Постанова

від 07.12.2015 по справі 922/3626/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 922/3626/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.Ю.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.06.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5174Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2015 року у справі №922/3626/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дрім МейкерсВ» , м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АйлісВ» , м. Харків;

про стягнення коштів у розмірі 186808,95 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АйлісВ» , м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дрім МейкерсВ» , м. Київ;

про визнання договору поставки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс", про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2015 року вх.№41395) 109 188,37 грн. основної заборгованості, 4 386,25 грн. 3% річних, 10 175,51 грн. пені, 63 058,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 07/11-04 ХА від 21 липня 2011 року.

08 жовтня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву (вх. № 40519 від 07 жовтня 2015року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" про визнання договору поставки недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2015 року у справі №922/3626/15 (головуючий суддя Калініченко Н.В., судді: Светличний Ю.В., Хотинець П.В.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" 109 188,37 грн. основної заборгованості, 4 386,25 грн. 3% річних, 10 175,51 грн. пені, 63 058,82 грн., інфляційних втрат та 3 736,18 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області 19 жовтня 2015 року у справі №922/3626/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" відмовити, а зустрічним позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 23.11.2015 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс" надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

23.11.2015 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15724), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 23.11.2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.12.2015 року на 12:00.

07.12.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№16434), в якому він просить здійснювати розгляд скарги без його участі.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айліс" (покупець) було укладено договір поставки №07/11-04Ха.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, постачальник зобов'язується поставляти товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається видатковими накладними на кожну поставку. Постачальник гарантує, що на момент передачі товару покупцеві він є єдиним власником товару; товар не перебуває в податковій заставі, в спорі, під арештом, не переданий у заставу і на нього не поширюються права третіх осіб.

Постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку товару. Замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, е-mail. Термін виконання замовлення встановлюється сторонами по домовленості. Передача товару здійснюється на складі покупця або на складі постачальника за взаємною домовленістю. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної. Ризик випадкової втрати або пошкодження товару переходить до покупця в момент передачі товару (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору).

Товар, що поставляється, повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України. Товари, що поставляються, підлягають обов'язковому маркуванню згідно з технічними умовами виробника та повинні мати анотацію українською мовою на упаковці. Товар, що поставляється, упаковується у тару згідно з технічними умовами виробника (п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору).

Приймання-передача (повернення) товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до: Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. (П-6); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. (П-7). Перевірка кількості та якості товарів здійснюється згідно видаткової накладної під час отримання товарів, і у випадку виявлення будь-яких недоліків, покупець у присутності представника постачальника складає ОСОБА_1, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер виявлених недоліків. Участь представника постачальника у підписанні ОСОБА_1 обов'язкова. Покупець (тільки платник ПДВ) має право заміни нереалізований по тим або іншим обставинам товар при умові збереження товарного вигляду і упаковки, але не пізніше 6-ти (шести) календарних місяців з моменту поставки. Зміна проводиться шляхом повернення нереалізованого товару та відвантаження нового. Покупець (згідно умов п. 4.6 договору) має право повернути товар постачальнику до 24 числа кожного місяця (включно). Якщо у покупця виникає необхідність повернути товар після 24 числа, то він оформлюється сторонами документально першими числами наступного місяця (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 , 4.6, 4.7 договору).

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Товар передається у власність (постачається) покупцю партіями на підставі відповідних замовлень покупця. Партією, за даним договором, визначається товар, отриманий за однією накладною. Ціна на товар формується в українській національній валюті - гривні та вказується в видатковій накладній, яка надається постачальником покупцю разом із партією товару. За вимогою однієї з сторін, сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним ОСОБА_1. Акт повинен бути підписаний уповноваженим представником сторони, що його отримала, у термін 10 (десяти) днів з моменту його отримання, або в такий самий строк повинні бути надіслані письмові мотивовані зауваження. У разі порушення строків, передбачених в п. 5.5 договору, ОСОБА_1 вважається погодженим сторонами, а суми розрахунків - підтвердженими (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.6 договору).

