою прийнято рішення № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.11.2014 № 145/С, який розроблено Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, землекористувачем якої, є ТОВ «Технопарк 2007» становить 22 316 672, 04 грн.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 19.11.2014 до ТОВ «Технопарк 2007» було направлено пропозицію №01-13/9342 та запропоновано до 20.12.2014р. повернути проект додаткового договору до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для вжиття заходів з підготовки нотаріального посвідчення договору про внесення змін відповідно до ст. 654 ЦК України.

Проте,відповідач на вищезазначену пропозицію належним чином не відреагував.

Таким чином, позивач, посилаючись на вищезазначені обставини, просить суд внести зміни до договору оренди землі від 24.07.2003р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.08.2003р. за № 844/64, яким Одеською міською радою передано ТОВ «Технопарк 2007» земельну ділянку площею 12 671 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, а саме:

- викласти п.1.4. Договору у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 12671 кв.м. становить 22 316 672 двадцять два мільйони триста шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 04 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2014 № 145/С, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області».

- викласти п.2.2. Договору у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 12671 кв.м. розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 115 833,60грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, частини 1 статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом прана власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» Ізмаїльська міська рада є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За вимогами пункту 5 статті 16 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідна ради.

Згідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

Відповідно до статті 143 основного Закону України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Приморської сільської ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

Згідно до статті 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Приморська сільська рада, оскільки згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України В«Про місцеве самоврядуванняВ» до виключної компетенції сільський, селищних та міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.

За таких обставин, між сторонами за договором виникли правовідносини щодо користування зазначеною у договорі земельною ділянкою, які, у першу чергу, регулюються умовами договору, нормами земельного законодавства, а також загальними нормами матеріального права.

Встановлено, що ТОВ «Технопарк 2007» на підставі договору оренди землі від 24.07.2003 року, укладеного з Одеською міською радою, використовується земельна ділянка загальною площею 12 671 кв.м., для експлуатації та обслуговування адміністративно - виробничих і складських приміщень, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111.

Згідно з вимогами ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України В«Про оренду земліВ» також встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст.21 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У статтях 5,13,15,18 Закону України В«Про оцінку земельВ» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Положенням статей 20, 23 Закону України В«Про оцінку земельВ» визначено, що дані про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.11.2014 № 145/С, який розроблено Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, землекористувачем якої, є ТОВ «Технопарк 2007» становить 22 316 672, 04 грн.

У ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки.

У ст. 274.1. Податкового кодексу України ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до п.4.5. Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках передбачених законом.

Таким чином, внесення змін щодо розміру орендної плати у договір оренди земельної ділянки у зв'язку з проведенням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає, як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 11 ГПК України визначено, що підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організація не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вище встановлено, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 19.11.2014 до ТОВ «Технопарк 2007» було направлено пропозицію №01-13/9342 та запропоновано до 20.12.2014р. повернути проект додаткового договору до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для вжиття заходів з підготовки нотаріального посвідчення договору про внесення змін відповідно до ст. 654 ЦК України.

В свою чергу ТОВ «Технопарк 2007» не надіслало Одеській міській раді відповіді про результат розгляду пропозиції.

Таким чином, на момент звернення прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до суду з даним позовом, між сторонами не було підписано відповідних змін до договору оренди, що свідчить про наявність між сторонами відповідного спору.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора міста ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007В» - задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 24.07.2003, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.08.2003р. за № 844/64, яким Одеською міською радою передано ТОВ «Технопарк 2007» земельну ділянку площею 12671 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, а саме:

- викласти п.1.4. Договору у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 12671 кв.м. становить 22 316 672 (двадцять два мільйони триста шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 04 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2014 № 145/С, складеного управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області».

- викласти п.2.2. Договору у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку, загальною площею 12671 кв.м. розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1 115 833, 60 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі».

3. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Технопарк 2007В» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, код 31892819) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 07 грудня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев