Рішення

від 03.12.2015 по справі 910/26206/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/26206/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей"

до Фермерського господарства "Агро Рай"

про стягнення 165 080,62 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Ніколенко Б.В. (довіреність б/н від 03.11.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Агро Рай" про стягнення заборгованості в розмірі 165 080, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 103 155, 59 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 3 942,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 57 982,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/26206/15, розгляд справи призначено на 05.11.2015.

05.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 відкладено розгляд справи № 910/26206/15 на 24.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 розгляд справи №910/26206/15 відкладено на 03.12.2015.

В судове засідання 03.12.2015 з'явився представник позивача, надав суду документи по справі, пояснення по суті позовних вимог та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), ухвала про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 03.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Антей" (позивач) було поставлено Фермерському господарству "Агро Рай" (відповідач) товар за видатковими накладними на №РН-05/0035 від 07.05.2014 на суму 112772,88 грн., №РН-06/0076 від 10.06.2014 на суму 124487,94 грн., №РН-06/0155 від 20.06.2014 на суму 12692,62 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено повну оплату вказаних накладних, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 103155,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 57 982,51 грн. та 3 % річних у розмірі 3 942, 52 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, в підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні №РН-05/0035 від 07.05.2014 на суму 112772,88 грн., №РН-06/0076 від 10.06.2014 на суму 124487,94 грн., №РН-06/0155 від 20.06.2014. Як встановлено судом вказані видаткові накладні з боку відповідача не підписані.

Видаткова накладна №РН-05/0035 від 07.05.2014 на суму 112772,88 грн. (підстава поставки рахунок-фактури №СФ-112772,88) оплачена відповідачем згідно із платіжним дорученням № 1 від 07.05.2014 та товар за видатковою накладною №РН-06/0155 від 20.06.2014 на суму 12692,62 грн., повернутий відповідачем позивачу.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви заборгованість у розмірі 103155,59 грн. заявлена позивачем за видатковою накладною №РН-06/0076 від 10.06.2014.

У видатковій накладній №РН-06/0076 від 10.06.2014 визначено підставу поставки - рахунок-фактури №СФ-0000685 від 10.06.2014, копія якого наявна в матеріалах справи. Відповідно до вказаної накладної позивач здійснює відповідачу поставку товару на загальну суму 124487,94 грн.: Дублон Голд, ВДГ у кількості 25.500 кг. на суму 93862,95 грн. без ПДВ; Ад'ю у кількості 100.000 л. на суму 9877,00 грн. без ПДВ.

Згідно із платіжним дорученням №32 від 11.06.2014 відповідачем частково оплачено рахунок-фактури №СФ-0000685 від 10.06.2014, вказаний як підстава поставки у видатковій накладній №РН-06/0076 від 10.06.2014, на суму 14000,00 грн. Підстава платежу за вказаним платіжним дорученням: за товар Дублон Голд, ВДГ; Ад'ю, згідно рахунку №СФ-0000685 від 10.06.2014; від Фермерського господарства "Агро Рай".

Також, відповідно до накладної на повернення №ВН-0000010 від 11.09.2014 відповідачем було повернуто товар Дублон Голд, ВДГ у кількості 1.660 кг. на суму 7332,35 грн.

Здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар згідно із видатковою накладною №РН-06/0076 від 10.06.2014 на суму 14000,00 грн. свідчить про визнання відповідачем заборгованості за рахунком-фактурою №СФ-0000685 від 10.06.2014, а відтак, і визнання факту поставки позивачем товару за видатковою накладною №РН-06/0076 від 10.06.2014.

Відповідно до пояснень позивача, видаткова накладна №РН-06/0076 від 10.06.2014 та товар за вказаною накладною на суму 124487,94 грн. направлені відповідачем за допомогою відправника ТОВ "Нова Пошта" згідно із експрес-накладною №59998010297427.

Поставлений позивачем товар на суму 124487,94 грн. за видатковою накладною №РН-06/0076 від 10.06.2014 отриманий 11.06.2014 уповноваженою особою відповідача, що підтверджується відміткою на експрес-накладній №59998010297427 та довідкою ТОВ "Нова Пошта" №1132-15 від 02.12.2015.

З огляду на вищевстановлені обставини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем згідно видаткової накладної №РН-06/0076 від 10.06.2014, поставлено відповідачу товар на загальну суму 124487,94 грн., який відповідно відповідачем прийнятий, частково оплачений та частково повернутий позивачу.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною №РН-06/0076 від 10.06.2014 після його прийняття, тобто 11.06.2014, а відтак, строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у розмірі 103155,59 грн. (124487,94 - 14000 - 7332,35) за поставлений товар належним чином доведений, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 103155,59 грн., на час прийняття рішення, відповідачем не надано, обставин, викладених у позові не спростовано.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 103155,59 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача, 3% річних у розмірі 3 942,52 грн. (нараховані за період з 11.06.2014 по 18.09.2015) та інфляційні втрати у розмірі 57982,51 грн. (нараховані за період з червня 2014 року по липень 2015 року).

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги інфляційних втрат у розмірі 57 982,51 грн. та 3 % річних у розмірі 3942,52 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро Рай" (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, будинок 34, квартира 63, код ЄДРПОУ 36976704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей" (19620, Черкаська область, Черкаський район, село Будище, вул. Зої Космодем'янської, буд. 4, код ЄДРПОУ 32886324) заборгованість у розмірі 103155,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 57982,51 грн. та 3 % річних у розмірі 3 942,52 грн., судові витрати у розмірі 2476,22 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2015 р.

Суддя С.О. Турчин