Додатковою угодою № 1 від 31 серпня 2012 року до договору поставки № 07/11-04ХА від 21 липня 2011 року, сторони погодили викласти п. 5.4 договору в наступній редакції: оплата партії товару здійснюється частинами, по мірі реалізації третіми особами, кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів за товар, який реалізовано за цей період. Остаточний розрахунок за кожну партію поставленого товару відбувається не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Якщо товар не реалізований протягом даного строку, він підлягає оплаті покупцем або поверненню постачальнику при умові збереження товарного вигляду товару.

У випадку невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона у порядку, передбаченому чинним законодавством України, відшкодовує іншій стороні всі документально підтверджені у зв'язку з цим збитки. У випадку невиконання або неналежного виконання п. 5.4 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, всі суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3% (три відсотка) річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобов'язаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п. п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік і на тих самих умовах, при цьому укладання додаткової угоди не потрібно. Кількість таких продовжень договору є необмеженою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору в період з 21 липня 2011 року по 24 листопада 2014 року позивачем за первісним позовом поставлено товар на загальну суму 1246616,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т. 1, а.с. 63- 250, т. 2, а.с. 1-61).

Однак, в порушення умов договору поставки № 07/11-04 Ха від 21.11.2011 року, відповідач за первісним позовом не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, а лише частково в загальному розмірі 942434,24 грн. та частково повернув отриманий товар позивачу за первісним позовом на загальну суму 194994,26 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача за первісним позовом 109188,37 грн. вартості отриманого товару за період з 14 квітня 2014 року по 24 листопада 2014 року.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач за первісним) позовом, в порушення умов договору поставки № 07/11-04 Ха від 21.07.2011 року, не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, у відповідача за первісним (позовом перед позивачем за первісним (відповідачем за зустрічним) позовом наявна заборгованість за отриманий товар відповідно до умов спірного договору у розмірі 109188,37 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 07/11-04Ха від 21.07.2011року у розмірі 109188,37 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів сплати існуючої заборгованості за договором поставки № 07/11-04 Ха від 21.11.2011 року в сумі 109188,37 грн. ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Також обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 63058,82 грн. інфляційних втрат та 4386,25 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено не вірно (позивачем за первісним позовом не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача за первісним позовом заборгованості за неналежне виконання умов спірного договору (прострочення), оскільки позивачем за первісним позовом при визначенні кінцевої дати оплати товару не враховано вимоги ст. 253 ЦК України, з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу нарахування інфляційних втрат та 3% річних); водночас, невірне визначення початку періоду нарахування річних та інфляційних втрат не вплинуло на їх розмір, оскільки сума 3% річних у розмірі 4 386,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 63 058,82 грн. є обґрунтованими, правомірно нарахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши частину первісних позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 175,51 грн. за період з 22 лютого 2015 року по 04 червня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги п. 6.2 договору поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року та прострочення виконання відповідачем за первісним позовом основного зобов'язання, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача пені за період з 23 лютого 2015 року по 04 червня 2015 року у розмірі 10 175,51 грн. підлягають задоволенню.

Місцевим судом вірно зазначено, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань. Разом з тим, позивачем за первісним позовом не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача за первісним позовом прострочення по оплаті товару - невірно визначено початок строку з настанням якого є підстави для застосування п. 6.2 договору (при визначенні кінцевої дати оплати товару не враховано вимоги ст. 253 ЦК України), з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу строку нарахування пені, водночас, невірне визначення початку періоду нарахування пені не вплинуло на її розмір.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення первісних позовних вимог.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що судом першої інстанції невірно визначено договірний порядок господарських правовідносин між сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21 липня 2011 року між ТОВ «ДРІМ МЕЙКЕРС» та ТОВ «АЙЛІС» був укладений Договір поставки на умовах оплати з відстроченням платежу №07/11-04 Ха, на підставі якого в останнього виникла прострочена дебіторська заборгованість, що підтверджується, наданими суду документами бухгалтерського обліку, підписаними сторонами.

Крім того, видаткові накладні в повному об'ємі оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. про затвердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та підписані уповноваженими представниками сторін із зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові зі сторони ТОВ «ДРІМ МЕЙКЕРС», та підписом уповноваженого представника ТОВ «АЙЛІС», підписи та печатка якого підтверджуються Генеральними довіреностями на одержання цінностей, які були видані на весь час дії Договору.

Відповідно до абз. 3 п.13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей з підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, - що по суті, і було зроблене ТОВ «АЙЛІС».

Тому, твердження ТОВ «АЙЛІС» щодо видаткових накладних, оформлених таким чином, що не можуть визнаватися такими, що підтверджують господарсько-правові відносини за Договором поставки №07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року, а підтверджують позадоговірні відносини, є безпідставними.

Окрім цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п.1.1. Договору, ТОВ «ДРІМ МЕЙКЕРС» зобов'язується поставляти товар відповідно до поданих ТОВ «АЙЛІС» замовлень, а ТОВ «АЙЛІС» зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2. Договору, замовлення ТОВ «АЙЛІС» повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, е-mail).

Відповідно до п.2.5. Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання ТОВ «АЙЛІС» видаткової накладної.

Твердження ТОВ «АЙЛІС» щодо обов'язку зберігання ТОВ «ДРІМ МЕЙКЕРС» замовлення як доказ підґрунтя підстав, на основі яких формувались видаткові накладні, є необґрунтованим та безпідставним, адже, ані підписаний між сторонами Договір, ані чинне законодавство цього не зобов'язує, а належним доказом отримання товару ТОВ «АЙЛІС», як вказано в п.2.5. Договору, є підписані останнім видаткові накладні на отримання товару.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо не дослідження місцевим судом обставини повернення товару за договором. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2015 року у справі № 922/3626/15 вірно встановлено, що згідно Договору ТОВ «АЙЛІС» повернуто ТОВ «ДРІМ МЕЙКЕРС» товару на загальну суму 194 994 грн. 26 коп. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 26 коп.), що підтверджується наданими суду документами бухгалтерського обліку.

Жодних інших договорів, окрім підписаного та діючого Договору поставки №07/11-04 Ха від 21.07.2011 року, на підставі якого виникла заборгованість у ТОВ «АЙЛІС» між сторонами підписано не було та не існує, у тому числі, ТОВ «АЙЛІС» також не надано доказів існування підписаного між сторонами іншого договору, окрім Договору поставки №07/11-04 Ха від 21.07.2011 року.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1, 5).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як вказує позивач за зустрічним позовом в своїй зустрічній позовній заяві та в апеляційній скарзі, що починаючи з моменту укладання договору умови, передбачені ним, не були виконані, а саме поставка товару не здійснювалися. Останній підтверджує, що між ТОВ "Айліс" та ТОВ "Дрім Мейкерс" дійсно існували господарсько-правові відносини, втім позадоговірні відносини, а не на підставі договору поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року з огляду на те, що первинні документи, а саме видаткові накладні оформлені таким чином, що не можуть бути визнані такими, що підтверджують господарсько-правові відносини за договором, так як на думку позивача за зустрічним позовом суперечать вимогам п. п. 2.1, 2.5 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". З огляду на це договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлені ним, що не відповідає ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, дорученнями від 04 серпня 2011 року та 01 грудня 2013 року, які були надані позивачем за зустрічним (відповідачем за первісним) позовом відповідачу за зустрічним (позивачу за первісним) позовом, відповідно до якої покупець ТОВ "Айліс" подає продавцю (постачальнику) ТОВ "Дрім Мейкерс" взірці печатки та штампу, якими будуть завірятись підписи матеріально-відповідальних осіб, що мають право на отримання матеріальних цінностей від продавця та взірці їх підписів, а продавець відпускає матеріальні цінності без довіреностей при умові, що матеріально-відповідальна особа покупця завіряє свій підпис на супровідних документах печаткою (штампом) поданого зразка.

Відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, при централiзовано-кiльцевих перевезеннях цiнностей пiдприємствам їх вiдпуск постачальниками може здiйснюватися без довiреностi, якщо одержувач цiнностей за пiдписом керiвника i головного бухгалтера пiдприємства або iнших осiб, якi уповноваженi пiдписувати довiреностi, повiдомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матерiально вiдповiдальна особа, що буде приймати цiнностi, завiряє на супровiдних документах (накладнiй, актi, ордерi тощо) свiй пiдпис про одержання цiнностей.

Враховуючи вище викладене, спростовується твердження позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом про те, що між сторонами існували позадоговірні господарсько-правові відносини, з огляду на те, що видаткові накладні (які наявні в матеріалах справи) містять посилання на спірний договір, а саме договір поставки № 07/11-4Ха від 21 липня 2011 року, підписані уповноваженими представниками, повноваження яких підтверджуються дорученнями від 04 серпня 2011 року та 01 грудня 2013 року та скріплені печатками сторін.

Апелянт стверджує, що в період 2013-2014 роки ТОВ "Айліс" не здійснювало ані купівлю, ані продажів товарів, в тому числі за договором поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року, в підтвердження своєї позиції посилається на ОСОБА_1 від 21 квітня 2015 року № 1150/20-31-22-01-07/30236129 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс", код за ЄДРПОУ 30236129 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. Втім дане твердження позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом спростовується додатком 2.2 до вказаного вище ОСОБА_1, яким визначено реєстр суб'єктів господарювання, з якими ТОВ "Айліс" перебуває у господарських відносинах, а це зокрема ТОВ "Дрім Мейкерс" (т. 4 а.с. 184, 186).

Також апелянт вказує, що повернення товару відповідачу за зустрічним (позивачу за первісним) позовом, отриманого нібито на умовах спірного договору, відбувалося на умовах договору консигнації, що підтверджується на думку позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом видатковими накладними за період з 24 листопада 2011 року по 26 березня 2015 року. Втім ані позивачем за зустрічним (відповідачем за первісним) позовом ані відповідачем за зустрічним (позивачем за первісним) позовом копії договору консигнації до матеріалів справи не надано, а представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) спростовує твердження щодо існування інших правовідносин між сторонами, крім спірного договору поставки № 07/11-04Ха від 21 липня 2011 року.

Крім того суд зазначає, що консигнація є форма комісійного продажу товарів шляхом їх передачі власником товару (консигнантом) комісіонеру (консигнатору) для продажу зі складу комісіонера, що грає роль посередника. Право власності на товар аж до його продажу залишається за постачальником товару. Зберігання товару на складі та передпродажна підготовка здійснюються за рахунок власника, однак, турбота про продаж товарів, а саме маркетинг, зокрема реклама, здійснюється консигнатором за його рахунок. Розрахунок з консигнантом проводиться за проданий товар, іноді консигнація передбачає обов'язковий, але лише відкладений платіж; умова продажу товарів через консигнаційні склади посередників, коли право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за продавцем до моменту продажу товару покупцеві. Зберігання товару на складі і його передпродажна підготовка здійснюються за рахунок продавця. Поставка товарів на склад здійснюється до контрактації продажу з покупцем. Якщо в обумовлений період товар не буде проданий, він повертається власнику за його рахунок. Консигнація застосовується в тих випадках, коли важливо не втратити час продажу, оптимальне з точки зору ефективності угоди, або коли фактор негайної поставки товару має велике значення.

Як вбачається з п. 2.5 договору поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної. Ризик випадкової втрати або пошкодження товару переходить до покупця в момент передачі товару, що є типовою вимогою до договорів поставки. З огляду на наведене, твердження позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом про те, що повернення товару відбувалося на умовах договору консигнації також не знайшло свого правового обґрунтування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками сторін акти звіряння взаємних розрахунків по договору № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року за період: з 01.05.2015 - 24.06.2015 року; з 01.01.2015 по 31.03.2015 року; з 01.11.2014 по 31.12.2014 року; з 01.05.2014 по 30.06.2014 року; з 02.02.2014 по 30.04.2014 року; з 01.12.2013 по 31.12.2013 року (т.с. 4 арк. спр. 237-243).

За таких обставин, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання договору поставки № 07/11-04 Ха від 21 липня 2011 року недійсним.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2015 року у справі №922/3626/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року було встановлено, що апелянтом недоплачено судового збору в сумі 1339,80 грн. та зобов'язано відповідача надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, відповідачем не було виконано вимоги вказаної ухвали суду та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету 1339,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2015 року у справі №922/3626/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 31, код ЄДРПОУ 30236129) на користь на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.12.2015 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Сіверін В. І.